33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"19" листопада 2012 р. Справа № 5019/1089/12
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.
при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Ілюка Андрія Петровича, м. Сарни Рівненської області
до відповідача 1 Комунального підприємства готель "Случ", м. Сарни Рівненської області
до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Шевченко Ольги Сергіївни, м. Сарни
Рівненської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Сарненської міської ради, м. Сарни Рівненської області
2. Виконавчого комітету Сарненської міської ради, м. Сарни Рівненської області
про визнання права користування орендованим нежитловим приміщенням, зобов'язання усунути перешкоди та зобов'язання відповідача 1 фактично передати в користування приміщення
представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача 1 - Ганжа Ю.Л. - представник;
від відповідача 2 - не з'явився;
від третіх осіб 1, 2 - Назарець І.П. -представник.
Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.
Обставини справи.
Фізична особа-підприємець Ілюк Андрій Петрович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства готель «Случ», Євтушка Сергія Миколайовича, Фізичної особи-підприємця Шевченко Ольги Сергіївни про визнання права користування орендованим нежитловим приміщенням загальною площею 14,7 кв. м., яке розташоване на першому поверсі готелю «Случ»в м. Сарни, вул. 17 вересня буд.1, згідно Договору оренди № 8 від 02.04.2012р.; зобов'язання усунути перешкоди шляхом звільнення приміщення та зобов'язання відповідача 1 фактично передати в користування приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим зокрема, що між позивачем та відповідачем 1 укладено договір оренди № 8 від 02.04.2012р. та підписано акт приймання-передачі орендованого приміщення. Проте, відповідачем 1 не передано в натурі орендоване приміщення. Також, відповідачем 2 незаконно знищено два примірники акту приймання-передачі. Крім того, відповідач 1 уклав договір оренди з відповідачем 3 того самого приміщення і передав його в користування відповідачу 3, який в свою чергу використовує його і чинить тим самим перешкоди позивачу у користуванні орендованим приміщенням.
23 липня 2012 року відповідачем 1 подано суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Ухвалою суду від 23 липня 2012 року сторін у справі було зобов'язано подати суду документи, необхідні для вирішення спору. Зокрема, зобов'язано позивача подати суду на підтвердження під ставності своїх позовних вимог належним чином засвідчену копію акту-приймання-передачі орендованого приміщення від 02.04.2012 р. в м. Сарни, вул. 17 вересня, 1, укладеного на виконання договору № 8 від 02.04.2012р., оригінали подати для огляду у судовому засіданні; оригінал для огляду у судовому засіданні договору оренди № 8 від 02.04.2012р.; докази чинення перешкод відповідачами у користуванні спірним приміщенням загальною площею 14,7 кв. м, яке розташоване на першому поверсі готелю «Случ»в м. Сарни, по вул. 17 вересня, 1; докази, які б підтверджували, що підприємцю Шевченко О.С. передане в оренду те саме приміщення загальною площею 14,7 кв. м, яке розташоване на першому поверсі готелю «Случ»в м. Сарни, по вул. 17 вересня, 1.
Вимоги ухвали суду позивачем не виконано, витребувані документи не подано. Не подано цих документів і за станом на день розгляду спору.
Вимоги ухвали суду відповідачами виконано частково, витребувані документи подано не у повному обсязі. Також, подано письмові пояснення щодо неподання всіх витребуваних судом документів.
Крім того, ухвалою суду від 14 серпня 2012 року у цій справі для встановлення та перевірки фактів, викладених у позовній заяві та матеріалах справи Господарського суду Рівненської області № 5019/1089/12, зокрема:
- ким і коли були підписані договори № 8 від 02.04.2012р. та № 8 від 27.04.2012р.;
- чи складався (підписувався) між Фізичною особою-підприємцем Ілюком Андрієм Петровичом та КП готель «Случ»акт приймання-передачі від 02.04.2012 р. в м.Сарни, вул. 17 вересня, 1, на виконання договору оренди № 8 від 02.04.2012р.;
- чи передавався КП готель «Случ»акт приймання-передачі від 02.04.2012 р. в м.Сарни, вул. 17 вересня, 1, на виконання договору оренди № 8 від 02.04.2012р. до Сарненської міської ради для погодження;
- чи підтверджується факт знищення акту приймання-передачі від 02.04.2012 р. в м.Сарни, вул. 17 вересня, 1, на виконання договору оренди № 8 від 02.04.2012р., міським головою м. Сарни;
- чи передано КП готель «Случ»в оренду Фізичній особі-підприємцю Шевченко Ользі Сергіївні по акту приймання-передачі від 27.04.2012р., укладеного на виконання договору № 8 від 27.04.2012р., те саме приміщення на оренду якого КП готель «Случ»укладено договір оренди № 8 від 02.04.2012р. з Фізичною особою-підприємцем Ілюком Андрієм Петровичем (нежитлового приміщення - старих душових на першому поверсі, яке розташоване в м. Сарни по вул. 17 вересня, 1, як це встановлено Прокуратурою Сарненського району (лист Прокуратури Сарненського району від 23.05.2012р. № 68-12)) без врахування різниці в площі орендованих приміщень по вищезгаданих договорах;
- чи виконувались Фізичною особою-підприємцем Ілюком Андрієм Петровичем ремонтні роботи у приміщенні на оренду якого були укладені договори оренди № 8 від 02.04.2012р. та договір № 8 оренди нерухомого майна від 27.04.2012р. і за який рахунок,
надіслано матеріали в Прокуратуру Рівненської області та зупинено провадження у справі № 5019/1089/12.
Ухвалою суду від 14.08.2012р. у цій справі на підставі п.1-1) ч.1 ст.80 ГПК України припинено провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2 - міського голови м. Сарни Євтушка Сергія Миколайовича. Також, цією ухвалою залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Сарненську міську раду та Виконавчий комітет Сарненської міської ради.
17 жовтня 2012 року через канцелярію суду Прокуратурою Сарненського району Рівненської області подано лист № 63-3112 вих-12 від 12 жовтня 2012 року (вхідний номер канцелярії 10775/12) за наслідками проведення перевірки питань, викладених в ухвалі суду від 14.08.2012р. Як додатки до цього листа були додані пояснення Ілюка Андрія Петровича, Шевченко Ольги Сергіївни, Турчика Леоніда Олександровича, Євтушка Сергія Миколайовича, копія акту прийому передачі приміщення в найом від 27 квітня 2012 р., копія рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради від 16 травня 2012 року, заява Ілюка А.П. від 15.05.2012 р., копія листа депутата Сарненської міської ради Кузьмича В.К. від 14.07.2012 р., копія переліку матеріалів та цін, копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 10 жовтня 2012 року.
6 листопада 2012 року у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі ухвалою було поновлено провадження у справі та призначено справу до слухання на 19.11.2012р.
19 листопада 2012 року представником Виконавчого комітету Сарненської міської ради подано суду письмові пояснення від 16.11.2012р. № 02/16-1614 в яких третя особа 2 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю з підстав, наведених у цих письмових поясненнях.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач 1 та треті особи посилаються на те окрема, що договір оренди № 8 від 2 квітня 2012 року є неукладеним, оскільки строку дії цього договору зазначений у ньому з 02.04.2012р до 02.03.2016р., тобто більше ніж три роки, і, відповідно, такий договір повинен був бути нотаріально посвідчений та пройти державну реєстрацію, чого зроблено не було. У приміщенні готелю «Случ»відсутнє приміщення з такою площею, яка вказана у договорі оренди № 8 від 02.04.2012р., що підтверджується викопіюванням з поверхового плану першого поверху готелю «Случ». Позивачем не подано доказів того, що відповідачу 2 за договором оренди № 8 від 27 квітня 2012р. передане відповідачем 1 в оренду те саме приміщення, на оренду якого між позивачем та відповідачем 1 також укладено договір. Позивачем також не подано доказів того, що відповідачами чиняться перешкоди у користуванні позивачем орендованим ним приміщенням.
Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні повідомлялись належним чином; розгляд справи неодноразово відкладався; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача 2.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників в судовому засіданні, суд встановив наступне.
Відповідачем подано суду копію договору оренди № 8 від 2 квітня 2012 року, укладеного між Комунальним підприємством готель «Случ»(орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Ілюком Андрієм Петровичем (орендар) (далі договір оренди № 8 від 2 квітня 2012 року, а.с.а.с.17-18).
Оригінал договору, як і акт приймання-передачі приміщення від 02.04.2012р., складеного на виконання цього договору, на неодноразові вимоги в ухвалах суду, позивачем суду не подано, письмових пояснень причин неподання також не подано.
Проте, факт підписання (укладення) такого договору не заперечується сторонами у справі, а також підтверджується листом Прокуратури Сарненського району від 23.05.2012р. № 68-12 (а.с.80), листом Прокуратури Сарненського району про результати перевірки на виконання вимог ухвали Господарського суду Рівненської області від 12.10.2012р. № 63-3112, (а.с.а.с.88-90) та постановою начальника СДСБЕЗ Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 10 жовтня 2012 року (а.с.100).
