27 листопада 2012 року Справа № 5002-21/1549-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Голика В.С.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;
відповідача: не з'явився, приватне акціонерне товариство "Сімкомунсервіс";
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 20 серпня 2012 року у справі №5002-21/1549-2012
за позовом Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
до приватного акціонерного товариства "Сімкомунсервіс" (вул. Севастопольська, 43б,Сімферополь,95000)
про спонукання до виконання певних дій
Позивач, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, звернувся до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства „Сімкомунсервіс" про спонукання відповідача до укладення угоди про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 12 травня 1995 року у редакції угоди, запропонованої позивачем.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 651, 652, 762 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України, статей 10,18,21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовані тим, що після укладення спірного договору збільшено орендну ставку за передане відповідачу майно у зв'язку з внесенням постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 певних змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786. Однак, незважаючи на те, що збільшення розміру орендної плати відбулося на підставі прийняття відповідного нормативного акту, а положення укладеної між сторонами угоди передбачали можливість зміни орендної ставки за таких умов, відповідач необґрунтовано ухиляється від підписання з Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради угоди до спірного договору щодо внесення зазначених змін.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2012 року (суддя Чонгова С.І.) у справі № 5002-21/1549-2012 у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що всупереч приписів статті 181 Господарського кодексу України, позивач звернувся із відповідним позовом до суду з пропуском встановленого строку для врегулювання розбіжностей. Також, місцевий суд послався на незазначення у прохальній частині позову редакції, у якій мають бути внесені зміни до спірного договору.
Вважаючи, що рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Підставами для скасування зазначеного судового акту заявник скарги вважав неповне з'ясування місцевим судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, сторона зазначала, що положеннями статті 181 Господарського процесуального кодексу України, на яку послався суд першої інстанції, врегульований порядок саме укладення господарських договорів.
Між тим, спір у цій справі виник у зв'язку з внесенням змін до вже укладеного договору, що унормовано приписами частин 3-4 статті 188 Господарського процесуального кодексу України, які не встановлюють строку для звернення до суду з позовом у разі недосягнення сторонами згоди зі зміни відповідного договору.
За таких обставин, заявник апеляційної скарги вказував на застосування судом при вирішенні даного спору матеріальної норми, яка не підлягала до застосування.
Окрім того, позивач вказував, що, виходячи зі змісту 84 Господарського процесуального кодексу України, зазначення у прохальній частині позову конкретної редакції договору, щодо укладення якого заявлені позовні вимоги, не є обов'язковим.
При цьому, сторона звертала увагу, що не тільки послалась на редакцію, у якій бажає внести зміни до спірного договору, але й надала до матеріалів справи відповідну угоду.
В решті доводи апеляційної скарги зводяться до викладення доводів та обставин, приведених у позовній заяві.
В судове засідання суду апеляційної інстанції призначене на 27 листопада 2012 року, сторони не з'явилися, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, втім, однак надали свої пояснення по суті спору та доводів апеляційної скарги у попередніх судових засіданнях 23 жовтня 2012 року та 13 листопада 2012 року.
Крім того, представник відповідача надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 62-65 том 2), у яких частково визнав позовні вимоги, а саме не заперечував проти внесення змін до спірного договору, але з визначенням наступного розміру орендних платежів: з 20 вересня 2011 року - 48 203,05 грн. в місяць; з 01 жовтня 2011 року - 25 417,94 грн. в місяць.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням наявних у справі доказів, вважаючи їх наявними для вирішення спору, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін, оскільки їх явку не визнано обов'язковою.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
12 травня 1995 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради (орендодавець) та організацією орендаторів концерну „Сімкоммунсервіс" (орендар) укладено договір „Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів орендному підприємству „Сімкоммунсервіс"" (а.с.9-11 том 1).
У відповідність до пункту 1.1. зазначеного договору, з метою підвищення використання державного майна та досягнення найбільших результатів у господарській діяльності орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно концерну „Сімкоммунсервіс".
Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок Фонуд комунального майна рівними частками щоквартально у відповідності до розрахунку орендної плати, який додається до договору (пункт3.1.)
Одночасно, у пункті 3.2 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати також може бути переглянутий достроково за ініціативою однієї зі сторін у випадку зміни цін та тарифів, які встановлені централізовано, а також в інших випадках, передбачених законодавством України та Республіки Крим.
Договір діє з 12 травня 1995 року по 31 грудня 1998 року ( пункту 7.1.).
Згідно з пунктом 7.4. договору після закінчення строку його дії орендар мав переважне право на його продовження. При відсутності заяви однієї зі сторін про припинення, зміну договору після закінчення строку його дії на протязі місяця він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.
Як слідує зі статуту відповідача (а.с. 79-104 том 1) його утворено у зв'язку з перейменуванням із закритого акціонерного товариства „Сімкомунсервіс", яке у свою чергу, є правонаступником орендного підприємства „Сімкоммунсервіс".
Вбачається, що строк дії спірного договору неодноразово продовжувався за взаємною згодою сторін, що не спростовувалося ними протягом вирішення спору.
Зокрема, сторонами підписані: „Угода про внесення змін та доповнень договору від 12.05.95 „Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів орендному підприємству „Сімкоммунсервіс" від 27 травня 2005 року та угода „Про продовження договору від 12 травня 1995 р.„Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів орендному підприємству „Сімкоммунсервіс" від 10 листопада 2010 року (а.с. 54-64 том 1).
Угодою від 10 листопада 2010 року востаннє дію спірного договору продовжено до 01 листопада 2011 року.
При цьому, сторонами також уточнювалися порядок нарахування орендних платежів та їх розмір.
Так, у розділі 3 угоди від 27 травня 2005 року сторонами узгоджено, що орендна плата за даним договором визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі всіма змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України, та склала без ПДВ за базовий місяць оренди (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) березень 2005 року - 6728,81 грн. (пункт 3.1.)
Орендна плата за кожний послідуючий місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (пункт 3.2.)
Станом на дату підписання зазначеної угоди додатком № 1 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, орендна ставка за орендоване відповідачем майно складала 3 % від її оцінки.
В подальшому, угодою „Про внесення змін та доповнень договору від 12.05.95 „Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів орендному підприємству „Сімкоммунсервіс"" від 12 червня 2007 року (а.с.19 том 1) сторонами збільшено орендну ставку за спірний об'єкт до 5 %.
11 жовтня 2011 року за вих. № 217 відповідач звернувся до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з проханням щодо продовження строку дії спірного договору строком на один рік (а.с.65 том 1) .
Посилаючись на приписи статті 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у листі від 19 жовтня 2011 року за вих. № 4162/40/04 позивач повідомив відповідача про необхідність проведення нової незалежної оцінки майна, оскільки остання його оцінка мала місце 01 січня 2005 року (а.с. 66 том 1).
25 жовтня 2011 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради, закритим акціонерним товариством „Сімкомунсервіс" та приватним підприємством „Центр з оцінки майна „Таврида-Експерт" укладений трьохсторонній договір (а.с. 67-68 том 1), метою якого було визначено оцінка вартості цілісного майнового комплексу при передачі в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради станом на 01 жовтня 2011 року (пункт 4.1. договору).
18 січня 2012 року за вих. № 259 відповідач повторно звернувся до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради щодо продовження строку дії спірного договору строком на один рік (а.с.69 том 1). У якому також повідомив про виконання оцінки орендованого майна 01 жовтня 2011 року.
31 січня 2012 року за вих. № 362/40/04 Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради у зв'язку з внесенням постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 певних змін до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 запропонував відповідачу до підписання „Угоду про внесення змін та доповнень договору від 12.05.95 „Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів орендному підприємству „Сімкоммунсервіс"", у якій розмір орендної плати за перший місяць розрахунку був визначений у сумі 48203,05 грн. Примірник угоди наданий до вказаного листа позивача (а.с.70-71 том 2).
Одночасно у наведеному листі зауважено, що після підписання відповідачем зазначеної угоди буде розглянуто питання про продовження спірного договору оренди.
Зазначена угода підписана відповідачем з протоколом розбіжностей (а.с.72-74) та власним розрахунком орендної плати, складених, виходячи з річної ставки орендної плати за використання цілісного майнового комплексу - 10 % та вартості об'єкта оренди з урахуванням результатів експертної оцінки орендованого майна станом на 01 жовтня 2011 року, розмір якої склав 3 050 153,00 грн. На підставі приведених даних розмір місячної орендної плати за спірний об'єкт визначений відповідачем у сумі 25 417,94 грн.
Втім, 01 березня 2012 року за вих. № 614/40/01 позивач відмовив відповідачу у погодженні зазначених розбіжностей, вказуючи, що оренда плата за користування спірним об'єктом має розраховуватися, виходячи з його оцінки, складеної станом на 01 січня 2005 року (а.с.75 том 1).
Посилаючись, що до даного часу сторонами не досягнуто згоди стосовно редакції змін до умов спірного договору в частині визначення орендної плати, позивач звернувся із цим позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого судового рішення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з недосягненням між сторонами згоди щодо зміни умов договору оренди комунального майна від 12 травня 1995 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 181 Господарського кодексу України, вказав на пропуск позивачем з моменту отримання від відповідача протоколу розбіжностей до запропонованої до підписання „Угоду про внесення змін та доповнень договору від 12.05.95 „Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради народних депутатів орендному підприємству „Сімкоммунсервіс"" двадцятиденного строку звернення до суду із даним позовом .
