26 листопада 2012 року Справа № 5020-773/2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Голика В.С.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача Гриценко Альона Миколаївна, довіреність № 11 від 05.01.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Експрессо Хаус";
відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1, від 24.12.09, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 06 вересня 2012 року у справі № 5020-773/2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Експрессо Хаус" (пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121, Дніпропетровськ, 49050)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 99055; АДРЕСА_2, 99001)
про стягнення 70689,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Експрессо Хаус" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 76 659,00 грн., з яких 29 864, 00 грн. -орендна плата, 22 920, 00 грн. -штраф, 4 775, 00 -компенсація, 19 100 -вартість обладнання.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 70 689,00 грн., з яких 23 894, 00 грн. -орендна плата, 4 775, 00 грн. -компенсація, 22 920, 00 грн. -штраф, 19 100, 00 грн. -вартість обладнання, переданого за договором.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 вересня 2012 року у справі № 5020-773/2012 позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Експрессо Хаус" заборгованість з орендної плати в сумі 23 849, 00 грн., штраф у сумі 3 820, 00 грн., компенсацію в сумі 4 775, 00 грн., а також 19 100, 00 грн. вартості обладнання, переданого за договором оренди обладнання № 392 С від 12.08.08. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Заявник зазначає, що відповідач станом на 08.12.08 викупив орендоване обладнання, а отже, у зв'язку з сумісництвом в особі відповідача орендодавця та орендаря спірного майна, обов'язки відповідача як орендаря за договором оренди припинились.
Також, заявник вказує, що поведінка сторін, зокрема, відсутність збоку позивача протягом трьох років вимог щодо сплати відповідачем орендної плати та повернення обладнання або сплати його вартості, свідчить про укладення в усній формі договору купівлі-продажу орендованого обладнання.
Крім того, посилається на те, що відповідач не вимагав від ОСОБА_5 підтвердження його повноважень діяти від імені позивача, оскільки заме ОСОБА_5 здійснював передачу орендованого обладнання та саме він здійснював передачу кави і інших товарно-матеріальних цінностей.
Відповідач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
12.08.08 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (орендодавець) було укладено договір оренди обладнання № 392с (т.1,а.с.8-10).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нижченаведене устаткування, а саме кавомолки Brasila RR 45 SPM у кількості 4 штуки та Brasila RR 45 S у кількості 1 штуки та зобов'язується платити орендодавцю орендну плату.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що строк оренди складає 36 календарних місяців.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати з урахуванням ПДВ складає 5 % від вартості устаткування вказаного в акті приймання-передачі.
Згідно пункту 3.2 договору у випадку виконання орендарем зобов'язань вчасно й у повному обсязі згідно пункту 5.8 орендна плата з урахуванням ПДВ становить 1 грн. на місяць за кожну одиницю обладнання.
У випадку виконання орендарем не у повному обсязі зобов'язань, передбачених пунктом 5.8 договору, орендна плата розраховується згідно з пунктом 3.1 договору пропорційно обсягу невиконаних зобов'язань (пункт 3.4 договору).
Орендар оплачує орендну плату в гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця в строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому орендувалося майно (пункт 3.5 договору).
Відповідно до пункту 5.5 договору орендар зобов'язується письмово, щомісячно до 5 числа інформувати про місцезнаходження устаткування. У випадку відсутності вказаної інформації орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення устаткування або відшкодування повної вартості, а також орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20 % від вартості майна, що орендується, за кожний випадок порушення.
Орендар зобов'язується щомісячно здійснювати закупівлю кави у розмірі 10 кг на місяць за цінами діючого прайс-листа орендодавця та на умовах договору № 495С від 19.12.07 (пункт 5.8 договору).
Після закінчення строку оренди орендар своїми силами та за свій рахунок зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути орендоване майно орендодавцеві разом з тарою, упакуванням і технічною документацією (комплектно) згідно акту прийому-передачі. Повернення майна, що орендується, здійснюється шляхом його передачі вповноваженому представникові орендодавця. (пункти 6.1, 6.2 договору).
Згідно до пункту 7.4.4 договору у випадку якщо орендатор ініціює розірвання договору раніш строку вказаного в пункті 2.2 по причинам, не передбаченим пунктом 8.6 договору, а також у випадку розірвання договору з ініціативи орендодавця в зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням орендарем умов договору, орендар зобов'язаний повернути устаткування в строки та на умовах передбачених пунктами 6.1 і 8.6 договору та виплатити орендодавцю компенсацію у розмірі, рівному 5 орендним платам згідно пункту 3.1 договору.
У випадку невиконання або неналежного виконання умов договору сумлінна сторона має право у односторонньому порядку розірвати діючий договір. У такому випадку сумлінна сторона письмово повідомляє іншу сторону про розірвання договору оренди, а також приводить докази невиконання умов договору іншою стороною. Документи, що підтверджують факт відправлення зазначеного повідомлення, свідчать про розірвання договору. У цьому випадку орендар зобов'язаний своїми силами та за свій рахунок повернути орендоване майно згідно умов пункту 6.1 договору протягом трьох робочих днів з моменту відправлення повідомлення про розірвання договору (пункт 8.6 договору).
Строк дії договору встановлений сторонами до 12.08.11, проте був поновлений на новий строк у силу приписів статті 764 Цивільного кодексу України, тобто до 12.08.14 та розірваний з 28.03.12 у зв'язку з відмовою орендодавця від договору.
20.06.08 згідно акту прийому-передачі, орендодавцем було передано орендареві кавомолки Brasila RR 45 SPM у кількості 4 штуки вартістю 3 850, 00 грн. кожна та Brasila RR 45 S у кількості 1 штуки вартістю 3 700, 00 грн. (т.1,а.с.10 на звороті).
У період дії договору оренди відповідач здійснював закупівлю кави відповідно до умов пункту 5.8 договору, що підтверджується накладними з посиланням на договір № 495С від 19.12.07, що зазначений у договорі оренди (т.1,а.с.84-т.2,а.с.79;т.3,а.с.8-71). Наведене позивачем не заперечується.
Проте, орендна плата у встановленому розмірі не сплачувалася, про місцезнаходження устаткування відповідно до пункту 5.5 договору позивач не інформувався.
Відповідачем у 2008 році на ім'я ОСОБА_5 виписувалися видаткові касові ордери: від 20.10.08 на суму 1925, 00 грн.; від 27.10.08 на суму 1925, 00 грн.; від 03.11.08 на суму 3850, 00 грн.; від 10.11.08 на суму 1925, 00 грн.; від 17.11.08 на суму 1925, 00 грн.; від 24.11.08 на суму 3850, 00 грн. та від 08.12.08 на суму 3700, 00 грн. (т.1,а.с.67-73).
28.03.12 позивач направив на адресу відповідача вимогу №60 від 27.03.12, у якій повідомив про відмову від договору на підставі статті 782 Цивільного кодексу України з підстав невиконання його умов відповідачем та вимагав сплатити 26 740, 00 грн. заборгованості з орендної плати і 4775,00 грн. компенсації, у зв'язку з чим позивач вважає договір розірваним (т.1,а.с.11).
Факт надсилання зазначеної вимоги 28.03.12 на адресу відповідача підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення з відміткою працівника зв'язку та штампом поштового відділення і квитанцією (т.1,а.с.13).
Отже, невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 392с від 12.08.08 щодо сплати орендної плати за період з серпня 2008 року по березень 2012 року та щомісячного письмового інформування про місцезнаходження обладнання, а також неповернення орендованого майна після розірвання договору, стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 23 849, 00 грн., штрафу у сумі 3 820, 00 грн., компенсації в сумі 4 775, 00 грн., а також 19 100, 00 грн. вартості обладнання.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір оренди обладнання № 392 С від 12.08.08. Зазначений договір у судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що строк оренди складає 36 календарних місяців.
Отже, вбачається, що строк дії договору встановлений сторонами до 12.08.11.
