33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" листопада 2012 р. Справа № 18/5025/711/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.
розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 13.10.2012 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.12 р. у справі № 18/5025/711/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Нетішин
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Нетішин
про стягнення 14 194,30 грн. заборгованості з оплати витрат на утримання цілісного майнового комплексу магазину "Універмаг"
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_5 - представник, довіреність в справі
від відповідача - ОСОБА_6 - представник, довіреність в справі
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.10.2012 р. у справі № 18/5025/711/12 (головуючий суддя Заярнюк І.В., судді Розізнана І.В., Шпак В.О.) відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 14 194,30 грн. заборгованості з оплати витрат на утримання цілісного майнового комплексу магазину "Універмаг". При прийняті рішення суд виходив з того, що розрахунок на підставі, якого виставлялись рахунки відповідачем не погоджувався, договором сторони не визначили чітких умов для здійснення платежів, позивачем не доведено належними та допустимими доказами сум витрат на утримання відповідачем спільного майна за період з жовтня 2009 р. по травень 2012 р., позовні вимоги про стягнення 14 194,30 грн. є необґрунтованими; на вимогу суду позивачем в підтвердження факту існування заборгованості не надано первинних бухгалтерських документів (їх копій), як і не вказано конкретно суми боргу по кожному місяцю окремо, та по кожній наданій послузі, хоча обов'язок доказування покладався саме на сторони.
Не погоджуючись з даним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою від 13.10.2012 р., в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2012 р. у справі № 18/5025/711/12 скасувати повністю і прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним, постановлене з порушенням матеріального та процесуального права, висновки суду суперечать тексту рішення щодо встановлених судом обставин справи. Рішення прийняте за упередженого розгляду справи щодо позивача; із ігноруванням судом рівності сторін перед законом та судом. Утворення колегії для розгляду справи мало за ціль створення колегіальної безвідповідальності суду при постановлені рішення. Оскаржуване рішення порушує права позивача на судовий захист від неправомірних дій відповідача щодо свідомого ухилення останнім від сплати витрат на утримання магазину в порядку ст. 360 ЦК України. Висновки суду суперечать встановленим судом обставинам справи. На підтвердження понесених позивачем витрат суду надано рахунки, які виставлялись ним відповідачу та рахунки, які виставлялись позивачу організаціями, які надають послуги магазину з постачання електроенергії, охорони, водо, теплопостачання та інші. Твердження суду про те, що представник відповідача не визнає позовні вимоги не відповідає дійсним встановленим судом обставинам. В судовому засіданні представник відповідача згідний з тим, що відповідач має нести такі витрати однак в розмірі, який він визначити не може, а представник на це не уповноважений. Було зобов'язано відповідача надати суду докази часткової оплати ним заборгованості, а в разі непогодження з сумою позову подати суду власний розрахунок. Ці вимоги суду відповідачем невиконані, про що в рішенні суду оцінку не надано. Як доказ, в підтвердження того що, до жовтня 2009 р. відповідач сплачував виставлені позивачем рахунки в повному обсязі без будь- яких зауважень, суду надано рахунки виставлені відповідачу за період за травень 2009 р. - жовтень 2009 р., які підтверджують відсутність заборгованості відповідача. Докази подані позивачем в сукупності для всебічного розгляду справи судом проігноровані. Судом в рішенні зазначено, що позивачу відмовлено в клопотанні про об'єднання справ в одне провадженні згідно поданої ним заяви. Однак, таке клопотання, суд не розглядав. Колегіальний розгляд справи № 18/5025/711/12 розпочався коли по справі № 22/5025/710/12 вже було винесено рішення. В оскаржуваному рішенні зазначено, що представник позивача подав до суду договір від 20.08.2012 р. про проведення експертизи та письмове клопотання від 28.09.2012 р. про долучення до справи розрахунку на утримання 1 кв. м. магазину "Універмаг". Однак не зазначено, що було подано також і копію висновку