Так, частина 7 статті 181 Господарського кодексу України передбачає, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Однак, застосовуючи у вирішенні спору положення наведеної правової норми, місцевим судом не приділено уваги тому, що статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів.
Водночас, приведене вище листування сторін та складення протоколу розбіжностей мале місце саме у зв'язку з вирішенням питання щодо внесення змін до договору від 12 травня 1995 року, тобто угоди, яка вже є укладеною.
Порядок змін та розірвання господарських договорів закріплений статтею 188 Господарського процесуального кодексу України, частина 4 якої передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
При цьому, положення наведеної правової норми не визначають конкретного строку передання спору щодо зміни (розірвання) господарського договору на вирішення суду.
Втім, місцевий суд на викладене уваги не звернув та правової природи заявлених у цій справі вимог не встановив, помилково ототожнивши порядок укладення господарських договорів (стаття 181 Господарського кодексу України) та їх зміни (розірвання) (стаття 188 Господарського кодексу України.
Отже, є обґрунтованими посилання заявника апеляційної скарги на порушення місцевим судом норм матеріального права, що виразилося у застосуванні норми, яка не підлягала застосуванню, і це, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу, є підставою для скасування судового рішення.
Більш того, всупереч статті 43 Господарського процесуального кодексу України, обставини спору господарським судом Автономної Республіки Крим не досліджувалися та не перевірялися, тобто фактично відмова у задоволенні позову ґрунтується на формальних підставах при неповному з'ясуванні обставин справи, неналежному аналізі правовідносин сторін, що мало наслідком невірне застосування норм матеріального права.
Усуваючи наведені недоліки судового розгляду та користуючись правами, наданими статтею 101 Господарського процесуального кодексу України , судом апеляційної інстанції у повному обсязі досліджені обставини спору, за результатом чого встановлено наступне.
Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів України.
За приписами статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зумовлено, що істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата з урахуванням її індексації.
Частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України зумовлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 651 Цивільного кодексу України зумовлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Статтею 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на 2011 рік) також передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Як слідує з пункту 3.4. спірного договору ( у редакції угоди від 27 травня 2005 року) сторонами узгоджено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у випадку зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін та тарифів, а також в інших випадках, передбачених діючим законодавством.
Отже, сторони домовилися про те, що спірний договір може бути змінений в частині визначення орендної плати, зокрема, у випадку зміни методики її розрахунку, що узгоджується з приведеними вище положеннямм норм матеріального права.
У відповідність до пункту 3.1. спірного договору (у редакції угоди від 27 травня 2005 року) сторонами узгоджено, що орендна плата за даним договором визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (надалі -Методика) .
Встановлено, що згідно з додатком № 1 Методики ( у редакції до вересня 2011 року) розмір орендної ставки для об'єкту, переданого у користування відповідачу, становив 5 % від його оцінки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 внесені зміни до Методики та у відповідність до додатку № 1, розмір річної орендної плати у разі оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств збільшений до 10 %.
Таким чином, у зв'язку із законодавчою зміною орендних ставок є цілком обґрунтованими посилання позивача на необхідність внесення відповідних змін до укладеного між сторонами договору оренди з 20 вересня 2011 року (дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961) .
Порядок внесення змін до спірного договору передбачений статтею 188 Господарського процесуального кодексу позивачем дотриманий.
При цьому, апеляційна інстанції на інстанція звертає увагу, що в усних поясненнях представників приватного акціонерного товариства „Сімкомунсервіс", наданих у суді апеляційної інстанції та письмових запереченнях зазначеної сторони на апеляційну скаргу (а.с. 62-63 том 2), необхідність зміни розміру орендної плати згідно з приведеними вище обставинами відповідачем не заперечувалася.
Фактично наявність спору між сторонами обумовлена відсутністю згоди щодо визначення суми орендної ставки у зв'язку з відмінністю підходів до її розрахунку.
Так, пунктом 5 Методики (у редакції постанови Кабінету Міністрі України від 14 вересня 2011 року № 961) визначено, що розмір річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств визначається за формулою:
Опл = Вз х Сор.ц,
де Опл - розмір річної орендної плати, грн.; ВЗ - вартість необоротних основних засобів (без незавершеного будівництва) за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, грн.; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком 1.
Як слідує з розрахунку орендної плати, позивач вказаної формули дотримався, але за вихідні данні взяв оцінку спірного майна станом на 01 січня 2005 року, визначену у сумі 2 517 794 грн., орендну ставку -10 %, нарахувавши з грудня 2004 року по вересень 2011 року індекс інфляції (а.с. 23 том 1).
Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 набрала чинності 20 вересня 2011 року.
Таким чином, саме із зазначеної дати слід застосовувати нову орендну ставку у розмірі 10 %, тобто вносити відповідні зміні у до спірного договору оренди.