Із частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість здійснення сторонами прав та обов'язків впродовж строку дії договору, випливає, що зі спливом строку дії договору зобов'язання, що ґрунтуються на цьому договорі, припиняються. Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (у тому числі у зв'язку із спливом його строку) наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ. Пунктом 6.1 договору оціночне поняття „негайно" конкретизовано: встановлено, що наймач зобов'язаний при припиненні договору протягом трьох робочих днів повернути орендоване майно орендодавцеві. Разом з тим, стаття 764 Цивільного кодексу України допускає, що після закінчення строку договору наймач може продовжувати користуватися річчю, і ці його дії, як випливає із статті 764 Цивільного кодексу України, кваліфікуються як пропозиція продовжити договір на новий строк. Наймодавець може заперечувати проти продовження договору на новий строк. У такому разі договір не поновлюється, а настають наслідки, передбачені частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України. Якщо упродовж одного місяця після спливу договору наймодавець не заперечує проти поновлення договору, він вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як зазначалося вище, строк дії договору встановлений сторонами до 12.08.11. З матеріалів справи вбачається, що протягом місяця, тобто до 13.09.11, відповідач продовжував користуватися орендованим майном, а позивач (орендодавець) не заперечував проти цього. Отже, договір найму був поновлений на новий строк у силу приписів статті 764 Цивільного кодексу України, тобто до 12.08.14.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати з урахуванням ПДВ складає 5 % від вартості устаткування вказаного в акті приймання-передачі.
20.06.08 згідно акту прийому-передачі, орендодавцем було передано орендареві кавомолки Brasila RR 45 SPM у кількості 4 штуки вартістю 3 850, 00 грн. кожна та Brasila RR 45 S у кількості 1 штуки вартістю 3 700, 00 грн. (т.1,а.с.10 на звороті).
Отже, орендна плата за місяць (без урахування пунктів 3.2 та 3.4 договору) складає 955, 00 грн.
Згідно пункту 3.2 договору у випадку виконання орендарем зобов'язань вчасно й у повному обсязі згідно пункту 5.8 орендна плата з урахуванням ПДВ становить 1 грн. на місяць за кожну одиницю обладнання.
У випадку виконання орендарем не у повному обсязі зобов'язань, передбачених пунктом 5.8 договору, орендна плата розраховується згідно з пунктом 3.1 договору пропорційно обсягу невиконаних зобов'язань (пункт 3.4 договору).
У період дії договору оренди відповідач здійснював закупівлю кави відповідно до умов пункту 5.8 договору, що підтверджується накладними з посиланням на договір № 495С від 19.12.07, що зазначений у договорі оренди (т.1,а.с.84-т.2,а.с.79;т.3,а.с.8-71). Наведене позивачем не заперечується.
Закупівля кави відповідно до умов пункту 5.8 договору здійснювалася відповідачем у серпні 2008 року -листопаді 2009 року у повному обсязі (10 кг на місяць) та у грудні 2009 року було придбано 8 кг кави.
Таким чином, орендна плата у серпні 2008 року -листопаді 2009 року складає 112 грн. (7 одиниць обладнання * 16 місяців * 1 грн.). За грудень 2009 року орендна плата складає 191 грн. пропорційно кількості придбаної кави.
У інші місяці закупівля кави відповідно до умов пункту 5.8 договору відповідачем не здійснювалася. Таким чином, орендна плата у січні 2010 року -березні 2012 року складає 25 785, 00 грн. (27 місяців * 955 грн.).
Отже, загальна сума орендної плати за період серпень 2008 -березень 2012 року у склала 26 088, 00 грн.
Проте, згідно уточнених позовних вимог (т.1,а.с.74-75), позивач просив стягнути з відповідача орендну у сумі 23 894, 00 грн.
Пунктом 3.5 договору встановлений строк виконання орендарем зобов'язання щодо сплати орендної плати, згідно з яким орендар оплачує орендну плату в гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця в строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому орендувалося майно. Отже, орендна плата за останній місяць оренди (за березень 2012 року) мала бути сплачена відповідачем в строк до 15.04.12.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання зі сплати орендної плати за період з серпня 2008 по березень 2012 року відповідно до договору оренди № 392 С від 12.08.08 відповідачем не виконувалися.
У запереченнях проти позову та у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідач станом на 08.12.08 викупив орендоване обладнання, а отже, у зв'язку з сумісництвом в особі відповідача орендодавця та орендаря спірного майна, обов'язки відповідача як орендаря за договором оренди припинились.