експертного економічного дослідження від 14.09.2012 р., додатком до якого є вказаний розрахунок. Натомість суд зазначає, що договір від 20.08.2012 р. при постановленні рішення приймається до уваги, але для суду ніякі докази надані позивачем не мають заздалегідь встановленої сили. Судом не надано належної оцінки висновку спеціаліста, і в рішенні суду такий доказ взагалі не згадується. Судом встановлено обов'язок відповідача своєчасно здійснювати платежі згідно договору на утримання магазину, але в позові суд відмовив. Суд не обґрунтовує, чим регламентовано погодження сум зазначених в рахунках з відповідачем. Відповідач з жовтня 2009 р. ніяких дій щодо заперечення проти сум зазначених у рахунках не здійснював, зокрема, не звертався до суду щодо погодження цих сум, що підтверджує свідоме небажання відповідача нести витрати на утримання магазину в належному розмірі. Суд виносить рішення ґрунтуючись на припущеннях, що є порушенням норм ГПК України; згідно додатків до позовної заяви суду надано попередження вих. № 20 від 11.04.2012 р., яке направлено позивачем до тих співвласників, які мають заборгованість по оплаті та наголошено суду, що всі вони є членами створеного ними ж обслуговуючого кооперативу. Крім того, суд невитребовував такі відомості у сторін по справі, а "згадав" про них лише в рішенні, що є порушенням норм процесуального закону.
Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Хмельницької області 01.10.2012 р. у справі № 18/5025/711/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважає скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи. Позивачем не подано належних доказів про розмір витрат на утримання магазину "Універмаг" у відповідності до ст.32-34 ГПК України. З копії розрахунку витрат на утримання магазину "Універмаг", який надається позивачем кожному із співвласників, вбачається, що вказані щомісячні витрати складаються із наступних елементів: електроенергія; витрати на охорону; витрати на оренду землі; витрати на теплопостачання; витрати на водопостачання та водовідведення; витрати на вивіз сміття; витрати на прибирання; витрати на оплату праці двірника; витрати на оплату праці сантехніка; витрати на оплату праці електрика; різне. Позивач по кожному із елементів вказаних витрат за кожен місяць трирічного періоду зобов'язаний надати суду первинні документи, які підтверджують розмір таких витрат. Судом неодноразово витребовувались докази, які підтверджують розмір вказаних витрат, про те позивач ухилявся від обов'язку доказування. Наданий у справу договір на централізовану охорону майна підрозділом ДСО датований 13.01.2011 р., укладений пізніше періоду за який позивач просить стягнути борг, а з його змісту не вбачається надання послуг щодо охорони саме магазину "Універмаг". Щодо підтвердження виконання договору про постачання електричної енергії № 3014 позивачем не доведено обсяги та суми сплати вартості використаної електричної енергії ПП ОСОБА_3 в період з жовтня 2009 р. по травень 2012 р.; не доведено розміру сплати та наданих послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (по кожному заявленому до стягнення місяцю). З договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 560 та про надання послуг з централізованого теплопостачання № 562 не вбачається факту сплати приватним підприємцем кількості отриманих послуг по кожному місяцю окремо, що унеможливлює суд перевірити та встановити необхідні для сплати суми. При цьому по договору № 562, загальна опалювальна площа становить 2755 кв.м., хоча загальна площа магазину - 2289,7 кв.м. Позивачем не надано доказів оплати послуг згідно трудових договорів укладених із працівниками-фізичними особами, як і не доведено факту виконання даними працівниками робіт саме в магазині "Універмаг". В матеріалах справи відсутні докази сплати (несплати) іншими співвласниками витрат на утримання магазину, проте наявність (відсутність) даних доказів є суттєвим при визначенні суми, яку необхідно сплатити. У справі відсутня будь-яка позиція позивача стосовно того, яким чином загальні щомісячні витрати на утримання магазину "Універмаг" повинні розподілятися між усіма співвласниками, в тому числі і відповідачем. Таким чином, суд правомірно дійшов висновку, що позивачем не доведено, яку саме частину витрат на утримання магазину "Універмаг" повинен сплачувати відповідач. В силу статті 360 ЦК України позивачем в будь-якому випадку повинні бути обґрунтовані вказані платежі, оскільки відповідач зобов'язаний сплачувати витрати лише в межах належної йому частки та лише за фактично надані відповідачу та сплачені позивачем послуги. Умовами договору від 01.01.2001 р. про участь у витратах на утримання будівлі магазину сторони не визначили чіткого порядку розрахунків платежів, які необхідно сплачувати співвласнику. Позивач у апеляційній скарзі вказує, що загальна площа магазину становить 2569,3 кв.