ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
27.11.12 Справа № 21пд/5014/2789/2012.
За позовом
позивача - Приватного підприємства «Еліс Транс Центр», м. Чернігів,
до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Луганськобленерго",
м. Луганськ,
про визнання договору недійсним
суддя Кривохижа Т.Г.,
при секретарі судового засідання Меженській Ю.О.,
представники сторін:
від позивача:
- Мелешко С.С., довіреність б/н від 12.11.2012, ПП "Еліс Транс Центр";
від відповідача:
- Муліков Ю.С., дов. б/н від 14.11.2012, ВАТ «Луганськобленерго»,
розглянувши матеріали справи,
- суть спору: позивачем за позовом заявлена вимога про визнання договору від 08.07.2012 №456 про відступлення права вимоги недійсним з посиланням на ст. ст. 517, 518 ЦК України;
- сторони своєчасно та належним чином повідомлені судом про час та місце проведення цього судового засідання (ухвала суду від 16.11.2012 № 21/5014/2789/2012);
- у судовому засіданні 27.11.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву протягом одного дня до 15 годин 00 хвилин з метою дооформлення матеріалів;
- від присутніх у засіданні не надійшло клопотання щодо здійснення технічної фіксації судового процесу;
- на адресу суду надійшли:
- раніш:
- повідомлення від 14.11.2012 про вручення поштового відправлення № 91016 1148439 2 рекомендованого листа з ухвалою суду від 05.11.2012 № 21пд/5014/2789/2012, надісланого на адресу відповідача, уповноваженій особі 12.11.2012 (підпис не розбірливий), яке залучене до матеріалів справи;
- довідка від 09.11.2012 №13-52/121 Головного управління статистики у Луганській області з відомостями про відповідача та його юридичну адресу, якою є м. Луганськ, вул. Сороки, буд. 16А, керівник Скорбач Віталій Петрович, за цією адресою і надіслана ухвала про порушення провадження у справі;
- довідка від 12.11.2012 №15103200 (без серії) державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з інформацією щодо відповідача;
- від відповідача на початку судового засідання надійшов відзив від 16.11.2012 б/н, за яким він заперечує проти заявленої позовної вимоги, який вручений позивачу на початку судового засідання;
- від позивача:
- лист від 27.11.2012 б/н з повідомленням про те, що на виконання договору №456 від 08.07.2012 про відступлення права вимоги станом на 27.11.2012 позивач не перераховував коштів на рахунок відповідача;
- лист від 27.11.2012 №11 про відмову від вимоги №3 за позовом, а саме: зобов'язати сторони по справі повернути усе одержане за договором, оскільки перерахування не проводилось;
- від відповідача:
- лист від 27.11.2012 №322 з повідомленням про те, що на виконання договору №456 від 08.07.2012 про відступлення права вимоги станом на 27.11.2012 позивач не перераховував коштів на рахунок відповідача; на цей час відповідач знаходиться у процедурі банкрутства за справою №12б/5014/1469/2012 на стадії проведення підсумкового засідання (суддя Ковалінас М.Ю.);
- лист від 27.11.2012 б/н з наданням акту від 08.07.2012 звірення розрахунків між ВАТ «Луганськобленерго»та ЛМКП «Теплокомуненерго», за яким заборгованість складає 4 140 278 грн. 57 коп.;
- матеріали справи та додатково надані були предметом розгляду у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані, заслухавши пояснення та доводи присутніх та приймаючи до уваги, що:
- як свідчать матеріали справи та встановлено у судовому засіданні, 08.07.2012 між позивачем та відповідачем за позовом був укладений договір №456 про відступлення права вимоги, за яким первинний кредитор - ВАТ «Луганськобленерго», тобто відповідач за позовом, відступає, а новий кредитор - ПП "Еліс Транс Центр", тобто позивач за позовом, набуває права вимоги заборгованості, яка належить первинному кредитору:
- за договором № 219/3 від 15.03.2000 згідно з рішенням господарського суду Луганської області на суму 22 687,10 грн.;
- за договором № 113 від 12.09.1996 згідно з рішенням господарського суду Луганської області 7/393 від 24.11.2003 на суму 2 423 953,57 гри.;
- за договором № 065 від 10.04.1996 згідно з рішенням господарського суду Луганської області №8/454 від 16.12.2003 на суму 234 689,15 грн.;
- за договором № 970 від 16.06.2000 згідно з рішенням господарського суду Луганської області № 8/426 від 16.12.2003 на суму 1 308 174,92 грн.