В обґрунтування наведеного відповідач посилається на видаткові касові ордери: від 20.10.08 на суму 1925, 00 грн.; від 27.10.08 на суму 1925, 00 грн.; від 03.11.08 на суму 3850, 00 грн.; від 10.11.08 на суму 1925, 00 грн.; від 17.11.08 на суму 1925, 00 грн.; від 24.11.08 на суму 3850, 00 грн. та від 08.12.08 на суму 3700, 00 грн. (т.1,а.с.67-73).
Але доводи відповідача не приймаються судом з наступних підстав.
Зі змісту ордерів вбачається факт передачі ОСОБА_5 грошових коштів на загальну суму 19 100, 00 грн. за кавомолки RR45SPH №140402 , Brasilia RR45SPH №140411, Brasilia RR45SPH №146754. Brasilia RR45SPH № 146754, Brasilia RR45SPH №146758 та кавомолку Brasilia RR45S № 123854 (т.1,а.с.67-73).
Пунктом 1.2 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції на момент видання ордерів) встановлено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси..
Пунктом 2.2 Положення (в редакції на момент видання ордерів) визначено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Згідно пункту 3.6. Положення (в редакції на момент видання ордерів) якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис „За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.
У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. ( пункт 3.10 Положення).
Під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; - наявність перелічених у документах додатків.
У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.
Відповідно до пункту 3.12 Положення (в редакції на момент видання ордерів) касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа І або напис „Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).
У наданих відповідачем видаткових касових ордерах відсутні: номер документа (№ 1 в таблиці); кореспондуючий рахунок, субрахунок (№ 4 в таблиці); не вказано по батькові особу яка отримала кошти; в графі „підстава" вказано „за кавомолку", що не дає підстав визначити за яку господарську операцію відносно вказаного обладнання відбувалась передача коштів (продаж, міна, ремонт, відшкодування шкоди тощо); відсутні додатки - довіреність або інше, якою би власник майна уповноважував фізичну особу вчиняти певні правочини, отримувати готівку тощо; в графі „видав касир" не вказано прізвище, ініціали посадової особи.
Як зазначалося вище, зі змісту ордерів вбачається факт передачі ОСОБА_5 (т.1,а.с.67-73).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 був прийнятий на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Експрессо Хаус" на підставі наказу № 3 від 01.12.08 згідно додатку № 1 на посаду керівника регіонального офісу (т.2,а.с.119-120).
На підставі наказу № 2 від 21.01.11 ОСОБА_5 звільнено з займаної посади за власним бажанням (т.2,а.с.121-123).
Таким чином, ОСОБА_5 працював у товаристві з обмеженою відповідальністю "Кедр Експрессо Хаус" в період з 01.12.08 по 21.01.11. Тобто станом на дату складання видаткових касових ордерів (т.1,а.с.67-73) працівником позивача не являвся.
Отже, у матеріалах справи та у відповідача немає доказів повноважень ОСОБА_5 на вчинення будь-яких дій від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Експрессо Хаус", зокрема пов'язаних з розпорядженням майном товариства та відносно отримання-передачі грошових коштів.
При тому, що згідно пункту 11.7 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Експрессо Хаус" лише директор має право без довіреності представляти товариство у відносинах з державними органами (установами), юридичними та фізичними особами та здійснювати будь-які дії від імені товариства, включаючи укладення без обмежень угод (договорів, контрактів), управління, розпоряджання активами товариства та видачу довіреностей, а також має право першого підпису на фінансових та банківських (платіжних) документах з урахуванням положень статті 11.2. та статті 11.3. цього статуту (т.1,а.с.48).
З огляду на вищевикладене, видаткові касові ордери (т.1,а.с.67-73) не можуть бути належними та допустимим доказами викупу відповідачем орендованого обладнання.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідач не вимагав від ОСОБА_5 підтвердження його повноважень діяти від імені позивача, оскільки саме ОСОБА_5 здійснював передачу орендованого обладнання та саме він здійснював передачу кави і інших товарно-матеріальних цінностей не спростовує обов'язку відповідача дотримуватись встановлених чинним законодавством правил здійснення та фіксації господарських операцій.