м.. Однак, відповідно до даних реєстру нерухомого майна станом на 19.11.2012 року загальна площа магазину "Універмаг" становить 2 289,7 кв.м. Різниця у площі у розмірі 279,6 кв. - це додаткова площа ОСОБА_3, яка була отримана нею в результаті реконструкції магазину у 2003 році, однак на вказану площу позивачем не отримано правовстановлюючих документів. При розподілі витрат на утримання магазину "Універмаг" позивачем із не зрозумілих причин береться до уваги різна площа, залежно від виду витрат на утримання. Позивач абсолютно безпідставно визначає коефіцієнт у розмірі 1,557 щодо участі в утриманні площ загального користування. Із врахуванням такого коефіцієнта загальна площа, яку належить утримувати відповідачу становить 60,88 кв.м. (39,1 х 1,557), з яких 39,1 кв.м. - торгова площа, 21,78 кв.м - площа загального користування. Така "арифметика" позивача є абсолютно безпідставною, оскільки відповідачу слід утримувати площу загального користування в розмірі лише 11,27 кв.м. Таким чином, позивач безпідставно визначає відповідачу обов'язок утримувати додаткову площу в магазині "Універмаг" в розмірі 10,51 кв.м.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим; пояснив, що на підтвердження понесених позивачем витрат суду надано, рахунки, які виставлялись ним відповідачу та рахунки, які виставлялись позивачу організаціями, які надають послуги магазину з постачання електроенергії охорони, водо та теплопостачання та інші; судом не надано належної оцінки висновку спеціаліста, і в рішенні суду такий доказ взагалі не згадується; докази надіслання рахунків відповідачу відсутні; з чого складається сума 1 011,88 грн. станом на листопад 2009 р. і за який період, йому не відомо; просив рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; пояснив, що позивачем не було подано належних доказів про розмір витрат на утримання магазину "Універмаг"; у справі відсутня будь-яка позиція позивача стосовно того, яким чином загальні щомісячні витрати на утримання магазину повинні розподілятися між усіма співвласниками, в тому числі і відповідачем; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -
21 вересня 2000 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Хмельницькій області (продавець) укладено та нотаріально посвідчено договір № 269 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу магазину "Універмаг" за адресою: м. Нетішин, проспект Незалежності, 20 (а.с. 9 -10 т. І).
Згідно пункту 1.1 даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця комунальне майно, цілісний майновий комплекс магазину "Універмаг", майно та будівлю площею забудови 1765,5 кв.м. в тому числі: площа магазину 1486,4 кв.м., технічний під'їзд 79,5 кв.м., бетонова площадка 199,6 кв.м., що знаходилось на балансі торгово-виробничого підприємства "Міськторг" (а.с. 9 т.І).
28 грудня 2000 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу частини приміщення магазину (зареєстрований в реєстрі за № 2842), відповідно до пункту 1 якого, продавець продала, а покупець купила 11/500 (одинадцять п'ятсотих) частини приміщення магазину "Універмаг" загальною площею 1765,5 (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять цілих п'ять десятих) кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_23. Вказана частина приміщення знаходиться на другому поверсі магазину "Універмаг" та на плані зазначена під № 2-а (а.с. 11 т.І).
Пунктом 2 даного договору передбачено, що частина приміщення магазину, що продається належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу магазину "Універмаг" шляхом продажу на аукціоні, посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу 21.09.2000 р. за реєстраційним номером 1967 та зареєстрованого в Нетішинському бюро технічної інвентаризації 25.09.2000 р. за реєстраційним номером 79 та свідоцтва про власність, виданого ФДМ України по Хмельницькій області 18.12.2000 р. за № 229, які повернуті продавцю з відміткою про належність покупцю відчужуваної частини приміщення магазину "Універмаг" (а.с. 11 т.І).
