донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
Іменем України
22.06.2006 р. справа №41/24а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Москальової І.В.
суддів
Бондаревої Г.Г., Волкова Р.В.,
при секретареві судового засідання
Ложка Н.Л.
за участю представників сторін:
від позивача:
Федько О.В. - за довіреністю № 07-01/1645 від 09.06.06 р., Жерліцина О.М. - за довіреністю № 07-01/1644 від 09.06.06 р.,
від відповідача:
Матюшин М.Б. - за довіреністю № 23736/10/23-213-1 від 18.05.06 р., Ламєкін С.М. - за довіреністю № 4265/10/10-013 від 30.01.06 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Слов'янськ
на постанову господарського суду
Донецької області
від
27.04.2006 року
по справі
№41/24а (суддя Гончаров С.А. )
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Бетонмаш" м.Слов'янськ
до
Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Слов'янськ
про
визнання недійсним подакткового повідомлення-рішення від 30.01.06 р.№ 0000242341/0
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Бетонмаш», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.01.2006р. № 0000242341/0.
Постановою господарського суду Донецької області від 27.04.06р. у справі № 41/24а позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Бетонмаш» задоволені. Визнане повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000242341/0 від 30.01.2006р.
В оскарженій постанові місцевий господарський суд визначив, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що постачальники позивача (які перелічені у акті перевірки), а також контрагенти цих постачальників не відображали суми ПДВ, отримані від позивача та його постачальників у відповідних деклараціях з ПДВ в рядку “податкове зобов'язання» у відповідному податковому періоді та, відповідно, податку до бюджету не сплачували, відповідачем не надано жодного доказу того, що ТОВ “Авіор», ПП “Мієль», ПП “А.ГОР.А», ПП “Квест», ПП “Імперіал», які ліквідовані, віднесені до фіктивних підприємств.
Відповідач, Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 27.04.06р. по справі № 41/24а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та вона винесена с помилковим застосуванням норм матеріального права, а саме п.1.8 ст.1, пп..7.2.1 п.7.2, пп..7.4.1 пп.7.4, пп..7.5.1, пп..7.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та наполягає на тому, що вказаними нормами встановлений прямий зв»язок між сплатою, надходженням до бюджету, та відшкодуванням податку на додану вартість.
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Бетонмаш» м. Слов'янськ, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу № 07-01/1643 від 09.06.06р. доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.06р. для розгляду апеляційної скарги Слов»янської об'єднаної державної податкової інспекції призначена колегія суддів у складі: судді Москальової І.В. (головуючий), судді Волкова Р.В., судді Бондаревої Г.Г. у зв»язку з відрядженням судді Запорощенка М.Д.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія апеляційного господарського суду встановила, що постанова місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою та скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, не підлягає з огляду на нижченаведене .
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до податкового органу 20.08.2004 року надана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2004 року, відповідно до якої підприємством було визначене від'ємне значення суми ПДВ в розмірі 553169 грн., що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податків протягом трьох наступних звітних періодів (т.1, л.с.13).
Відповідачем в період з 12.11.2004р. по 30.11.2004р. була здійсненна спочатку перевірка позивача з питань визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2004р., за результатами якої складений акт № 502/23-111-00240052 від 30.11.2004р. (т.1, л.с. 26-34), в якому встановлена відсутність у позивача на момент перевірки податкових накладних № 343 від 05.05.2004р. № 344 від 05.05.2004р. та № 610 від 21.06.2004р., за якими до складу податкового кредиту липня 2004р. був включений податок на додану вартість в сумі 9679грн., що зумовило прийняття податкового повідомлення-рішення № 000682342/0 від 30.11.2004р. про завищення бюджетного відшкодування по декларації за липень 2004р. в сумі 9679 грн. (т.1, л.с.25), правомірність якого позивачем не оспорюється.
В період з 17.01.2006р. по 20.01.2006р. відповідачем здійснена повторна перевірка позивача з питань визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2004р., з урахуванням зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника, за результатами якої складений акт № 882-23-2-00240052 від 25.01.2006р. (т.1, л.с.16-24), на підставі якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000242341/0 від 30.01.2006р. про завищення бюджетного відшкодування по декларації за липень 2004р. в загальному розмірі 386069 грн. та застосування штрафної (фінансової санкції) у розмірі 12389,5 грн. (т.1, л.с.15), яке і є предметом спору по даній справі.
В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, встановлені порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4., пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які полягають у включенні до складу податкового кредиту липня 2004р. сум податку на додану вартість на загальну суму 386068,57 грн. за господарськими операціями позивача з ТОВ “Кронтак», по постачальникам якого відсутні дані зустрічних перевірок, а саме ТОВ «Авіор», ПП «Мієль», ПП «А.ГОР.А», ПП «Квест», ПП «Імперіал» (т.1, л.с.20, стор. акту 5).