Крім того, ні з договору № 392 С від 12.08.08 (т.1,а.с.8-10), ні з акту прийому-передачі орендованого майна 12.08.08 (т.1,а.с.10 на звороті), ні з накладних на поставку кави (1,а.с.84-т.2,а.с.79;т.3,а.с.8-71) не вбачається, що ОСОБА_5 приймав участь у відносинах між сторонами з приводу передачі орендованого обладнання та постачання кави.
Також, у запереченнях проти позову та у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що поведінка сторін, зокрема, відсутність збоку позивача протягом трьох років вимог щодо сплати відповідачем орендної плати та повернення обладнання або сплати його вартості, свідчить про укладення в усній формі договору купівлі-продажу орендованого обладнання.
Але наведені доводи відповідача не приймаються судом з наступних підстав.
Відповідач був зобов'язаний в силу пунктів 3.1-3.3, 3.5 договору № 391с від 12.08.08 сплачувати орендну плату. При цьому пред'явлення вимог про сплату орендної плати та стягнення орендної плати в примусовому порядку є правом позивача, яке може реалізовуватись на власний розсуд.
Але, відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до пункту 3.5 договору, орендар оплачує орендну плату в гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця в строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому орендувалось майно. Отже, позивач був обізнаний про існування заборгованості та порушення його права на отримання орендної плати.
Відповідач порушив умови договору щодо повного та своєчасного внесення орендної плати. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності до позовних вимог (т.1,а.с.66).
З огляду на те, що позов у даній справі було заявлено 10 липня 2012 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з серпня 2008 року по червень 2009 року включно.
Як зазначалося вище, закупівля кави відповідно до умов пункту 5.8 договору здійснювалася відповідачем у серпні 2008 року -листопаді 2009 року у повному обсязі (10 кг на місяць) та у грудні 2009 року було придбано 8 кг кави.
Таким чином, орендна плата (з урахуванням застосованого строку позовної давності) у липні 2009 року -листопаді 2009 року складає 35 грн. (7 одиниць обладнання * 5 місяців * 1 грн.). За грудень 2009 року орендна плата складає 191 грн. пропорційно кількості придбаної кави.
У інші місяці закупівля кави відповідно до умов пункту 5.8 договору відповідачем не здійснювалася. Таким чином, орендна плата у січні 2010 року -березні 2012 року складає 25 785, 00 грн. (27 місяців * 955 грн.).
Отже, загальна сума орендної плати склала 25 820, 00 грн. (з урахуванням застосованого строку позовної давності).
Проте, згідно уточнених позовних вимог (т.1,а.с.74-75) позивач просив стягнути з відповідача орендну плату у сумі 23 894, 00 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості з орендної плати у сумі 23 894, 00 грн. підлягають задоволенню.
Судовою колегією встановлено, що договір оренди № 391с від 12.08.08 був поновлений на новий строк у силу приписів статті 764 Цивільного кодексу України, тобто до 12.08.14.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Таким чином, особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених законом, відмовитися від договору в односторонньому порядку. Випадки, коли сторона має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, передбачені, зокрема, у статті 782 Цивільного кодексу України. Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони.
У випадку невиконання або неналежного виконання умов договору сумлінна сторона має право у односторонньому порядку розірвати діючий договір. У такому випадку сумлінна сторона письмово повідомляє іншу сторону про розірвання договору оренди, а також приводить докази невиконання умов договору іншою стороною. Документи, що підтверджують факт відправлення зазначеного повідомлення, свідчать про розірвання договору. У цьому випадку орендар зобов'язаний своїми силами та за свій рахунок повернути орендоване майно згідно умов пункту 6.1 договору протягом трьох робочих днів з моменту відправлення повідомлення про розірвання договору (пункт 8.6 договору).
З матеріалів справи вбачається, що протягом дії договору відповідачем не виконувалися зобов'язання зі сплати орендної плати.