Продаж вчинено за 24 993 грн., які отримані продавцем повністю від покупця до підписання цього договору (пункт 3 договору).
Згідно довідки-характеристики Нетішинського бюро технічної інвентаризації № 835 від 26.12.2000 р. відчужується 11/500 частина, що складає 39,1 кв.м. вартістю 22 144,49 грн. (а.с. 12, т.І).
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.03.2011 р. у справі № 7/1169-10 залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 р. та Вищого господарського суду України від 20.10.2011 р., яким задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та внесено зміни до договору купівлі-продажу частини приміщення від 28.12.2000 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, було встановлено, що станом на 28.12.2000 р. загальна площа магазину "Універмаг" становила 2289,7 кв.м., з яких 2143,3 кв.м. - площа першого та другого поверхів, 146,4 - площа технічного поверху (а.с. 18-26, т.ІІІ).
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.03.2012 р. по справі № 15/5025/2118/11 задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Нетішин за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_9 (АДРЕСА_1), 2.ОСОБА_33 (АДРЕСА_24), 3.ОСОБА_8 (АДРЕСА_2), 4.ОСОБА_34 (АДРЕСА_3), 5. ОСОБА_13 (АДРЕСА_4), 6.ОСОБА_35 (АДРЕСА_5), 7.ОСОБА_36 (АДРЕСА_6), 8. ОСОБА_16 (АДРЕСА_7), 9.ОСОБА_37 (АДРЕСА_8), 10. ОСОБА_18 (АДРЕСА_9),11. ОСОБА_19 (АДРЕСА_10), 12.ОСОБА_38 (АДРЕСА_11),13. ОСОБА_21 (АДРЕСА_12), 14.ОСОБА_39 (АДРЕСА_13),15. ОСОБА_23 (АДРЕСА_14),16. ОСОБА_24 (АДРЕСА_15), 17.ОСОБА_40 (АДРЕСА_16), 18.ОСОБА_41 (АДРЕСА_17),19. ОСОБА_27 (АДРЕСА_18),20. ОСОБА_28 (АДРЕСА_19), 21.ОСОБА_42 (АДРЕСА_20),22. ОСОБА_30 (АДРЕСА_21), 23. ОСОБА_31 (АДРЕСА_25), 24. ОСОБА_32 (АДРЕСА_22), 25.ОСОБА_44 (АДРЕСА_26), - Дочірнього підприємство "Ліки України" м. Нетішин до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Нетішин за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" приватного нотаріуса Нетішинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та внесено зміни до договору купівлі-продажу частини приміщення магазину від 28.12.2000 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виклавши пункт 1 договору в наступній редакції: "Продавець продав, а Покупець купив 11/500 (одинадцять п'ятсотих) частини приміщення магазину "Універмаг" загальною площею 2 289,7 (дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять цілих сім десятих) кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_23. Частина переданої за цим Договором частини магазину знаходиться на першому поверсі магазину "Універмаг" та на плані зазначена під № 2-а" (а.с. 54-71, т. І).
Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2012 р. у справі № 15/5025/2118/11 оскаржувалося в апеляційному порядку, однак апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. була повернута скаржнику без розгляду (а.с. 29-30, т. ІІІ)
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2012 р. у справі № 15/5025/2118/11 касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. у даній справі не прийнята до розгляду та повернута скаржнику (а.с. 31, т.ІІІ).
Відповідно до статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно пункту 2.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
01 січня 2001 року між ФОП ОСОБА_3 (власник) та ФОП ОСОБА_4 (співвласник) було укладено договір № 04 про участь у витратах на утримання будівлі магазину "Універмаг" та його території, пунктом 1.1 якого передбачено, що власник передає співвласнику у постійне користування частину приміщення, згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2000 р. у магазині "Універмаг", площею 39,10 кв.м. у м. Нетішин, пр-т Незалежності, 20 (а.с. 13-14, т.І).
