29 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/5219/12
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,
за участю:
секретаря судового засідання: Середюка М. А.,
представника позивача: ОСОБА_1,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області
про: визнання бездіяльності протиправною, -
12.11.2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивач) до Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Козятинська РДА або відповідач) про визнання бездіяльності протиправною.
Позовні вимоги вмотивовані незгодою щодо бездіяльності Козятинської РДА, яка виразилась у ненаданні протягом одного місяця, з дня отримання заяви, дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для ведення фермерського господарства. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач, за посередництвом представника - ОСОБА_1 - звернулась за захистом порушених прав до суду з вимогою визнати бездіяльність Козятинської РДА по ухиленню, протягом визначеного законом терміну, заяви щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Йосипівської сільської ради Козятинського району, за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, пояснив, що жодної відповіді, протягом встановленого законодавством терміну, відповідачем не надано, тому вважає, що є всі законні підстави для визнання такої бездіяльності протиправною.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 22.11.2012 року за вх. № 29971 надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи за його відсутності, вказав, що позов відповідач не визнає, з огляду на письмові заперечення від 21.11.2012 року (а. с. 28-31).
Суд, встановивши відсутність у необхідності надання відповідачем додаткових пояснень по справі, вважає за можливе провести розгляд даного адміністративно-правового спору за даної явки.
Заслухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, надавши доказам юридичної оцінки, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України є Закон України "Про фермерське господарство".
Частиною 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Право на створення фермерського господарства, відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері аграрної політики.
Судом встановлено, що 05.07.2012 року ОСОБА_1, в інтересах позивача - ОСОБА_2 звернувся до голови Козятинської районної державної адміністрації із заявою про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою (а. с. 8-9) з наміром створення фермерського господарства.
Як вбачається із заяви, в якості додатків надано, зокрема, копію паспорту ОСОБА_2, копію ідентифікаційного коду, викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки з орієнтовним розміром та документ, що посвідчує стаж роботи позивача у сільському господарстві.
Вказану заяву відповідачем, як видно із штемпеля, отримано 05.07.2012 року, що засвідчено підписом.
Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.
У даному випадку, позивач оскаржує бездіяльність Козятинської районної державної адміністрації щодо ненадання у місячний строк результатів по розгляду заяви від 05.07.2012 року.
В доказ неприйняття протягом місяця після отримання заяви жодного рішення, позивач надав для долучення до матеріалів справи перелік розпоряджень голови Козятинської районної державної адміністрації, серед яких не міститься розпорядження щодо вирішення заяви позивача від 05.07.2012 року.
Суд не розцінює це підтверджуючим фактом бездіяльності відповідача, крім того, вказує на помилку, допущену позивачем, адже надано розпорядження, прийняті в період з 05.06.2012 року по 05.07.2012 року, в той час, як належним та допустимим доказом міг би бути перелік розпоряджень, винесених протягом 05.07.2012 року по 05.08.2012 року.
Разом з тим, із наявних в справі письмових заперечень (а. с. 28-31), вбачається, що відповідач дійсно протягом місяця не надав ні згоди на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки, ні відмови у вчиненні таких дій, чим і порушив встановлений законодавством порядок розгляду таких заяв.
Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача щодо визнання бездіяльності відповідача щодо нерозгляду протягом місячного терміну заяви від 05.07.2012 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок на території Йосипівської сільської ради Козятинського району, за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства протиправною.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
На підставі вищевикладеного, суд задовольняє адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, відповідач не надав належних доказів правомірності встановленої в ході розгляду справи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області не доведено правомірності бездіяльності, відтак позовні вимоги знайшли своє повне законодавче підтвердження.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області щодо нерозгляду, протягом визначеного законодавством терміну, заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок на території Йосипівської сільської ради Козятинського району, за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 32, 19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Козятинської районної адміністрації Вінницької області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович