Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" листопада 2012 р.Справа № 5023/4294/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" м.Харків
до Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор", м.Харків
про стягнення 127791,57 гривень
за участю представників:
позивача - Шевцова А.М. (довіреність №1493/4 від 13 квітня 2012 року)
відповідача - не з'явився
Позивач, Казенне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" (Відповідач) суми заборгованості у розмірі 128035,22 гривень, у тому числі, 120610,25 гривень суми основного боргу, 4644,70 гривень суми нарахованої пені, 2780,27 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує тим, що згідно з умовами договору №1326ХКБМ про переведення боргу, укладеного 07 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінта" (первісний боржник), Відповідачем (новий боржник) та Позивачем (кредитор), Відповідач прийняв на себе зобов'язання по сплаті заборгованості за договором №1617ХКБМ, укладеного 09 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінта" (первісний боржник) та Позивачем. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 2560,70 гривень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 жовтня 2012 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2012 року було відкладено розгляд справи на 06 листопада 2012 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.
06 листопада 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх. №18070), в якому просив суд зупинити провадження у справі, до моменту вирішення справи №5023/4936/12, предметом якої є визнання недійсними договору №1326-ХКБМ про переведення боргу від 07 листопада 2011 року та угоди №1327-ХКБМ про розстрочку виконання грошового зобов'язання від 24 листопада 2011 року, тобто договору та угоди, на підставі яких Позивач просить суд стягнути з Відповідача спірний борг.
У відкритому судовому засіданні 06 листопада 2012 року було оголошено перерву до 08 листопада 2012 року.
08 листопада 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх. №18484), в якій просив суд зменшити розмір позовних вимог, у зв'язку з наданим до суду новим вірним розрахунком пені та 3% річних, відповідно до якого Позивач просив суд стягнути з Відповідача 127791,57 гривень заборгованості, у тому числі, 120610,25 гривень основного боргу, 4614,46 гривень пені та 2566,86 гривень суми 3% річних. Також у наданій заяві просив суд стягнути з Відповідача 2555,83 гривень судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 листопада 2012 року було відкладено розгляд справи на 14 листопада 2012 року. Також, відповідною ухвалою було прийнято до розгляду заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог та було відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі.
14 листопада 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №18600) завірені копії банківських виписок, як доказ часткового виконання Відповідачем своїх обов'язків. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
14 листопада 2012 року представник Відповідача повторно надав через канцелярію суду клопотання (вх. №18587) про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Харківської області справи №5023/4936/12.
Позивач у відкритому судовому засіданні 23 листопада 2012 року проти клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.
У відкритому судовому засіданні 14 листопада 2012 року було оголошено перерву до 23 листопада 2012 року.
Розглянувши клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, що розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, та є істотними для даної справи.
Неможливість розгляду однієї справи до вирішення другої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Підставою позову данної справи про стягнення заборгованості у розмірі 120610,25 гривень є заборгованість за договором №1326-ХКБМ від 07 листопада 2011 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 листопада 2012 року у справі №5023/4936/12 порушено провадження за позовною заявою Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" до Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О.Морозова" про визнання договорів недійсними, укладених між сторонами відповідного договору. Предметом розгляду даної справи є визнання недійсними договорів, зокрема і договору №1326-ХКБМ від 07 листопада 2011 року.
В обгрунтування своїх вимог про визнання недійсним договору №1326-ХКБМ від 07 листопада 2011 року Приватне підприємство "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" посилається на те, що вказана угода підписана неуповноваженою на то особою.
Для застосування ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України судом повинно бути встановлено не лише пов'язаність двох справ, а й обставини, якими обумовлюється неможливість розгляду конкретної справи (тобто, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при розгляді данної справи).
В данному випадку, суд вважає, що при вирішенні справи №5023/4294/12 господарським судом Харківської області, суд може зробити висновок щодо дійсності договору, на який Позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі.