Відповідно до п.1.1 р.1 «Предмет договору» цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в оренду приміщення, розташоване за адресою та знаходиться на балансі: КП готель «Случ»м. Сарни, вул. 17 вересня, 1 (надалі об'єкт оренди), для розміщення приміщення старих душових на першому поверсі.
Вартість об'єкту оренди (визначена актом оцінки, експертною оцінкою) -3261-55 грн. Загальна площа об'єкту оренди -14,7 кв. м. (п.1.2 договору оренди № 8 від 2 квітня 2012 року).
Згідно з п.7.1 договору оренди № 8 від 2 квітня 2012 року цей договір укладено терміном на 2 роки 11 місяців, набирає чинності з 2.04.2012р. і діє до 2.03.2016р. включно.
Також, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами у справі, а також встановлено Прокуратурою Сарненського району (лист про результати перевірки на виконання вимог ухвали Господарського суду Рівненської області від 12.10.2012р. № 63-3112, а.с.а.с.88-90) та постановою начальника СДСБЕЗ Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 10 жовтня 2012 року (а.с.100) 27 квітня 2012 року між Комунальним підприємством готель «Случ»(орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шевченко Ольгою Сергіївною (орендар) укладено договір № 8 оренди нерухомого майна (далі договір оренди № 8 від 27 квітня 2012 року, а.с.а.с.64-68).
Відповідно до п.1.1 р.1 «Предмет договору» цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме окреме індивідуально визначене майно, яке належить до комунальної власності: нежитлове приміщення площею 30 кв. м, розміщене за адресою: м. Сарни, вул. 17 вересня, 1, на першому поверсі будинку Готелю «Случ», вартість якого визначена на «01»квітня 2012 року і становить за актом оцінки 71424 грн.
Майно передається в оренду з метою використання у підприємницькій діяльності орендаря (надання послуг перукарнями (п.1.2 договору оренди № 8 від 27 квітня 2012 року).
Згідно з п.10.1 договору оренди № 8 від 27 квітня 2012 року цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 27 квітня 2012р. до 28 квітня 2013р. включно.
Позивач стверджує, і це вбачається з листа Прокуратури Сарненського району від 23.05.2012р. № 68-12 (а.с.80), що ним укладено з відповідачем 1 договір оренди № 8 від 02.04.2012р. на оренду нежитлових приміщень старих душових на першому поверсі готелю «Случ»площею 14,7 кв. м за адресою: м. Сарни, вул. 17 вересня, 1.
Проте, як вбачається з викопіювання з поверхового плану приміщень першого поверху готелю «Случ»приміщення «старих душових»і приміщення з такою площею (14,7 кв. м) на першому поверсі у готелі "Случ" відсутні.
За таких обставин, суд погоджується з твердженням представників відповідача 1 та третіх осіб, що виходячи з умов договору оренди № 8 від 02.04.2012р. неможливо ідентифікувати (визначити в натурі) приміщення, яке вказане у цьому договорі, оскільки на першому поверсі і взагалі у приміщенні готелю «Случ»за адресою: м. Сарни, вул. 17 вересня, 1, відсутні такі приміщення як «старі душові»і відсутні приміщення з такою площею (14,7 кв. м). На першому поверсі є приміщення, які використовувались як душові, проте це приміщення має іншу площу. Також, спірний договір оренди № 8 від 02.04.2012р. укладений на оренду приміщення (п.1.1 договору), тобто повністю на певне приміщення, а тому посилання позивача на те зокрема, що він укладений на частину приміщення душових є безпідставним.
Доказів, які б підтверджували протилежне позивачем суду не подано (зокрема не подано суду доказів, які б дали змогу ідентифікувати (визначити в натурі) приміщення, передане йому в оренду по договору оренди № 8 від 02.04.2012р. та доказів того, що Фізичній особі-підприємцю Шевченко О.С. передано в оренду те саме приміщення, що і позивачу, а також, що відповідачами чиняться перешкоди позивачу у користуванні ним орендованим приміщенням.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.287 Господарського кодексу України (далі ГК України) орендодавцями щодо державного та комунального майна є зокрема державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з Статуту КП готель «Случ»(чинній на момент укладення спірного договору, а.с.а.с.45-54), зокрема з розділу 3 «Склад і компетенція органів управління», укладення та підписання директором спірного договору оренди № 8 від 02.04.2012р. було можливим (директор мав право і повноваження) без погодження із засновником (Сарненською міською радою) та органом управління (Виконавчим комітетом Сарненської міської ради).
Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності з ст.793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації (ст.794 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з умов договору оренди № 8 від 2 квітня 2012 року, у п.7.1 договору зазначено, що цей договір укладено терміном на 2 роки 11 місяців, набирає чинності з 2.04.2012р. і діє до 2.03.2016р. включно.
За загальним правилом при вказанні сум, цифр, дат цифрами і прописом (повністю) і наявності розбіжностей між цифрами і прописом, правильно вказаними вважаються (надається перевага) цифри (суми, дати), які вказані прописом (повністю).
У п.7.1 договору оренди № 8 від 2 квітня 2012 року прописом вказаний строк дії договору «2 роки 11 місяців», а цифрами з «2.04.2012р. і діє до 2.03.2016р.».
Проте, позивачем у позовній заяві (абзац 11 аркуш позовної заяви 7, аркуш справи 9) вказано, що «відповідно до п.7 Договору № 8 він діє до 02.03.2016р.».
Також, позивачем у заяві про долучення до справи додаткових доказів та про позицію відповідачів (а.с.а.с.77-78) у пункті 1 абзацу 3 зазначено, що «ст.793 ЦК України передбачає необхідність нотаріального посвідчення договору строком на три роки і більше, тобто на строк до 3-х років, або на 2 роки і 364 дні нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Відповідно договір, кладений на строк три і більше років, вважається фактично укладеним на строк до 3-х років (на 2 роки і 364дні).».
Обидва вищенаведені твердження підтримані позивачем та його представником у судовому засіданні.
З огляду на викладене а також з огляду на те, що хоча у спірному договорі оренди № 8 від 2 квітня 2012 року зазначено прописом строк дії договору «2 роки 11 місяців», проте позивач наполягав на тому, що правильно зазначено строк дії договору цифрами, а саме: «з 2.04.2012р. і діє до 2.03.2016р.», суд прийшов до висновку про те, що спірний договір оренди № 8 від 2 квітня 2012 року підписаний 2 квітня 2012 року і строк його дії відповідно до п.7.1 договору вказаний: з 02.04.2012р. до 02.03.2016р., тобто цей договір укладений на строк понад три роки.
З врахуванням вищенаведеного, а також положень ст.ст.793, 794 ЦК України договір оренди № 8 від 2 квітня 2012 року підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, чого сторонами зроблено не було, і це не заперечується сторонами у справі.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»дано роз'яснення, зокрема у пункті 8 постанови зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства -свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.
Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.
Відповідно до п.13 Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч. 2 ст. 220 ЦК України).
Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Отже, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.
Вищенаведені правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2011 року № 3-28 гс 11 у справі № 2-17/604-2009, яка була прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України (неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах).
Вищезгадані висновки суд враховує як обов'язкові, оскільки такі є обов'язковими для врахування господарським судом при прийнятті рішення відповідно до ч.2 ст.82 та ст.111-28 ГПК України.
З огляду на викладене, договір оренди № 8 від 2 квітня 2012 року нерухомого майна, а саме: приміщення старих душових на першому поверсі готелю «Случ»площею 14,7 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Сарни, вул. 17 вересня, 1, є неукладеним.
Таким чином, оскільки договір оренди № 8 від 2 квітня 2012 року є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, є безпідставною і не підлягає до задоволення позовна вимога позивача про визнання за ним права користування на підставі договору оренди № 8 від 2 квітня 2012 року орендованим приміщенням загальною площею 14,7 кв. м, яке розташоване на першому поверсі готелю «Случ»за адресою: м. Сарни, вул.17 вересня, 1.
Вимоги позивача про зобов'язання усунути перешкоди шляхом звільнення приміщення та зобов'язання відповідача 1 фактично передати в користування приміщення є похідними від вимоги про визнання за ним права користування орендованим приміщенням, а тому, у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права користування орендованим майном, не підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов'язання усунути перешкоди шляхом звільнення приміщення та зобов'язання відповідача 1 фактично передати в користування приміщення.
Крім того, як вже було зазначено вище, позивачем не доведено суду та не подано суду доказів, які б дали змогу визначити у натурі (ідентифікувати) орендоване приміщення, передане йому в оренду по договору оренди № 8 від 02.04.2012р. та доказів того, що Фізичній особі-підприємцю Шевченко О.С. передано в оренду те саме приміщення, що і позивачу, а також, що відповідачами чиняться перешкоди позивачу у користуванні ним орендованим приміщенням.
Згідно зі ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
В силу вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір на підставі ч.1 ст.49 ГПК України покладається на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.43, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складене 26 листопада 2012 року.
Суддя Трускавецький В. П.