Кіровоградської області
"04" липня 2006 р.
Справа № 14/173
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14/173
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", с. Новомиколаївка Новоукраїнського району Кіровоградської області
до відповідача: Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Новоукраїнка Кіровоградської області
про визнання нечинними рішень та зобов"язання вчинити дії
від позивача - Жабський Д.В. , довіреність № б/н від 01.06.06 ;
від відповідача - Драган О.Г. , довіреність № б/н від 04.03.06 ;
Секретар Петренко О.А.
Час прийняття постанови 13:06 год.
Подано позов про визнання нечинними рішень Новоукраїнської МДПІ від 31.01.2006 р. № 0000222310\0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 288,90 грн., № 0000202310\0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 9 944,72 грн., визнання нечинною першої податкової вимоги Новоукраїнської МДПІ від 13.02.2006 р. № 1\35 в частині визначення податкового боргу по нарахованої пені в розмірі 16 588,48 грн., а також вимоги про зобов'язання Новоукраїнської МДПІ зарахувати кошти в сумі 16 500,00 грн., сплачені ТОВ «Лан» згідно платіжного доручення №62 від 21.02.2005 року в рахунок сплати прибуткового податку з громадян за 2005 рік та зобов'язання Новоукраїнської МДПІ внести зміни в особовий рахунок ТОВ «Лан» по податку на додану вартість шляхом збільшення переплати по даному податку на 9 944,72 грн.
22.06.2006 р. ТОВ «Лан» подало заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд визнати неправомірним висновок Новоукраїнської МДПІ у Кіровоградській області, зроблений в акті планової документальної перевірки № 5\23-10\30746377 від 24.01.2006 р., абзац 4 сторінка 17, щодо неповного та несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету та нарахування пеня в сумі 16 588,48 грн.
04.07.2006 р. представник позивача в судовому засіданні просив суд вважати дану заяву, як доповнення до заявлених позовних вимог, а не їх уточнення.
Позивач, посилаючись на пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункт 5 Порядку акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 р. не погоджується з висновком податкового органу щодо нецільового використання коштів, перерахованих на спеціальний рахунок та зазначає, що всі виплати із спец рахунку були використані ТОВ «Лан» для виробничих цілей, з метою поліпшення матеріально-технічної бази підприємства.
Крім того, звертає увагу суду на той факт, що Новоукраїською МДПІ в порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України, застосована штрафна санкція в розмірі 9 944,72 грн. з посиланням на пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункт 5 Порядку, при цьому ні одна з зазначених норм не передбачає нарахування штрафної санкції за нецільове використання коштів, тоді як стаття 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачає застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 100 відсотків від суми нецільового використання коштів з спеціального рахунку по податку на додану вартість.
Позивач вважає також неправомірним рішення державного податкового органу про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 21 288,90 грн. за реалізацію продукції невласного виробництва на суму 4 257,78 грн. з посиланням на порушення підприємством пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки ТОВ «Лан» є сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням та збутом власної сільськогосподарської продукції, не є підприємством сфери торгівлі та послуг.
Операції, за які податкова служба нарахувала ТОВ «Лан» штрафні санкції, як вважає позивач, не є розрахунковими операціями у сфері торгівлі та послуг, отже застосування Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірним.
Крім того, посилаючись на статті 238, 239, 250 Господарського кодексу України позивач зазначає, що застосування штрафної санкції за отримання підприємством коштів згідно прибуткових касових ордерів з 15.10.2004 р. по 27.12.2004 р. є порушенням статті 250 Господарського кодексу України.
Посилаючись на Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних документальних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. позивач зазначає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства повинні викладатися в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджуються наявність зазначених фактів.
Висновок податкової служби про наявність у ТОВ «Лан» боргу по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 91 565,58 грн. не містить посилання на первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності, не ґрунтується на належних доказах, отже є безпідставним та неправомірним. В зв'язку з цим нарахування пені в сумі 16 588,48 грн. за неповне та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб є незаконним.
В письмових запереченнях проти позову Державна податкова інспекція у Новоукраїнському районі не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Лан» та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Посилаючись на пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач зазначає, що кошти, що перераховані сільськогосподарським товаровиробником повинні використовуватися на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а не виробничих цілей, з метою поліпшення матеріальної бази підприємства, отже нарахування штрафної санкції є правомірною.
ДПІ у Новоукраїнському районі наполягає на порушенні ТОВ «Лан» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та обґрунтованості застосування штрафних санкції за порушення його норм. Крім того, не погоджується із твердженням позивача, що штрафна санкція за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є адміністративно-господарською санкцією.
