04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" листопада 2012 р. Справа№ 7/053-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Калатай Н.Ф.
Мальченко А.О.
при секретарі: Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача -Міщенко М.В.,
від відповідача -не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Технолоджі"
на рішення господарського суду Київської області від 23.08.2012
у справі № 7/053-12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Технолоджі"
про стягнення 30 000грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.08.2012 у справі №7/053-12 задоволено позов ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" та стягнуто з ТОВ "ЕКО Технолоджі" 30000грн. штрафних санкцій за порушення відповідачем умов субліцензійного договору №0007-10/СЛ від 20.04.2010 щодо незабезпечення якості нафтопродуктів відповідно до нормативно-правових документів. Суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем подані належні та допустимі докази дотримання ним порядку проведення перевірки якості товарів, докази того, що проби були відібрані саме на АЗС відповідача, у належному для цього порядку.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В поданій апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду, скаржник вказує на те, що рішення прийнято без участі відповідача, чим порушено його права передбачені ст.22 ГПК України щодо прийняття участі в розгляді справи. Також, скаржник зазначив про порушення судом вимог ст. 77 ГПК України щодо невідкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (в справі наявні повідомлення про вручення поштового відправлення). Крім того, необхідно зазначити, що розгляд справи в апеляційній інстанції відкладався, зокрема і в зв'язку з неявкою представника відповідача.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду скарги. Подальше ж відкладення призведе до затягування її розгляду, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
20.04.2010 року між ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" (ліцензіар-позивач) та ТОВ "ЕКО Технолоджі" (ліцензіат-відповідач) укладено субліцензійний договір № 0007-10/СЛ.
Враховуючи те, що ліцензіар (позивач) володіє невиключним правом на використання знаку для товарів та послуг, який охороняється Свідоцтвом №19697, виданим 15.05.2001 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Додаток №1), на основі субліцензійного договору №0012-06/СЛ від 18.11.2006 року, а ліцензіат бажає придбати на умовах цього договору ліцензію на використання знаку, сторони домовились про те, що ліцензіар надає ліцензіату (відповідач) за винагороду на строк до 20 квітня 2015 року невиключну ліцензію на використання знаку для товарів і послуг "ТНК", в порядку та на умовах, які передбачені цим договором (п.1.1 договору).
Розділом 2 договору закріплені права та обов'язки позивача, зокрема, останньому надано право у будь-який час (на власний розсуд) здійснювати контроль виконання та дотримання відповідачем його зобов'язань, передбачених даним договором, у тому числі закріплених у додатках до договору (пункт 2.2.1).
У разі виявлення фактів порушення ліцензіатом його обов'язків, передбачених даним договором, ліцензіар, у відповідності до пункту 2.2.6 договору, має право вимагати від ліцензіата, зокрема, виплати санкцій, передбачених даним договором, компенсації збитків (шкоди).
Пунктом 6.2 субліцензійного договору передбачено, що у випадку порушення п. 3.1.9 договору, що підтверджується відповідним паспортом якості чи п. 3.1.20 договору, ліцензіат зобов'язаний виплатити на користь ліцензіара наступні санкції: за перше порушення 5000грн.; за друге порушення 25000грн.; за третє порушення ліцензіар має право розірвати даний договір в порядку, який передбачений п. 9.1 договору.
Ліцензіат згідно з умовами пункту 3.1.9 договору зобов'язався забезпечувати (зберігати) якість товарів у відповідності з вимогами нормативно-правових документів, які діють на території України, дотримуватись у своїй діяльності вимог ГОСТу 2517-85 "Нафта та нафтопродукти. Методи відбору проб".
Звертаючись з позовом позивач зазначив, що на виконання умов договору, ним було здійснено дві перевірки дотримання відповідачем вимог нормативно-правових документів, що діють на території України та регулюють вимоги, щодо якості нафтопродуктів та виявлені факти реалізації останнім нафтопродуктів, що не відповідають вимогам ДСТУ (ГОСТ).
Судом першої інстанції встановлено, що в ході першої перевірки, що була проведена 20.06.2011 року на АЗС відповідача у с. Чапаєвка Черкаської області, позивачем за участю працівників випробувального центру ТОВ "Інспекторат Україна", проведено відбір проб палива про що складено Акт відбору проб нафтопродуктів №5 (копія наявна в матеріалах справи).
За результатами проведених досліджень проб нафтопродуктів, виявлено факт реалізації відповідачем дизельного палива покращеної якості (Євро) марки С вид II та марки Е вид II, яке не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 по показникам "Вміст сірки" та "Температура спалаху у закритому тиглі", а також факт реалізації бензину автомобільного А-95 який не відповідає вимогам ДСТУ 4063:2001 по показникам "Октанове число по дослідницькому методу", "Октанове число по моторному методу".