23 листопада 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №19376) додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 23 листопада 2012 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у відкрите судове засідання 23 листопада 2012 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписаним з боку Відповідача повідомленням про дату, час та місце наступного судового засідання від 14 листопада 2012 року.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, а тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі Відповідача за наявними в ній матеріалами.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
09 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінта" (споживачем) та Казенним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (постачальником) було укладено договір №1617-ХКБМ купівлі-продажу теплової енергії (договір-1). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
За умовами договору-1, постачальник зобов'язувався постачати теплову енергії споживачу за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року до приміщень споживача за адресою: м.Харків, вул. Плеханівська, 126/1, а споживач, в свою чергу, зобов'язувався приймати та своєчасно сплачувати за поставку теплової енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, у споживача за договором-1 перед постачальником виникла заборгованість у розмірі 180610,25 гривень, у зв'язку з несплатою за теплову енергію.
07 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінта" (первісним боржником), Приватним підприємством "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" (новим боржником, Відповідачем) та Казенним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова" (кредитором, Позивачем) було укладено договір про переведення боргу №1326ХКБМ (договір-2). Даний договір було підписано повноважними представниками з боку усіх сторін та скріплено печатками.
Згідно умов договору-2, первісний боржник зобов'язувався перевести заборгованість у розмірі 180610,25 гривень за договором-1, а новий боржник зобов'язався прийняти на себе зобов'язання по сплаті відповідної заборгованості кредитору.
Відповідно до п.5 договору-2, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно умов укладеної угоди про розстрочення грошового зобов'язання №1327-ХКБМ від 24 листопада 2011 року (надалі - угода), яка регулює порядок виконання грошового зобов'язання Відповідача перед Позивачем у розмірі 180610,25 гривень за договором-1, Відповідач відповідно до п.2 даної угоди, зобов'язався сплатити Позивачу суму відповідної заборгованості трьома частинами, а саме:
- 60000,00 гривень в строк до 05 грудня 2011 року;
- 60000,00 гривень в строк до 20 грудня 2011 року;
- 60610,25 гривень в строк до 15 січня 2012 року.
Договір №1326-ХКБМ та угода про розстрочку виконання грошового зобов'язання №1327-ХКБМ від імені приватного підприємства «Виробничо-поліграфічна фірма «Влатор» були підписані директором Гриценко C.M.
У частині 3 статті 65 Господарськоко кодексу України зазначається, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Відповідно до положень ч.5 ст.65 ГК України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Відповідно до ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором №1326-ХКБМ та угодою про розстрочку виконання грошового зобов'язання №1327-ХКБМ, тобто сплатив 60000,00 гривень основної заборгованості, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок. Таким чином, Відповідач своїми діями схвалив правочин, вчинений директором Гриценко C.M.
З метою досудового врегулювання спору, Позивач звернувся до Відповідача з претензією №1478/2 від 13 квітня 2012 року про погашення відповідної заборгованості повністю, але Відповідач відповіді не надав та на момент розгляду справи доказів про повну сплату заборгованості до суду також не надав.
Отже, на момент винесення рішення основна заборгованісь Відповідача перед Позивачем, згідно з умовами договору-2 та угоди, складає 120610,25 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 120610,25 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 4614,46 гривень пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 п.3 угоди, за порушення строку виконання грошового зобов'язання згідно п.2 угоди, боржник (Відповідач) за кожень день прострочки платежу зобов'язаний сплатити кредитору (Позивачу) пеню у розмірі, виходячи із розміру облікової ставки Національного банку України, дійсної на момент прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня.
Суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є невірним, а тому перерахувавши відповідну суму пені згідно з нормами чинного законодавства, дійшов висновку про стягнення з Відповідача 4601,42 гривень пені, а в іншій частині стягуваної пені відмовляє.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2566,86 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є невірним, а тому перерахувавши відповідну суму згідно з нормами чинного законодавства, дійшов висновку про стягнення з Відповідача 2559,99 гривень 3% річних, а в іншій частині стягуваної суми відмовляє.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.241, 526, 530, 599, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.65, 179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.126/1, код ЄДРПОУ 34392592, р/р №26002001302286 в ПАО "АктаБанк", МФО 307397) на користь Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.О.О.Морозова" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.126, код ЄДРПОУ 14310299, р/р №2600330016 в АТ Банк "Меркурій" м.Харкова, МФО 351663) 120610,25 гривень основної заборгованості, 4601,42 гривень пені, 2559,99 гривень суми 3% річних та 2555,43 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 28 листопада 2012 року.
Суддя Аріт К.В.
Справа №5023/4294/12