Крім того, статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Судовою колегією встановлено, що остання оцінка спірного об'єкту оренди проведена 01 січня 2005 року, що також підтверджено у листі позивача від 19 жовтня 2011 року за вих. № 4162/40/04 (а.с. 66 том 1).
Отже, вирішенню питання продовження спірного договору оренди передувало саме складення нової оцінки вартості цілісного майнового комплексу, орендованого відповідачем.
Відповідачем вказані приписи статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дотримані та за його замовленням здійснено оцінку спірного майна, яка станом на 01 жовтня 2011 року склала суму у розмірі 3 050 153,00 грн. (а.с. 45-58 том 2)
При цьому, доводи позивача, що оцінка спірного нерухомого майна мала бути складена тільки після закінчення строку спірного договору (після 10 листопада 2011 року) суперечать логічно-смисловому змісту наведеної правової норми.
Таким чином, починаючи з 01 жовтня 2011 року розрахунок орендної плати належало здійснювати з урахуванням нової оцінки спірного об'єкту, визначеної у розмірі 3 050 153,00 грн., яка складає за один місяць суму у розмірі 25 417,94 грн.
Що стосується періоду з 20 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року (дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрі України від 14 вересня 2011 року № 961), то позивач вірно виходив з оцінки майна станом на 01 січня 2005 року
Судовою колегією встановлено, що всі приведені вище обставини враховані у розрахунку відповідача, у якому вірно зазначено, що розмір орендної плати необхідно визначати, виходячи з затвердженої формули Опл = Вз х Сор.ц (визначеною Методикою), наступним чином:
з 20 вересня 2011 року: 2517794,00 грн.(вартість спірного майна за оцінкою станом на 01 січня 2005 року) х 10 %(орендної ставки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 ) / 12 місяців = 48 203,05 грн. (орендна плата в місяць);
з 01 жовтня 2011 року: 3050153,00 грн. ( вартість спірного майна за оцінкою станом на 01 жовтня 2011 року) х 10 % (орендної ставки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961) / 12 місяців = 25 417,94 грн. (орендна плата в місяць).
Підсумовуючи все вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради щодо необхідності внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу від 12 травня 1995 року у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 14 вересня 2011 року № 961, оскільки це відповідає нормам матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, та договірним положенням, узгодженими сторонами.
Однак, з урахуванням обрання позивачем невірного підходу при здійсненні розрахунку орендної плати, належної до сплати відповідачем у зв'язку із законодавчою зміною орендних ставок за спірне майно, апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а відповідні зміни у пункт 3.1. спірного договору внести у наступній редакції:
"Орендна плата за дійсним договором визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України) та складає без ПДВ:
Сума ПДВ на суму орендної плати нараховується та вноситься орендарем у порядку, передбаченому діючим законодавством.""
Стосовно зауважень місцевого суду на незазначення у прохальній частині позову редакції, у якій мають бути внесені зміни до спірного договору, колегія суддів зазначає, що це не відповідає дійсності, оскільки позивач вказав на необхідність внесення змін у запропонованій ним редакції, додавши до матеріалів позову примірник відповідної угоди (а.с.25 том 1).
При цьому, положення діючого Господарського процесуального кодексу України (пункт 4 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України) зобов'язують особу, яка звернулася до суду із позовом, викласти тільки зміст позовних вимог.
Тобто, з урахуванням наданої до позову угоди, в редакції якої позивач бажав внести зміни до спірного договору, апеляційна інстанція вважає цього достатнім, тоді як посилання місцевого суду на відмову у задоволенні позову з приведених підстав не засноване на приписах Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з огляду неналежне дослідження судом першої інстанції обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення позову.
Повний текст постанови складений 03 грудня 2012 року.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 1,3,4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2012 року у справі № 5002-21/1549-2012 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Вважати укладеною між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та приватним акціонерним товариством "Сімкомунсервіс" угоду про внесення змін та доповнень до договору від 12 травня 1995 року "Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради (цілісний майновий комплекс) закритому акціонерному товариству "Сімкомунсервіс" у наступній редакції:
"На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" від 14 вересня 2011 року № 961 сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень з 20 вересня 2011 року до договору від 12 травня 1995 року, а саме:
Пункт 3.1. викласти у наступній редакції:
"Орендна плата за дійсним договором визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України) та складає без ПДВ:
- з 20 вересня 2011 року - 48 203,05 грн. в місяць;
- з 01 жовтня 2011 року - 25 417,94 грн. в місяць.
Сума ПДВ на суму орендної плати нараховується та вноситься орендарем у порядку, передбаченому діючим законодавством.""
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді В.С. Голик
В.І. Гонтар
розсилка:
1. Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
2. приватне акціонерне товариство "Сімкомунсервіс" (вул. Севастопольська, 43б,Сімферополь,95000)