Відповідач зазначає, що позивачем в порушення пункту 2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок з доходів фізичних осіб перераховувся несвоєчасно, що стало підставою для нарахування пені у розмірі 16 588,48 грн. згідно додатку № 2 до довідки від 24.01.2006 р. № 3\17-10\30746377.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
На підставі направлення від 17.01.2006 року № 3, виданого Ново української МДПІ спеціалістами державної податкової служби проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Лан» за період з 01.07.2004 р. по 30.11.2005 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 24.01.2006 р. № 5\23-10\30746377, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. № 271 «Про порядок та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», а саме використання суми податку на додану вартість, перерахованих на спеціальний рахунок № 26048943 не за цільовим призначенням в сумі 9 944,72 грн.
А також встановлено порушення позивачем підпункту 1 статті 20 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за неповне та несвоєчасне перерахування прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб нарахована пеня в сумі 16 588,48 грн.
Крім того встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме здійснення ТОВ «Лан» реалізації продукції невласного виробництва на суму 4 257,78 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Акт перевірки став підставою для винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006 р. № 0000222310\0 на суму 21 288,90 грн. з посиланням на пункт 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006 р. № 0000202310\0 на суму 9 944,72 грн. з посиланням на пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та виставлення першої податкової вимоги від 13.02.2006 р. 31\35 про стягнення, в тому числі, пені по податку з доходів найманих працівників в розмірі 16 588,48 грн.
Господарський суд частково задовольняє вимоги позивача в силу наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лан» є сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється дія пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість , що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини визначений в Порядку акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 р. з наступними змінами.
Відповідно до пункту 4 Порядку сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний скласти декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подавати її до органів державної служби.
Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.
Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 4 Порядку ТОВ «Лан» перерахував на спеціальний рахунок №26048943(рослинництво) податок на додану вартість.
Згідно платіжних доручень № 200 від 08.07.2004 р. позивач перерахував ПП «Сампо» 1 794,00 грн. за визначення вологості зерна; № 201 від 13.07.2004 р. перерахував ПВКФ «Чіс» 854,60 грн. за ремонт запасних частин; № 202 від 14.07.2004 р. перерахував ТОВ «Машинно-технічна станція» 280,00 грн. за ремонт запасних частин; № 03\11-5 від 03.11.2004 р. перерахував ТОВ «Брест» 6 716,12 грн. за послуги по оранці землі; № 31-1-2 від 31.01.2005 р. перерахував 300,00 грн. за послуги профдезинфекції.
Відповідно до пункту 5 Порядку кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету у безспірному порядку.
З перерахованих платежів вбачається, що всі проплати ТОВ «Лан» з спеціального рахунку направлені на виробничі цілі, в зв'язку з чим суд погоджується з доводами позивача, що кошти перераховані з спец рахунку використані з метою поліпшення матеріально-технічної бази сільськогосподарського підприємства.
Отже є не беззаперечним висновок податкової служби щодо нецільового використання коштів.
Крім того, підстави та порядок стягнення штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, регулюється статтею 17 Закону України »Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Зазначена норма Закону не передбачає стягнення штрафної (фінансової) санкції в розмірі 100 відсотків від несплаченої суми податку на додану вартість.
Пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає безспірне стягнення до державного бюджету не перерахованих відповідно до Порядку акумуляції належних сум податку на додану вартість, але це є сумою податкового зобов'язання по податку на додану вартість, а не штрафною (фінансовою) санкцією.
Податковий орган, приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2006 р. № 0000202310\0 про стягнення штрафних санкцій за порушення норм пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», виходить за межі своїх повноважень та порушує вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За таких обставин, господарський суд задовольняє вимогу позивача про визнання нечинним рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції від 31.01.2006 р. № 0000202310\0 в сумі 9 944,72 грн.
З матеріалів справи вбачається, що податковою службою в рахунок сплати штрафної санкції по податку на додану вартість в розмірі 9 944,72 грн. по особовому рахунку ТОВ «Лан» зменшена переплата на дану суму податку.
В зв'язку з даною обставиною господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо зобов'язання ДПІ у Ново українському районі внести зміни в особовий рахунок ТОВ «Лан» з податку на додану вартість шляхом збільшення переплати по даному податку на 9 944,72 грн.
Господарський суд задовольняє вимогу позивача про визнання нечинним рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції від 31.01.2006 р. в сумі 21 288,90 грн.
Згідно статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та\або безготівковій формі при продажу товарів(наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до статті 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.
Згідно пункту 1 статті 9 Закону України реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лан» не відноситься до підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, отже застосування до нього штрафних санкцій відповідно до приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставним.
Згідно договору на переробку цукрових буряків від 05.10.2005 р. ТОВ «Лан» на давальницьких умовах поставило ТОВ «Агро Гарант Цукор» цукровий буряк, а останній згідно видаткових накладних повернув позивачу цукор в кількості 70 тон, фасований в 1 400 мішках з зазначенням їх вартості.
При розрахунках по орендної плати за земельні паї та по заробітної платі ТОВ «Лан» згідно відомостей відпускало громадянам цукор в мішках, за які громадяни сплачувати кошти в касу підприємства, що оформлено прибутковими касовими ордерами. Дана операція не може бути розцінена, як операція у сфері торгівлі, оскільки позивач здійснював відпуск власної продукції в упакованої тарі, що є свого роду послугою при відпуску власної продукції.
Є незрозумілим застосування податковим органом штрафної санкції за оприбуткування в касу підприємства коштів від ФГ «Лада» в сумі 2 193,00 грн., які сплачені позивачу в рахунок часткового повернення вартості послуг, які позивач згідно платіжних доручень № 27 від 23.01.2002 р., № 34 від 04.02.2002 р. оплатив в Інститут землеустрою за виготовлення Державних актів на право приватної власності на землю, а також оприбуткування в касу підприємства коштів від Гудович М.О. в сумі 240,58 грн., які сплачені позивачу за надання послуг по підключенню міні-олійні до електропостачання.
Крім того, слід звернути увагу на наступне. Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб»єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф (стаття 239 Господарського кодексу України).
Адміністративно-господарський штраф-це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частини 1,2 статті 241 Господарського кодексу України).
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (стаття 250 Господарського кодексу України).
Господарський суд вважає, що штрафні санкції застосовані Ново української МДПІ на підставі спірного рішення з посиланням на порушення позивачем норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є адміністративно-господарською санкцією на яку розповсюджуються строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення (абзац 2 пункту 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України).
Тому положення статті 250 Господарського кодексу України необхідно застосовувати до господарських відносин до набрання чинності Господарським кодексом України, оскільки вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Відповідач виявив у позивача порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в день підписання акту документальної перевірки, тобто 24.01.2006 р., тому застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності є правомірним починаючи з 24.01.2005 р.
Застосування штрафної (фінансової) санкції за отримання підприємством коштів згідно прибуткових касових ордерів без застосування реєстраторів розрахункових операцій в період з 15.10.2004 року по 27.12.2004 року є порушенням положень Господарського кодексу України та ще однією з підстав для визнання нечинним рішення Ново української МДПІ № 0000222310\0 від 31.01.2006 р. на суму 21 288,90 грн.
В акті перевірки від 24.01.2006 р. державно податкова служба констатує, що на початок перевірки, а саме 01.07.2004 року кредитовий залишок по податку з доходів фізичних осіб складає 91 565,58 грн. та зазначає, що за період, що перевірявся, податок з доходів фізичних осіб позивачем перераховувся несвоєчасно в порушення пункту 2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб». В зв'язку з чим податковим органом нараховано пеня в розмірі 16 588,48 грн.
Позивач не погоджується з твердженням позивача щодо визначення кредитового залишку на 01.07.2004 року та надає суду належним чином посвідчені копії журналу-ордеру № 8 «Розрахунки з бюджетом» рахунок 68\64 за яким кредитове сальдо по податку з доходів фізичних осіб складає 25 741,29 по членам ТОВ, 2 935,70 грн. по найманим працівникам.
В зв'язку з чим просить визнати неправомірним висновок Ново української МДПІ зроблений в акті перевірки від 24.01.2006 р. щодо неповного та несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету та нарахування пені в сумі 16 588,48 грн., що відповідач заперечує.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Акт перевірки не містить посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність у позивача станом на 01.07.2004 р. заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 91 565,58 грн.
В зв'язку з виниклими обставинами, невідповідністю суми кредитового залишку по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.2004 р., зафіксованого податковою службою в акті перевірки та визначеного позивачем згідно Журналу ордеру № 8 за відповідний період, відсутності посилання в акті перевірки на обґрунтовані докази щодо підтвердження зазначеного в акті перевірки розміру несплаченого податку, господарський суд зобов'язав податковий орган, якій згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства повинен доводити правомірність своїх висновків, надати належні та відповідні докази на підтвердження зафіксованої суми кредитового залишку по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 91 565,58 грн.
На вимогу суду державна податкова служба, посилаючись на акт документальної планової документальної перевірки № 24 від 21.05.2003 р., який позивач не оскаржував, довідки про суми виплачених і утриманих з них податків фізичних осіб форми № 8ДР за період з 1 кварталу 2003 року по 2 квартал 2004 року з відповідними підписами керівника та головного бухгалтера підприємства, що подавав позивач до податкового органу, довела суду наявність кредитового сальдо по податку з доходів фізичних осіб на 01.07.2004 року в розмірі 34 184,55 грн. Наявність боргу ТОВ «Лан» по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.2004 року в розмірі 57 381,03 грн. податковим органом не доведено.
З урахуванням викладеного, нарахування пені в розмірі 16 588,48 грн. не відповідає дійсним обставинам справи. Враховуючи зменшення кредитового сальдо по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.2004 року та відомості щодо сплати позивачем вказаного податку, пеня за перевіряємий період складає 12 728,60 грн.
Позивач просить суд визнати нечинної першу податкову вимогу Ново української МДПІ від 13.02.2006 р. № 1\35 в частині визначення податкового боргу по нарахованій пені в розмірі 16 588,48 грн.
В той же час надає суду докази сплати зазначеної суми відповідно до платіжного доручення №62 від 21.02.2006 року.
Представник відповідача підтвердив сплату позивачем пені, виставленої відповідно до першої податкової вимоги від 13.02.2006 р. № 1\35 та зазначив про її відкликання відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій(за їх наявності) самостійно погашається платником податків.
Отже, підстави для задоволення позовної вимоги про визнання нечинною податкової вимоги від 13.02.2006 р. № 1\35 в частині визначення податкового боргу по нарахованій пені в розмірі 16 588,48 грн. відсутні.
В той же час господарський суд частково задовольняє вимогу позивача щодо визнання неправомірним висновку Ново української МДПІ, викладеному в акті планової документальної перевірки № 5\23-10\30746377 від 24.01.2006 р. в частині нарахування пені за неповне та несвоєчасне перерахування прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 859,88 грн., а також зобов'язує ДПІ у Ново українському районі зарахувати кошти в сумі 3 771,40 грн. надмірно сплачені ТОВ «Лан» на погашення пені за неповне та несвоєчасне перерахування прибуткового податку згідно платіжного доручення № 62 від 21.02.2006 р. в рахунок сплати прибуткового податку з громадян за 2005 рік.
Наказом Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області № 56 від 11.03.2006 р. Державна податкова інспекція у Новоукраїнському районі є правонаступником ліквідованої Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції в межах Новоукраїнського району.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Враховуючи розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян розмір судового збору який повинен бути сплачений позивачем при поданні адміністративного позову про визнання нечинними актів та зобов'язання вчинити певні дії повинен складати (17,00 грн. * 0,2 = 3,40 грн.) 3,40 грн.
Позивач сплатив в доход Державного бюджету квитанцією № 402 від 17.05.2006 року 268,00 грн. судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позову з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути 1,70 грн.
Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись частиною 2 статті 19 Конституції України, статтями 55, 71, 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-
Здійснити заміну відповідача - Новоукраїнську міжрайонну державну податкову інспекцію належним відповідачем Державною податковою інспекцією у Новоукраїнському районі.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати нечинним рішення Новоукраїнської МДПІ від 31.01.2006 р. № 0000222310/0 про нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 21 288,90 грн.
Визнати нечинним рішення Новоукраїнської МДПІ від 31.01.2006 р. № 0000202310/0 про нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 9944,72 грн.
Визнати неправомірним висновок Новоукраїнської МДПІ, викладений в акті планової документальної перевірки № 5/23-10/30746377 від 24.01.2006 р. в частині нарахування пені за неповне та несвоєчасне перерахування прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 859,88 грн.
Зобов"язати ДПІ у Новоукраїнському районі зарахувати кошти в сумі 3 771,40 грн. надмірно сплачені ТОВ "Лан" на погашення пені за неповне та несвоєчасне перерахування прибуткового податку згідно платіжного доручення № 62 від 21.02.2006 р. в рахунок сплати прибуткового податку з громадян за 2005 рік.
Зобов"язати ДПІ у Новоукраїнському районі внести зміни в особовий рахунок ТОВ "Лан" з податку на додану вартість шляхом збільшення переплати по даному податку на 9 944,72 грн.
Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31118095600002, ВДК у м. Кіровограді, УДК у Кіровоградській області, МФО 823016, код 24145329) на користь ТОВ "Лан" (27100, с. Новомиколаївка Новоукраїнського району Кіроовградської області, код ЄДРПОУ 30746377, відомості про рахунки відсутні) - 1,70 грн. судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Після набрання постановою законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в строки і порядку, передбаченому статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя
С. Б. Колодій