Як вбачається Законом України «Про податок на додану вартість»№168\97 від 03.04.97р. (в редакції, що була чиною на момент спірних правовідносин), яким відповідно до умов ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997р. визначені ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов»язок щодо визначення об»єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, а також правильність обчислення податку покладено безпосередньо на платника податку -продавця товару, який нараховує ПДВ у вигляді 20 відсотків бази оподаткування та додає його до ціни товарів (робіт, послуг). В свою чергу, на платника податку -покупця Законом України «Про ПДВ» покладений обов»язок сплатити, нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг, та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку.
З довідки № 201/26-32274357 від 08.11.2004р. (т.5, л.с. 43-67), складеної за результатами позапланової перевірки ТОВ “Кронтак» з питань взаємовідносин із ЗАТ “Бетонмаш» за період -2004 рік, вбачається встановлення в ході такої позапланової перевірки факту укладання та виконання між позивачем та ТОВ “Кронтак» угоди (контракту) № 1-2144 від 01.02.2004р. про постачання продукції та обладнання, факт відвантаження протягом 2004року продукції та факт складання відповідних податкових накладних, їх відображення ТОВ «Кронтак» у книзі обліку продажу та у податкових декларацій з ПДВ з лютого по вересень 2004р.
За огляду даних зустрічної перевірки ТОВ «Кронтак» вбачається, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ “Кронтак», які були підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача за липень 2004р., досліджені в ході наведеної зустрічної перевірки та встановлено, про відображення сум ПДВ за ними у складі податкових зобов'язань з ПДВ товариством з обмеженою відповідальністю “Кронтак» (т.5, л.с. 43-67).
Таким чином, місцевий господарський суд з огляду на вищенаведені матеріали справи обґрунтовано встановив, що з боку продавця позивача - ТОВ “Кронтак» порушень податкового законодавства по спірним господарським операціям не встановлено, а навпаки засвідчено податковим органом про декларування таких сум у податковому обліку “Кронтак» у відповідності до вимог Закону України «Про ПДВ».
Згідно статті 11 Закону України “Про систему оподаткування» відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України. Як вбачається, Закон України «Про ПДВ»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не містить у собі норми, яка покладає відповідальність на платника податку -покупця товару (послуги) за правильність визначення платником податку -продавцем товару (послуг) об»єктів оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку.
Згідно умов пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду у покупця, складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. За умовами пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Судом першої інстанції з огляду на умови ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно встановлено, що наявні в матеріалах справи податкові накладні (т.1.а.с41-150, т.2, т.3, т.4 а.с.1-70), оформлені у відповідності до вимог вказаної норми, при цьому з акту перевірки № 502/23-111-00240052 від 30.11.2004р. (т.1, л.с. 26-34), на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не вбачається встановлення порушення щодо невідповідності таких податкових накладних нормі Закону чи безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту певних сум ПДВ за такими податковими накладними. Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, єдиною підставою для висновків про завищення позивачем сум податкового кредиту липня 2004р. вказана неможливість підтвердження зустрічними перевірками правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ “Авіор», ПП “Мієль», ПП “А.ГОР.А», ПП “Квест», які є постачальниками ТОВ “Кронтак» (постачальника позивача), а також ПП “Імперіал», яке є постачальником ПП “Централ», яке в свою чергу є постачальником ТОВ “Кронтак» (постачальника позивача) внаслідок їх ліквідації за рішенням власника. Такі висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на нижченаведене.
Відповідно до положень ст..19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України.
Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов»язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, у тому числі Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», саме до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, контроль своєчасності подання платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Згідно п.3»е» Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від. 23.07.98 р. N 817/98 та ч.6 пп.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції Закону N 2322-IV від 12.01.2005, у випадку ліквідації підприємства податковий орган зобов»язаний здійснити позапланову виїзну перевірку особи, що ліквідується.
Відповідно до п.8.2 Інструкції про порядок обліку платників податків в редакції наказу ДПА України від 17.11.98 N 552, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.12.98р.за N 791/3231 з наступними змінами та доповненнями (далі Інструкція) при одержанні органами податкової служби від платника податків заяви про зняття з обліку платника податків у місячний термін приймається рішення про проведення документальної перевірки таких платників і відповідні підрозділи розпочинають перевірку .