Пунктом 2 договору визначено, що торгівельна площа продана співвласнику для організації на ній чоловічого одягу і тканин.
Відповідно до пункту 3.3. цього договору, зазначена в пункті 1 даного договору частина приміщення повинна бути передана власником та прийнята співвласником з моменту підписання даного договору та договору купівлі-продажу. Передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі (п.3.4. Договору) (а.с.13, т.І).
Згідно пунктів 6.2 - 6.4 договору співвласник сплачує власнику платежі за комунальні послуги, електроенергію, землю та інші послуги; плата за узгодженням сторін може вноситися в натуральній формі або на розрахунковий рахунок власника щомісячно до 10 числа поточного місяця; розмір плати за комунальні послуги може бути переглянутий у випадках зміни методики розрахунків, ціни та тарифів (а.с. 13, т.І).
Актом, який є не від'ємною частиною договору купівлі-продажу частини приміщення магазину від 28.12.2000 р. та є додатком № 2 до договору № 04 від 01.01.2001 р. про участь у витратах на утримання будівлі магазину "Універмаг" та його території і який підписано власником магазину "Універмаг" ОСОБА_3 та співвласником, що викупив торгову площу у магазині "Універмаг" ОСОБА_4, підтверджується, що займана площа придбаної частини становить: торгівельна площа - 39,10 кв.м., площа проходів -14,07 кв.м., загальна площа -53,17 кв.м. (а.с. 14 на звороті, т. І ).
Даний акт в договорі зазначений додатком, як акт приймання передачі від 01.01.2001 р.
Таким чином, згідно даного акту позивач передав відповідачу у власність 39,10 кв.м. торгової площі частини магазину та у користування 14,07 кв.м. площі проходів у приміщенні магазину. Всього за договором про участь у витратах на утримання будівлі магазину "Універмаг" та його території відповідачу передано 53,17 кв.м. площі приміщення магазину.
Вважаючи, що за відповідачем рахується борг в сумі 14 194,30 грн. по витратах на утримання будівлі магазину "Універмаг" та його території, підприємець ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду про стягнення даної суми в примусовому порядку. Підставою для стягнення основної суми заборгованості позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов договору № 04 від 01.01.2001 р. про участь у витратах на утримання будівлі, магазину "Універмаг", посилаючись на рахунки з травня 2009 р. по травень 2012 р. (а.с. 2-5, 38 т. І).
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтю 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 2 пункту 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частини 2 статті 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (статтею 360 ЦК України).
Договором № 04 від 01.01.2001 р. про участь у витратах на утримання будівлі магазину "Універмаг" та його території, встановлено обов'язок відповідача своєчасно здійснювати платежі за комунальні послуги, електроенергію, землю та інші послуги до 10 числа поточного місяця (пунктом 6.2 - п.6.3 договору).
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції вказані платежі повинні бути обґрунтовані самим позивачем, оскільки відповідач зобов'язаний сплачувати витрати лише в межах належної йому частки та лише за фактично надані відповідачу та сплачені позивачем комунальні послуги, електроенергію, оренду землі, тощо.
Умовами договору № 04 від 01.01.2001 р. про участь у витратах на утримання будівлі магазину "Універмаг" сторони не визначили чіткого порядку розрахунків платежів, які необхідно сплачувати співвласнику, не встановили, в якому саме розмірі відповідачу необхідно сплачувати платежі до 10 числа поточного місяця. За наведених обставин має прийматися до уваги наявність багатьох співвласників в магазині "Універмаг", які мають різні торгові площі та займаються різним видом діяльності (клуб, кафе, послуги ксероксу, тощо), використовують належне їм майно за своїм призначенням, а отже отримують послуги в різних об'ємах (світло, теплопостачання, охорона, вивіз сміття).
