79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.11.12 Справа№ 5015/3766/12
за позовом: Малого приватного підприємства "Вік-Експо", м. Рівне
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Рівненського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Рівне
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Лепсе", м. Київ
про зобов'язання повернути 218565 грн.
Суддя Н. Мороз
при секретарі Ю.Шиманській
Представники:
від позивача: Тарновецький Т.Я.
від відповідача: Тимащук В.А.
від третьої особи: н/з
Представникам сторін, які беруть учать у справі, роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено Малим приватним підприємством "Вік-Експо", м. Рівне, до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Рівненського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Рівне, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Лепсе", м. Київ, про зобов'язання повернути 218565 грн. Уточненою позовною заявою, поданою 13.11.2012 р., позивач просить зобов'язати публічне акціонерне товариство "Кредобанк" в особі Рівненського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" повернути протягом трьох днів малому приватному підприємству "Вік-Експо" на поточний рахунок №2600002204958, відкритий у РВ ЦФ ПАТ "Кредобанк" грошові кошти в розмірі 218565 грн., що були списані згідно розпорядження на списання б/н від 03.07.2012 р.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.09.2012 р. справу №5019/1242/12 було передано за підсудністю до господарського суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.09.2012 р. було призначено розгляд справи на 02.10.2012 р. Розгляд справи відкладався з мотивів. Зазначених в ухвалах суду від 02.10.2012 р., 16.10.2012 р., 13.11.2012 р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 19.07.2012 р. на поточний рахунок МПП "Вік-Експо" №2600002204958, відкритий у ПАТ "Кредобанк" платіжним дорученням №3624 від 19.07.2012 р. ТзОВ "Атлант-М Лепсе" перерахувало 218565 грн. Ці кошти були зараховані на рахунок позивача відповідно до банківської виписки. Жодних взаємовідносин між позивачем та ТзОВ "Атлант-М-Лепсе" відповідно до договору доручення №361542 від 05.07.2012 р., зазначеного як підстава для платежу, не було. 20.07.2012 р. позивач отримав лист-вимогу ТзОВ "Атлант-М Лепсе" №2/326-1-12 про повернення зазначених коштів як помилково перерахованих. У відповідності до ч. 1 п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 р., ст. 6 Указу Президента України №227/95 від 16.03.1995 р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни" такі кошти мають повертатись у п'ятиденний строк. 20.07.2012 р. позивач скерував РФ ЦВ ПАТ "Кредобанк" платіжне доручення №2676 для повернення помилково перерахованих коштів, однак, таке платіжне доручення було відхилене відповідачем, а ця сума була звернута банком на свою користь. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Посилається на те, що при надходженні коштів позивачу 19.07.2012 р. від ТзОВ "Атлант-М Лепсе" банком було перевірено реквізити документу, листа від платника про відкликання коштів не надходило, у зв'язку із чим вказана сума була зарахована на рахунок позивача. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів. У відповідності до п. 5.6. договору кредитної лінії №14-09 від 26.02.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем, банк має право здійснити договірне списання коштів з рахунків позичальника, що відкриті в банківських установах, на свою користь в рахунок погашення заборгованості за цим договором. Ініціювання переказу грошових коштів при договірному списанні здійснюється на підставі платіжного доручення або меморіального ордеру підписаного уповноваженими особами банку. Зазначене відповідає п. п. 6.1., 6.5. Інструкції. У зв'язку із цим зазначена сума була списана з рахунку позивача на користь банку в погашення заборгованості позивача за договором кредитної ліні. Просить у позові відмовити.
Третя особа позов підтримала з мотивів, зазначених у листі №28/1-1 від 28.09.2012 р.. Стверджує, що платіж в сумі 218565 грн. на рахунок позивача третя особа здійснила помилково, про що було повідомлено позивача. Однак, на даний час кошти повернуті не були. Самостійних вимог до сторін третя особа не заявляла.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ПАТ "Кредобанк" є правонаступником ВАТ "Кредобанк", що підтверджується змінами та доповненнями до статуту Публічного акціонерного товариства "Кредобанк".
26.02.2009 р. між ВАТ "Кредобанк" (банк) та малим приватним підприємством "Вік-Експо" (позичальник) був укладений договір кредитної лінії №14-09, за яким банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити у розмірі на умовах, визначених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти і комісії за користування ними, а також інші платежі передбачені договором (п. 1).
Як вбачається з довідки №19.04.-21876/12 від 23.10.2012 р., станом на 19.07.2012 р. заборгованість позивача перед відповідачем за вказаним договором склала 4497389,27 грн. (загальна сума основного боргу), 1700000 грн. (з них простроченого основного боргу); 912064,82 грн. (прострочена заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами); 500 грн. (прострочені нараховані комісії за управління кредитною заборгованістю). Зазначені обставини сторони не оскаржували. Доказів відсутності заборгованості позивача перед відповідачем на вказану дату суду не подавалось.