Як вбачається в листах податкових органів, направлених на запит відповідача про необхідність проведення зустрічних перевірок, податкові органи посилаються на проведення перевірок ПП «Імперіал», ПП “Мієль», ПП “А.ГОР.А», ТОВ “Авіор», ПП “Квест», ПП »Централ» з питань дотримання вимог податкового законодавства у зв»язку з їх ліквідацією за власним бажанням (т. 5 а. с. 3, 7, 8, 16, 21, 25,29 ).
Відповідно до п.8.3 вказаної Інструкції після проведеної перевірки платника податків та лише у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку.
Згідно п.3 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування» від 18.02.97р. обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України.
Згідно вищенаведених норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» та відповідно до п.8.5 вищевказаної Інструкції, податковий орган у разі якщо після проведеної перевірки платника податків встановлює факт заборгованості його перед бюджетами, не повинен знімати такого платника податків з обліку, а підрозділи обліку та звітності повинні скласти повідомлення про наявність обов'язків зі сплати податків і зборів і надіслати його ліквідаційній комісії або іншому органу, що проводить ліквідацію згідно із законодавством.
В даному випадку матеріали справи свідчать про здійснення податковими органами у зв»язку з ліквідацією підприємств за власним рішенням засновників перевірок таких платників податків та зняття їх з податкового обліку, а саме : ПП «Централ»24.11.04р. (т. 5 а. с. 3); ПП «Мієль» - 28.09.04 р. (акт № 1202 від 31.08.04 р.) (т. 5 а. с. 7, 38 ); ПП «А-Гор-А» - 28.09.04 р. (акт № 1201/23-1 від 31.08.04 р. ) (т. 5, а.. с. 8,37); ТОВ «Авіор»- 18.06.04 р. (акт № 795 від 28.05.04 р.) (т. 5 а. с. 21,36); ПП «Квест»- 02.02.05 р. (т. 5 а. с. 39).
З урахуванням вищенаведеного, лише факт ліквідації ТОВ “Авіор», ПП “Мієль», ПП “А.ГОР.А», ПП “Квест», ПП “Імперіал», ПП»Централ» за власним бажанням засновників не може свідчити про те, що такі підприємства не сплачували суми податків до бюджету, оскільки податковий орган на момент ліквідації платника податків уповноважений здійснити перевірку таких платників та встановити факт наявності чи відсутності заборгованості перед бюджетом. Факт зняття з податкового обліку вищенаведених платників податків свідчить про відсутність відповідно до умов ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» та п.8.3 вищевказаної Інструкції заборгованості перед бюджетом.
Місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що відповідачем, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено, що постачальники позивача (які перелічені у акті перевірки), а також контрагенти цих постачальників не відображали суми ПДВ, отримані від позивача та його постачальників у відповідних деклараціях з ПДВ та, відповідно не сплачували податку до бюджету (відповідачем не надано суду доказів віднесення зазначених підприємств до фіктивних та/або докази порушення у відношенні їх посадових осіб справ про скоєння злочину передбаченого ст. 212 КК України, доказів, які свідчать про визнання недійсними свідоцтв платників ПДВ, установчих документів постачальників позивача (які перелічені у акті перевірки), а також контрагентів цих постачальників у судовому порядку з моменту їх видачі, а також доказів того, що свідоцтва платника ПДВ наведених суб'єктів господарювання визнані недійсними з дня реєстрації, або доказів порушення кримінальних справ щодо фіктивного підприємництва).
Враховуючи вищевикладене та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчать про порушення продавцем позивача -платником податку ТОВ “Кронтак» вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями, або доказів, які підтверджують намір безпосередньо позивача в ухиленні від сплати податків, чи належних доказів, які свідчать про наявність у ТОВ “Авіор», ПП “Мієль», ПП “А.ГОР.А», ПП “Квест», ПП «Централ», ПП»Імперіал» ознак фіктивності, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що факт порушення, встановлений в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є не доведеним з боку податкового органу.
Щодо застосування до позивача за спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкції у розмірі 12389,5 грн., то необґрунтованість висновків відповідача про завищення сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування обумовлює безпідставність такого застосування. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою не встановлено заниження суми, яку позивач був зобов'язаний сплатити до бюджету за декларацією за липень 2004р., а встановлено лише завищення суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету та навіть її зменшення, як вбачається за наслідками перевірки, не призвело до виникнення податкового зобов'язання, внаслідок чого, у спірних правовідносинах у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп..17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00р №2181, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції.
Керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..207 п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд
Апеляційну скаргу Слов»янської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 27.04.06р. по справі № 41/24а -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 27.04.06р. по справі № 41/24а -залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 27.06.2006 року.
Головуючий: І.В. Москальова
Судді: Г.Г. Бондарева
Р.В. Волков