Згідно договору купівлі-продажу частини магазину та рішення господарського суду Хмельницької області по справі № 15/5025/2118/11 від 28.03.2012 р., у відповідача в межах визначеної частки в магазині "Універмаг" (1/50) є в користуванні площа розміром 50,37 кв.м. (39,10 кв.м. торгової площі + 11,27 кв.м. площі загального користування), з урахуванням того, що загальна площа магазину "Універмаг" становить 2289,7 кв.м., що підтверджується вказаним рішенням господарського суду. Таким чином відповідачу належить площа спільного користування, яка не визначена в натурі розміром 11,27 кв.м.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які є належними та допустимими доказами (зокрема не надано даних з реєстру нерухомого майна) на підтвердження того факту, що загальна площа магазину становить 2569,3 кв.м., з якої виходить позивач у своєму розрахунку (а.с. 23, т.І), який не підписаний і не може бути належним доказом у справі.
З наявних у справі рахунків за період з листопада 2009 р. по травень 2012 р. (а.с. 48-52, 116-120, т.І; а.с. 22-29 т.ІІ), вбачається, що останні виготовлені позивачем з врахуванням додатку № 3 - розрахунки на утримання площ, які перебувають у власності співвласника та площ загального користування по кожному виду комунальних послуг, оренди землі, обслуговуючого персоналу та інших витрат та послуг (а.с.23, т. І).
Однак, вказаний додаток не погоджений відповідачем та не підписаний ні позивачем, ні відповідачем.
При розподілі витрат на утримання магазину "Універмаг" позивачем взята до уваги різна площа, залежно від виду витрат на утримання, що вбачається з розрахунку позивача (а.с. 23, т.І).
Позивач визначає співвласникам всю площу у кв.м., за яку необхідно сплачувати витрати на утримання магазину та встановлює коефіцієнт у розмірі 1,557 щодо участі в утримання площ загального користування. Із врахуванням такого коефіцієнта загальна площа, яку належить утримувати відповідачу становить 60,88 кв.м. (39,1*1,557), з яких 39,1 кв.м. - торгова площа, 21,78 кв.м - площа загального користування. Хоча, відповідачу слід утримувати площу загального користування в розмірі лише 11,27 кв.м. Тобто, позивач безпідставно визначає відповідачу обов'язок утримувати додаткову площу в магазині "Універмаг" в розмірі 10,51 кв.м.
Зміна договору допускається лише за згодою сторін (пункт 1 статті 651 ЦК України), а пунктом 10.4 договору сторони погодили, що усі виправлення за текстом даного договору мають юридичну силу лише при взаємному їх посвідчені представниками сторін у кожному окремому випадку.
Додаток № 3 не зазначений додатком у договорі № 04 від 01.01.2001 р. про участь у витратах на утримання будівлі магазину "Універмаг" та його території, не узгоджений, не підписаний, а отже, не є належним доказом у справі, а тому не приймається судом.
До того ж, в матеріалах справи відсутні докази про направлення рахунків позивачем відповідачу. На запитання судді чи є докази, представник позивача відповів про їх відсутність.
Господарським судом Хмельницької області з урахуванням обставин справи правомірно визнано безпідставними твердження позивача про існування за відповідачем боргу на підставі наявних в матеріалах справи рахунків.
Позивачем не надано доказів на підтвердження виконання ним договору про постачання електричної енергії № 3014 від 12.09.2007 р., не доведено обсяги та суми сплати вартості використаної електричної енергії приватним підприємцем ОСОБА_3 в період з жовтня 2009 р. по травень 2012 р. (а.с.66-74, т.ІІ).
Договір на централізовану охорону майна підрозділом Державної служби охорони від 13.01.2011 р. (а.с. 57-59, т.ІІ) укладений пізніше періоду за який позивач просить стягнути борг та не підтверджує того факту, що надавалися послуги охорони саме магазину "Універмаг" по АДРЕСА_23, тим більше за період з листопада 2009 р.
Згідно дислокації до даного договору охороняємими об'єктами є магазин "Людмила" на АДРЕСА_2 (а.с. 59, т.І), а не магазину "Універмаг".