До вказаного договору кредитної лінії №14-09 від 26.02.2009 р. вносились зміни шляхом викладення його у новій редакції, зокрема, договором від 21.01.2010 р.; договором від 14.06.2010 р.. згідно із останньою редакцією договору, яка діяла на час виникнення спірних відносин, банк має право здійснювати договірне списання коштів з рахунків позичальника, що відкриті в банківських установах, на свою користь в рахунок погашення заборгованості за цим договором. Ініціювання переказу коштів позичальника при договірному списанні здійснюється на підставі платіжної вимоги та/або меморіального ордера, що підписані уповноваженими особами банку (п. 5.5.).
Як вбачається з довідки №19.06.-21701/12 від 19.10.2012 р., станом на 18.10.2012 р. у позивача були відкриті поточні рахунки №2600002204958; №2600901204958; №2600002204958. Позивач посилається на п. 5.11. договору кредитної лінії, згідно із яким у випадку виникнення простроченої заборгованості за цим договором, позичальник доручає банку стягнути з його поточного рахунку №26009010038 та №2600701000038 національну валюту України у сумі достатній для погашення заборгованості за цим договором, із врахуванням усіх обов'язкових платежів (зборів) пов'язаних з таким погашенням. Однак, таке посилання не спростовує дійсності п. 5.5. договору з врахуванням того, що в жовтні 2010р. було змінено реквізити рахунків позивача а саме: код банку 333670, рахунок № 2600701000038, рахунок № 26009010038, рахунок № 26009010038 на: код банку 325365, рахунок № 2600901204958, рахунок № 2600002204958, рахунок № 2600002204958, що підтверджується довідкою банку «19.00-9911/12 від 14.11.2012р. Таке повідомлення про зміну рахунків направлялось позивачу засобами «Клієнт-інтернет-Банк»07.10.2010р. за №26414 ( в матеріалах справи).
У відповідності до додатку №1 до Порядку погашення заборгованості по кредитному договору в національній / іноземній валюті за рахунок коштів, отриманих в результаті ініціювання банком заходів погашення заборгованості, 03.07.2012 р. відповідачем було зроблено розпорядження на списання коштів на суму 2632564,82 грн. для погашення заборгованості по кредиту, згідно договору №14-09 від 26.02.2009 р.
При цьому, вимог про підставне чи безпідставне погашення банком частини заборгованості позивача шляхом такого договірного списання коштів з рахунку сторонами не заявлялось, і таке не належить до предмету цього спору.
З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням від 19.07.2012 р. №3624 ТзОВ "Атлант-М Лепсе" сплатило позивачу 218565 грн. з призначенням платежу "перерахування грошових коштів за автомобіль Фольксваген Гольф згідно договору доручення №361542 від 05.07.2012 р. у т.ч. ПДВ 20% - 36472,50 грн.". Позивач та третя особа стверджують у листах про відсутність між ними відносин за вказаним договором доручення №361542 від 05.07.2012 р. та про помилковий характер платежу.
Згідно п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 р., помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Згідно п. п. 2.36, 2.38 Інструкції, якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. Банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з якого ці кошти підлягали списанню, а також сплатити неналежному платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність. Однак, з матеріалів справи не вбачається вини банку у стверджуваному позивачем та третьою особою помилковому зарахуванні коштів і позивач на цю обставину не посилався.
Згідно п. 2.35. Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися саме ним, а не банком, у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядження про договірне списання коштів було зроблене банком 03.07.2012 р., тобто до зарахування коштів від ТзОВ "Атлант-М Лепсе" на рахунок позивача (19.07.2012 р.), а договірне списання було фактично зроблено банком 20.07.2012 р., але до отримання повідомлення позивача про помилкове отримання ним цих коштів. При цьому, зі сторони ТзОВ "Атлант-М Лепсе" на адресу банку не надходило повідомлень про помилковий характер проведеної на користь позивача оплати.
Не заслуговує на увагу також посилання позивача на п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95 6 яким установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Зі змісту вказаного пункту вбачається, що такий обов'язок повернути кошти лежить не на банку, а на неналежному отримувачеві коштів, тобто, позивачеві по цій справі.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, у т.ч. внаслідок договірного списання такої суми з його рахунку.
Ст. 527 ЦК України встановлює принцип виконання зобов'язання належними сторонами. З матеріалів справи та наведених норм законодавства вбачається, що обов'язок по поверненню коштів за умови доведення їх помилкового отримання несе особа, яка отримала такі кошти, тобто, МПП "Вік-Експо", а особою, уповноваженою вимагати такого повернення є платник таких коштів, тобто ТзОВ "Атлант-М Лепсе".
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Однак, у встановленому законом порядку суду не було доведено наявність обов'язку банку повернути на користь позивача зазначену суму коштів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку в позові відмовити.
Судові витрати, згідно ст.49 ГПК України, залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-
В позові відмовити повністю.
Суддя Мороз Н.В.
Рішення складено 29.11.2012р.