28.03.12 позивач направив на адресу відповідача вимогу №60 від 27.03.12, у якій повідомив про відмову від договору на підставі статті 782 Цивільного кодексу України з підстав невиконання його умов відповідачем та вимагав сплатити 26 740, 00 грн. заборгованості з орендної плати і 4775,00 грн. компенсації, у зв'язку з чим позивач вважає договір розірваним (т.1,а.с.11). Факт надсилання зазначеної вимоги 28.03.12 на адресу відповідача підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення з відміткою працівника зв'язку та штампом поштового відділення і квитанцією (т.1,а.с.13).
Отже, з урахуванням пункту 8.6 договору та приписів статті 782 Цивільного кодексу України договір оренди №60 від 27.03.12 є розірваним з моменту надсилання позивачем вимоги №60 від 27.03.12, тобто з 28.03.12 з підстав невиконання його умов відповідачем.
Згідно до пункту 7.4.4 договору у випадку, якщо орендатор ініціює розірвання договору раніш строку, вказаного в пункті 2.2, по причинам, не передбаченим пунктом 8.6 договору, а також у випадку розірвання договору з ініціативи орендодавця у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням орендарем умов договору, орендар зобов'язаний повернути устаткування в строки та на умовах передбачених пунктами 6.1 і 8.6 договору та виплатити орендодавцю компенсацію у розмірі, рівному 5 орендним платам згідно пункту 3.1 договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Орендна плата за місяць згідно пункту 3.1 договору складає 955, 00 грн., тому розмір компенсації згідно пункту 7.4.4 договору складає 4 775, 00 грн.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення 4 775, 00 грн. компенсації згідно пункту 7.4.4 договору.
Така сама правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі 11/4948-2011.
Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 19 100, 00 грн. вартості обладнання, переданого за договором оренди обладнання № 392 С від 12.08.08.
З матеріалів справи вбачається, що згідно акту прийому-передачі, орендодавцем було передано орендареві кавомолки Brasila RR 45 SPM у кількості 4 штуки вартістю 3 850, 00 грн. кожна та Brasila RR 45 S у кількості 1 штуки вартістю 3 700, 00 грн. (т.1,а.с.10 на звороті).
Відповідно до пункту 5.5 договору орендар зобов'язується письмово, щомісячно до 5 числа інформувати про місцезнаходження устаткування. У випадку відсутності вказаної інформації орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення устаткування або відшкодування повної вартості, а також орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20 % від вартості майна, що орендується, за кожний випадок порушення.
У матеріалах справи та у відповідача немає доказів письмового інформування позивача про місцезнаходження устаткування протягом серпня 2008 року -березня 2012 року та договір є розірваним з моменту надсилання позивачем вимоги №60 від 27.03.12, тобто з 28.03.12 з підстав невиконання його умов відповідачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 100, 00 грн. вартості обладнання, переданого за договором оренди обладнання № 392 С від 12.08.08, підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 5.5 договору орендар зобов'язується письмово, щомісячно до 5 числа інформувати про місцезнаходження устаткування. У випадку відсутності вказаної інформації орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення устаткування або відшкодування повної вартості, а також орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20 % від вартості майна, що орендується, за кожний випадок порушення.
У матеріалах справи та у відповідача немає доказів письмового інформування позивача про місцезнаходження устаткування.
Таким чином, розмір штрафу за неповідомлення позивачу про місцезнаходження устаткування складає (3 820, 00 грн. (20%) х 30 місяців) 114 600, 00 грн.
Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 22 920, 00 грн., що складає 20% від суми штрафу, нарахованого на підставі пункту 5.5 договору, у за неповідомлення позивача про місцезнаходження устаткування (т.1,а.с.4).
При прийняті рішення суд першої інстанції зменшив розмір штрафу, стягнувши з відповідача 3 820, 00 грн. штрафу. При такому зменшенні суд керувався положеннями статті 233 Господарського кодексу України та повноваженнями, наданими пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Застосовуючи дану норму, суд враховував, що порушення зобов'язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з таким зменшенням розміру стягнення штрафу. Слід зазначити, що зменшення розміру штрафу до 3 820, 00 грн. сторонами не оскаржується.
Враховуючи викладене, оскаржене рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 вересня 2012 року у справі № 5020-773/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді В.С. Голик
В.В.Сотула
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Експрессо Хаус" (пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121, Дніпропетровськ, 49050)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 99055; АДРЕСА_2, 99001)