На підтвердження факту вчинення відповідачем вказаних порушень позивачем було надано паспорти якості за №220611/11 від 22.06.2011 року та №220611/13 від 22.06.2011 року, видані ТОВ "Інспекторат Україна"(копії наявні в матеріалах справи).
12.07.2011 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою (претензією) № 9-2343 про сплату штрафних санкцій за порушення умов договору в сумі 5000грн., оскільки було зафіксовано перший випадок реалізації неякісних нафтопродуктів. Направлення та отримання претензії підтверджується фіскальним чеком та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з описом вкладення, копії яких наявні в матеріалах справи.
Згідно з умовами пункту 6.3 договору ліцензіат зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги ліцензіара, компенсувати йому збитки (шкоду), які спричинені неналежним виконанням ліцензіатом прав.
Втім, зазначена вище претензія, яка була отримана відповідачем 27.07.2011 року, залишена без відповіді.
24.10.2011 року та 26.10.2011 року позивачем проведено другу перевірку на АЗС відповідача у с. Рокитне Київської області, за участю працівників випробувального центру ТОВІ "Інспекторат Україна", в ході якої здійснено відбір проб палива про що складено Акти відбору проб нафтопродуктів №69 від 24.10.2012 року та №73 від 26.10.2012 року (копії наявні в матеріалах справи).
За результатами проведених досліджень виявлено факт реалізації відповідачем дизельного палива покращеної якості (Євро) марки С вид II та марки Е вид II яке не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 по показникам "Вміст сірки" та "Температура спалаху у закритому тиглі", а також факт реалізації відповідачем бензину автомобільного А-92, який не відповідає вимогам ДСТУ 4063:2001 і ДСТУ 4839:2007 по показникам "Вміст сірки", "Масова доля сірки" та "Масова доля бензолу".
На підтвердження факту вчинення відповідачем вказаних порушень позивачем надано паспорти якості за №271011/28, №271011/34, №271011/38 від 27.10.2011 року та №281011/55, №281011/58 від 28.10.2011 року, виданими ТОВ "Інспекторат Україна" (копії наявні в матеріалах справи).
Відповідності до пункту 6.2 субліцензійного договору 10.11.2011 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою (претензією) №9-3547 про сплату штрафних санкцій за порушення умов договору в сумі 25000грн., оскільки було зафіксовано другий випадок реалізації неякісних нафтопродуктів. Направлення та отримання претензії підтверджується фіскальним чеком та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з описом вкладення, копії яких наявні в матеріалах справи.
В порушення умов пункту 6.3 договору ліцензіат збитки (шкоду), які спричинені неналежним виконанням ліцензіатом прав не компенсував, вимогу позивача повторно залишив без відповіді, що і стало підставою для звернення позивача з вимогою до відповідача про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору в загальній сумі 30000 грн.
Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є субліцензійним договором загальні положення про який встановлені положеннями глави 75 Цивільного кодексу України, зокрема статтею 1109 ЦК України.
Згідно з частинами 1-2 статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що позивачем при перевірці якості товарів, які реалізуються на АЗС, дотримано вимог порядку, визначеного додатком №4 до договору, яким затверджено Регламент проведення перевірок якості товарів, а також Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з порушенням відповідачем умов субліцензійного договору та відмовою останнього у добровільному порядку сплатити нараховані відповідно до пунктів 2.2.6 та 6.2 договору штрафні санкції.
Обґрунтованих заперечень щодо суті спору відповідачем не надано як суду першої так і апеляційної інстанції. Заперечення останнього зводяться до того, що рішення прийнято без участі відповідача, чим порушено його права передбачені ст.22 ГПК України щодо прийняття у часті в розгляді справи. Але судом першої інстанції саме для забезпечення прав відповідача щодо прийняття участі в судовому засіданні розгляд справи відкладався. Проте, в наступне судове засідання представник відповідача повторно не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом обґрунтовано не було задоволено.
Щодо посилань скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ст. 77 ГПК України щодо невідкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладається, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні. Враховуючи повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та можливість її розгляду за його відсутності в апеляційного господарського суду відсутні підстави для скасування правомірного рішення суду з підстав неявки в судове засідання представника позивача.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 23.07.2012 у справі №7/053-12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Технолоджі"- без задоволення.
2. Справу № 7/053-12 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Калатай Н.Ф.
Мальченко А.О.