"22" червня 2006 р. Справа № 02/2754
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,
із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:
позивача: Огородній А.Б. - за довіреністю, відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу
за позовом акціонерно - комерційного банку "Укрсоцбанк" в особі Черкаської обласної філії до приватного підприємства “Авіста»
про стягнення 142 526,33 грн.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 142 526,33 грн., в тому числі 127 526,33 грн. боргу по кредиту, отриманому відповідачем у позивача відповідно до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 915/03-021-020 від 15.03.2005р., та 15 000 грн. штрафу за порушення умов пунктів 3.3.4., 3.3.7. договору, а саме невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків в установлені договором строки.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, просив його задовольнити повністю.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але вдруге не направив свого представника у судове засідання, відзив на позов суду не подав. Стороною (відповідачем) у даному спорі є приватне підприємство -юридична особа, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником, чи керівник особисто. Відповідач не подав суду доказів наявності поважних причин неявки його представника у судове засідання. Суд вважає можливим розглянути справу без представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
15 березня 2005 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк» в особі начальника Звенигородського відділення Черкаської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»Боровик Валентини Дмитрівни, яка діє на підставі статуту і довіреності, та приватне підприємство «Авіста»в особі засновника Тарасенка Олександра Володимировича, який діє на підставі статуту, уклали договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 915/03-021-020, далі “кредитний договір», за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в межах максимального ліміту заборгованості до 150 000 гривень, з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту по 13.03.2007 року включно на умовах, визначених кредитним договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит в установлені договором строки, сплачувати повністю та в строки проценти за користування кредитом.
Суд приходить до висновку, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, він містить в собі всі істотні умови, встановлені для договорів даного виду, він виконувався та підтверджувався обома сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу було надано кредит в сумі 149 000 гривень шляхом перерахування коштів із позичкового рахунку відповідача № 20631915966991 в Звенигородському відділенні Черкаської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк», вказаного у п. 2.1. кредитного договору, на його поточний рахунок відповідно до умови вказаного пункту договору такими платіжними документами: платіжним дорученням № 1 від 15.03.2005р. в сумі 15 300 грн. та меморіальними ордерами: № 301-1 від 16.03.2005р. в сумі 34 700 грн., № 301-6 від 17.03.2005р. в сумі 50 000 грн., № 301-6 від 22.03.2005р. в сумі 15 000 грн., № 301-8 від 30.03.2005р. в сумі 32 000 грн., № 301-6 від 05.04.2005р. в сумі 2 000 грн.
Відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється відповідачем згідно графіку, який міститься в Додатку № 1 до договору. За вказаним Графіком погашення заборгованості за кредитом перша частина кредиту в сумі 6818 грн. підлягала поверненню в строк до 03.06.2005р. Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, відповідач порушив встановлені договором умови, не повернув в установлений строк першу суму кредиту, не сплатив позивачу в строк відповідно до Графіка (не пізніше 05.02.2006р.) проценти за користування кредитом у період з 30.09.2005р. по 31.10.2005р.
Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач виконав умови кредитного договору лише частково, він повернув позивачу кредит в сумі 21 473 грн. 67 коп., із значним порушенням встановлених строків. Залишок боргу відповідача по кредиту складає 127 526 грн. 33 коп.
Відповідач не спростував встановлені факти, не заперечив доводи позивача, не подав суду доказів виконання зобов'язань по кредитному договору в сумах та в строки, вказані у кредитному договорі та додатку № 1 до договору “Графік погашення заборгованості за кредитом».
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань), які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 4.5. кредитного договору у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань, визначених п. 3.3.7. кредитного договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно позичальник зобов'язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції.
Умова цього пункту кредитного договору відповідає припису статті 1050 Цивільного кодексу України, в частині 2 якої вказано, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України положення частини 2 статті 1050 Кодексу застосовуються до відносин за кредитним договором.
Отже, суд вважає обгрунтованою і законною вимогу позивача про стягнення із відповідача всієї суми кредиту, тому позов до відповідача про стягнення залишку боргу по кредиту в сумі 142 526 грн. 33 коп. підлягає задоволенню.
Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача штрафу в сумі 15 000 грн. також підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Із матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем, що останній дійсно порушив свої власні зобов'язання по кредитному договору і не сплатив суми кредиту, встановлені у кредитному договорі в графіку погашення заборгованості, та не сплатив проценти за користування кредитом за період з 30.09.2005р. по 31.10.2005р. в установлений кредитним договором строк. Відповідач не спростував доводи позивача, не подав суду доказів сплати процентів.
В результаті аналізу умов кредитного договору, пояснень представника позивача, суд прийшов до висновку, що несплата відповідачем суми кредиту в установлений графіком строк та несплата процентів за вказаний період користування кредитом є окремими випадками порушення вимог договору, оскільки сторони підписали договір саме про такий порядок сплати кредиту та процентів, із розбивкою по конкретних періодах, і вони дійшли до згоди про відповідальність за недотримання встановленого ними ж порядку, а саме: в п. 4.3. кредитного договору сторони встановили обов'язок сплати позичальником (відповідачем) штрафу в розмірі 5 процентів від суми максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.1.1. договору, за кожний випадок порушення умов договору. Отже, судом встановлено, що відповідач допустив два окремі порушення договору, за які він повинен сплатити позивачу штраф в сумі 15 000 грн.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вказані позивачем факти порушень відповідачем взятих на себе зобов'язань по кредитному договору підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, розрахунок суми штрафу виконано вірно, вимога про сплату штрафу грунтується на умовах договору та відповідає законодавству країни, отже вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою і законною, тобто такою, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 49 ГПК України із відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 1425 грн. 26 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Авіста»(Черкаська обл., смт. Лисянка, вул. Київська, 2, вул. Леніна, 106, ідентифікаційний код 30065444) на користь Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 20, ідентифікаційний код 09354018) борг по кредиту в сумі 127 526 грн. 33 коп., 15 000 грн. штрафу, 1 425 грн. 26 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д. Пащенко
Рішення підписане суддею 30.06.2006р.