- за договором № 998/2 від 17.10.2001 згідно з рішенням господарського суду Луганської області № 8/427 від 16.12.2003 на суму 141 358,66 грн.;
- за договором № 18/1 від 11.11.2000 згідно з рішенням господарського суду Луганської області №8/427 від 16.12.2003 на суму 9 415,17 грн.;
- тобто заборгованість базується на рішеннях господарського суду, які набрали законної сили та на цей час чинні;
- за п. 1.2 цього договору новий кредитор отримує права, замість первинного, вимагати від боржника -ЛМКП «Теплокомуненерго» належного виконання обов'язків з уплати грошових коштів у розмірі, зазначеному у п. 2.1 цього договору, а саме: 4 140 278 грн. 57 коп.;
- за п. 3.2. цього договору новий кредитор - ПП "Еліс Транс Центр", після отримання від боржника грошових коштів, сплачує первинному кредитору - ВАТ «Луганськобленерго»суму заборгованості протягом 3 років у 115007 грн. 74 коп. щомісячно, про що повідомляє ВАТ «Луганськобленерго» протягом 3-х днів;
- позивач у позовній заяві в обґрунтування вимоги посилається на ст. 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 517 518 Цивільного кодексу України;
- відповідач відзивом від 16.11.2012 б/н (а.с. 63-65, т.1) заперечує проти заявленої вимоги, оскільки оспорюваний договір від 08.07.2012 №456 відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України, а тому вважається укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди та обумовили всі суттєві умови, які передбаченні законом для договорів даного вид, про що свідчать підписання договору сторонами та скріплення його печатками сторін;
- за листом від 27.11.2012 б/н позивач повідомив суд про те, що на виконання договору №456 від 08.07.2012 про відступлення права вимоги станом на 27.11.2012 він не перераховував коштів на рахунок відповідача; а за листом від 27.11.2012 №11 відмовився від вимоги №3 за позовом, а саме: зобов'язати сторони по справі повернути усе одержане за договором, оскільки перерахування не проводилось; оригінали спірних договорів на цей час надати суду не має можливості, тому просить суд розглянути справу за наявними у ній матеріалами;
- за листом від 27.11.2012 №322 відповідач також повідомив суд про те, що на виконання договору №456 від 08.07.2012 про відступлення права вимоги станом на 27.11.2012 позивач не перераховував коштів на рахунок відповідача; на цей час відповідач знаходиться у процедурі банкрутства за справою №12б/5014/1469/2012 на стадії проведення підсумкового засідання (суддя Ковалінас М.Ю.);
- за таких обставин справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами;
- суд розглянувши, дослідивши та оцінивши матеріали справи і додатково надані та фактичні обставини по ній у сукупності, заслухавши пояснення та доводи присутніх представників сторін, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
- відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору;
- частиною 8 ст.181 Господарського кодексу України визначені наслідки недосягнення сторонами істотних умов договору, якою визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України;
- статтею 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє;
- у ст. 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами;
- загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);
- відповідно абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину;
- разом з цим, позивач ні в позовній заяві, ні в своїх листах не обґрунтував, яким чином, оспорюваним договором порушуються його права та законні інтереси, а посилання у позовній заяві на ст. 517 ЦК України про ненадання відповідачем позивачу письмових заяв, підписаних боржником та наданих господарському суду до мирових угод, та щодо невідповідності договору ст. 518 ЦК України, спростовується самим позивачем текстом абзацу 2 самої позовної заяви: «…було укладено договір №456 про відступлення права вимоги, у відповідності до ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України та ст. 195 Господарського кодексу України»(а.с. 3); згадані ж письмові заяви про укладення мирових угод, на які є посилання в позові, і за якими прийняті рішення суду, які є чинними, з огляду на приписи ст. 35 ГПК України є преюдиційністю, а тому є підставою для звільнення сторони від доказування;
- таким чином, позовні вимоги про визнання договору недійсним є необґрунтованими;
- за ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
- за ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- за ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги;
- за ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами;
- а за ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною; спірний договір має узгоджені умови, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками;
- ухвалою господарського суду від 21.06.2012 порушено справу №12б/5014/1469/2012 про банкрутство боржника - Відкритого акціонерного товариства "Луганськобленерго", ідентифікаційний код 21841896, вул. П. Сороки, буд. 16-А, м. Луганськ, тобто відповідача за даною справою, за ст. ст. 6, 7, 11 Закону, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; а за ухвалою від 31.07.2012 №12б/5014/1469/2012 судом введено судову процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, тобто до 31.01.2013; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Островського В.А. (ліцензія серії АВ №499148 від 21.01.2010, ідентифікаційний код 2733407299, що мешкає за адресою: пл. Героїв ВВВ, буд. 2, кв. 32, м. Луганськ), отже, відповідач на цей час має спеціальний статус;
- крім всього, договір від 08.07.2012 №456 про відступлення права вимоги базується на рішеннях господарського суду, які набрали законної сили та на цей час чинні;
- з огляду на ст. 115 Господарського процесуального кодексу України -рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України;
- таким чином, має місце факт наявності преюдиційності;
- відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;
- позивач не довів суду обґрунтованість своїх позовних вимог;
- суд, розглянувши, дослідивши, оцінивши наявні у справі докази та обставини справи у сукупності, дійшов висновку, що підстави для визнання договору від 08.07.2012 №456 недійсним відсутні, доводи позивача не підтверджені матеріалами справи та не є підставою для визнання спірного договору недійсним, а тому суд відмовляє в задоволенні позову;
- відповідно до статей 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача;
- відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення. Повне рішення буде складене протягом п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини даного рішення.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 215, 509, 512-519, 525, 526, 527, 629, 638 ЦК України, ст. ст. 180, 207, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 42, 43, 12, 33, 34, 35, 43, 44, 46-49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства ПП "Еліс Транс Центр", м. Чернігів, до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Луганськобленерго", ідентифікаційний код 21841896, вул. П. Сороки, буд. 16-А, м. Луганськ, про визнання договору від 08.07.2012 №456 про відступлення права вимоги недійсним - відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Відповідно до ст. 93 ГПК України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом 10-денного строку.
Повне рішення складене і підписане 30.11.2012.
Суддя Т.Г. Кривохижа