Позивачем не доведено доказами розміру оплати наданих послуг (по кожному заявленому до стягненню місяцю) згідно договору № 134-С від 01.11.2010 р. укладеного між ОСОБА_3 та комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" (а.с. 76-82, т. ІІ).
З поданих позивачем до суду договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 560 від 01.01.2011 р. та договору № 562 від 01.01.2011 р. про надання послуг з централізованого теплопостачання, також не вбачається факту сплати приватним підприємцем отриманих послуг по кожному місяцю окремо, що унеможливлює суд перевірити та встановити необхідні для сплати суми. При цьому, за договором № 562, загальна опалювальна площа становить 2755 кв.м., тоді як загальна площа магазину - 2289,7 кв.м. (а.с. 84-89, т. ІІ).
До того ж, дані договори укладені 01.01.2011 р., тоді як позивач просить стягнути борг за період, починаючи з листопада 2009 року.
Не надано доказів оплати позивачем послуг згідно трудових договорів укладених між позивачем та фізичними особами (прибиральник, двірник, сантехнік, електрик), як і не доведено факту виконання даними працівниками робіт саме в магазині "Універмаг" та факту вплати їм заробітної плати саме в тому розмірі, від якого розраховується борг відповідачу.
Не доведено позивачем також доказами сплату (несплату) іншими співвласниками витрат на утримання магазину "Універмаг". Наявність (відсутність) даних доказів є суттєвим при визначенні суми, яку необхідно сплатити відповідачу, зважаючи на різницю даних загальної площі магазину встановленої судом - 2289,7 кв.м., та зазначеної позивачем - 2569,3 кв.м.), враховуючи що відповідачу належить лише 11/500 частина магазину.
Наявні в справі рахунки-фактури за період з грудня 2011 р. по липень 2012 р., які виставлені управлінням державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області, державним підприємством національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом", Славутським РЕМ ПАТ "Хмельницькобленерго", ТОВ "Хмельницький - пожежне спостереження", КП НМР "Житлово-комунальне об'єднання" (а.с. 122-125, 128-139, т.ІІ), акти виконання робіт по технічному обслуговуванню установки пожежної сигналізації за січень-червень 2012 р. (а.с. 126-127, т.ІІ) та докази часткової їх оплати позивачем (а.с. 124-125, т.ІІ) не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачу суми до оплати вираховувалися позивачем згідно додатку № 3, який не прийнятий судом.
З матеріалів справи вбачається, що будь-яких інших доказів в підтвердження існування боргу з листопада 2009 р. по травень 2012 р. (а.с. 28, т.І), позивачем до не надано, що свідчить про недоведеність існування боргу за вказаний період.
Крім того, в розрахунку міститься остаток боргу на початок листопада 2009 р. в сумі 1011,88 грн., який також не підтверджений первинними доказами, не вбачається з чого він складається і за який період (а.с. 28, т.І). Представник позивача, в судовому засіданні, нічого з приводу даного боргу пояснити не зміг.
Висновок № 3 експертного економічного дослідження за запитом ОСОБА_3, зроблений Міжнародним інститутом судових експертиз щодо правомірності застосування коефіцієнту участі в утриманні площ загального користування та достовірності розміру заборгованості ФОП ОСОБА_4 станом на 01.07.2012 року в сумі 10 021, 85 грн., не може бути прийнятий колегією суддів оскільки, судова експертиза може призначатися тільки судом і тільки під час вирішення справи в суді.
Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами суми витрат на утримання відповідачем майна за період з листопада 2009 р. по травень 2012 р., не надано первинних бухгалтерських документів, як і не вказано конкретно суми боргу по кожному місяцю окремо та по кожній наданій послузі, позовні вимоги щодо стягнення 14 194,30 грн. заявлені необґрунтовано, а тому у їх задоволенні правомірно відмовлено судом першої інстанції.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки позовні вимоги не підтверджуються наявними матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, а також що висновки суду суперечать тексту рішення щодо встановлених судом обставин справи, що рішення прийнято із ігноруванням судом рівності сторін перед законом та судом, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .
За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2012 р. у справі № 18/5025/711/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 13.10.2012 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк