Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14281/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дмитрієва В.С.,
при секретарі Гаджієвій Г.А.,
за участю:
представника позивача - Губанової Ю.Г. за довіреністю від 05.07.2012 року,
представника відповідача - Гришиної О.О. за довіреністю від 13.11.2012 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ленінському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, стягнення заборгованості з відшкодування допомоги на поховання, стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги на загальну суму 396280,55 грн., -
У жовтні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ленінському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, стягнення заборгованості з відшкодування допомоги на поховання, стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги на загальну суму 396280,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати за особовими справи осіб, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився від відшкодування витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.03.2012 по 30.06.2012, а саме: 6281,93 - суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 1689,24 грн. - суми витрат на виплату допомоги на поховання; 388 309,38 грн. - суми витрат пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги.
Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлений позов та надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В обґрунтування заперечень проти позову вказала на відсутність правових підстав для відшкодування пенсій по інвалідності або в разі втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання. Також, вказала на відсутність правових підстав для відшкодування витрат на виплату пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у зв'язку із тим, що на момент смерті годувальників вказані в позові особи були працездатними. Вимоги стосовно відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги, передбачені постановою КМУ від 26.03.2008 №265 також не можуть бути відшкодовані у зв'язку з тим, що не пов'язані із страховим випадком.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Між сторонами підписані Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період березень - червень 2012 року.
Згідно таблиць розбіжностей до Актів щомісячної звірки, особам, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до відшкодування Фондом за період березень - червень 2012 року розбіжності в сумі 396 280,55 грн. виникли в результаті непогодження Фондом соціального страхування відшкодувати Управлінню ПФУ суму пенсій, які виплачені потерпілим особам.
Згідно з актом звірки за період з 01.03.2012 по 30.06.2012 суми, що не були прийняті відповідачем до заліку, складаються з:
1) не врахованих витрат в сумі 6281, 93 грн. на виплату пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у зв'язку з втратою годувальника, оскільки на час смерті годувальника вказані особи були працездатними та не досягли пенсійного віку.
3) не врахованих суми витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_12, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування - 1689,24 грн.;
4) сум витрат пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 № 265 - 388 309,38 грн.
Разом 396 280,55 грн. (а.с. 6)
Як вбачається з Акту № 26 від 13.01.2006 про нещасний випадок, який пов'язаний із виробництвом, ОСОБА_13 отримав виробничу травму у вигляді перелому вивиху 7-го шийного хребта з пошкодженням спинного мозку (а.с.26-29).
Відповідно до актового запису № 1500 від 29.12.2005 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_13 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 29.12.2005 (а.с.31).
Згідно Акту № 89 від 16.01.1987 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_15 отримав виробничу травму у вигляді опіку полум'ям вибуху ІІ - ІІІ АБ ст. обличчя, шиї, тулуба, рук, 40 %, ОДП, тяжкий опіковий шок (а.с.37-38).
Відповідно до актового запису за № 1054 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_15 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.36).
Згідно Акту № 102 від 31.07.1975 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_16 отримав виробничу травму у вигляді забій шийного відділу хребта (а.с.41-42).
Відповідно до актового запису за № 816 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_16 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 29.12.2005 (а.с.40).
Згідно актового запису за № 534 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_12 року ОСОБА_17 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.55).
Відповідно до Акту № 21/79 від 06.03.1979 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_18 отримав виробничу травму (а.с.57-58).
Згідно актового запису за № 306 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_18 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.59).
Відповідно до Акту від ІНФОРМАЦІЯ_11 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_19 отримав виробничу травму (а.с.63-64).
Згідно актового запису за № 432 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_11 року ОСОБА_19 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 22.06.2012 (а.с.67).
Відповідно до Акту № 119 від 26.10.1979 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_20 отримав виробничу травму у вигляді травматичний шок, двосторонній перелом ребер (а.с.69-70).
Згідно актового запису за № 1129 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_20 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 від 26.10.1979 (а.с.72).
Відповідно до Акту № 94 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом ОСОБА_21 отримав виробничу травму. ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_21 помер (а.с.74-75).
Відповідно до Акту № 58 від 09.08.1975 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_22 отримав виробничу травму внаслідок чого помер (а.с.79-81).
Згідно актового запису за № 607 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_22 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 від 09.08.1975 (а.с.82).
Відповідно до Акту № 4 від ІНФОРМАЦІЯ_8 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_23 отримав виробничу травму у вигляді множинного перелому кісток тазу (а.с.86-87).
Згідно актового запису за № 507 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_23 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 від ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.90).
Відповідно до Акту № 145 від 31.10.1989 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_24 отримав виробничу травму у вигляді множинного перелому кісток тазу (а.с.92-90).
Згідно актового запису за № 1025 в Книзі смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_9 року ОСОБА_24 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 від 31.10.1989 (а.с. 96).
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі за текстом - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Так, відповідно до п. 1 ст. 25 Основ за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі за текстом - Закон № 1105-XIV) Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Згідно зі статтею 33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 є дружинами померлих, однак на день смерті чоловіків були працездатними особами і не досягли 55 років, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію шлюбу (а.с. 33, 66, 77, 83, 89, 95). Отже, право на отримання виплат в них не виникло, тому витрати на виплату їм пенсій у сумі 24 083,53 грн. не підлягають стягненню.
Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини четвертої статті 26 Основ, частини другої статті 24 Закону № 1105-XIV убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за №376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії (Аналогічна думка з цього приводу вкладена в Постанові Верховного Суду України від 23 травня 2011 року)
Позивачем не наведено доказів, які б підтверджували, що смерть ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_10 настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, тому витрати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на виплату допомоги в сумі 1689,24 грн. не підлягають відшкодуванню.
Крім того, суд зауважує, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (ч. 9 ст. 34 зазначеного Закону). Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. N 606, органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.
Також, суд зазначає, що державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року за N5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що вимога позивача про відшкодування витрат на виплату і доставку щомісячної адресної допомоги, пов'язаною з витратами по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.03.2012 по 30.06.2012 у розмірі 388 309,38 грн. є необґрунтованою.
З огляду на вищевикладене, суд проходить до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позову Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ленінському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, стягнення заборгованості з відшкодування допомоги на поховання, стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги на загальну суму 396280,55 грн. - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 26 листопада 2012 року у присутності представників сторін. У повному обсязі постанова виготовлена 30 листопада 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дмитрієв В.С.