27.11.12 Справа № 5021/1686/12.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Кіровограднафтопереробка», м. Київ
до відповідача Приватного підприємства «Агротемп», м. Ромни
про стягнення 298 грн. 20 коп.
Суддя Зражевський Ю.О.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
При секретарі судового засідання Логоші О.М.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмір 298 грн. 20 коп. за договором № 61/11 від 05.04.2011р., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 677грн. 00 коп.
Відповідач відзив на позовну заяву суду не подав, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення судового засідання.
Позивачем подано суду клопотання № 735-11/12від 23.11.012р., в якому просить суд відкласти розгляд даної справи оскільки відповідач не в змозі направити свого представника в засідання суду. Господарський суд відхиляє клопотання позивача, оскільки для відкладення розгляду даної справи суд не вбачає необхідних підстав.
Згідно п. 6 ухвали господарського суду Сумської області від 15.11.2012р. суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
У відповідності з договором постачання нафтопродуктів від 05 квітня 2011 р. № 61/11 позивачем 13 квітня 2011 року поставлено відповідачу згідно видаткової накладної № ПН-643/11 товар на суму 234 067,20 грн., а саме - фракцію бензинову прямогонну код 2710111100 у кількості 24,382 т.
Згідно п. 5.1. договору відповідач зобов'язаний був здійснити 100 % передоплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, якщо інше не передбачено додатковою угодою.
Згідно п. 5.2. договору оплата товару здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку або за умовами, зазначеними у додатковій угоді до договору.
Розрахунок за поставлений товар згідно видаткової накладної № НП-643/11 від 13 квітня 2011 р. був здійснений відповідачем 15 квітня 2011 р. в сумі 234 067,20 грн.
Як зазначає позивач, при розрахунку за поставлені нафтопродукти відповідачем була допущена прострочка платежу за поставлений товар, що складає 3 (три) календарних дні. Як доказ сплати відповідачем боргу, позивачем надано виписку банку (а.с 13).
В звязку з прострочку розрахунку позивачем нарахована відповідачу пеня за три дні в сумі 298,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем п. 8.6. договору від 22.08.2011р., ст.ст. 549-552 ЦК України, ст. 231 ГК України, ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Проте, з такими доводами позивача суд не може погодитись, виходячи з наступного підстав.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У пункті 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Порядок та розмір нарахування пені у договірних відносинах за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюється нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Проте, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, умовами договору, що укладено між сторонами у даній справі взагалі не обумовлено право позивача на нарахування та стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, а тому, відповідно, відсутні правові підстави для її стягнення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Статтею 32 цього ж Кодексу встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, вимоги позивача по стягненню з відповідача пені задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи - відхилити.
2. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Повне рішення складено 29.11.2012 року.
Суддя (підпис) Ю.О. Зражевський