73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
27 листопада 2012 р. Справа № 5024/1542/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація", м. Херсон
до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон
про стягнення 158404 грн. 97 коп.
за участі представників:
від позивача - Петренко Н.О. - представник, довіреність б/н від 30.08.2011 р.
від відповідача - Жук Ю.В. - представник, довіреність №01-04-08/2256 від 24.10.2012 р.
Приватне підприємство "Херсонтеплогенерація" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач) за договором про надання послуг від 03 липня 2007р. в сумі 154659 грн. 69 коп. та 3745 грн. 28 коп. пені.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 149118 грн. 39 коп., вважає, що позовні вимоги в сумі 5541 грн. 30 коп., щодо заборгованості за надані послуги у вересні 2012р. нараховані позивачем безпідставно, оскільки згідно акту прийому-передачі виконаних робіт №ОУ-000114 від 30.09.2012р. у вересні 2012р. позивачем було надано послуг на суму 10452 грн. 78 коп., пояснює, що причиною виникнення заборгованості є збиткове становище підприємства, також частково заперечує проти суми нарахованої пені, зазначаючи, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування п. 3.7 договору про надання послуг, яким передбачено, що замовник виплачує у безготівковій формі щомісячно виконавцю суму оплати, передбачену п. 3.1 договору протягом п'яти робочих днів після підписання виконавцем калькуляції і акту здавання-приймання наданих послуг. Також відповідач просить відстрочити виконання рішення до 01.02.2012р.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Між міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" та приватним підприємством "Херсонтеплогенерація" 03 липня 2007 року, був укладений договір про надання послуг з підкачування води (далі договір), згідно якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з підкачування води підвищувальними установками, що знаходяться у користуванні позивача, а відповідач зобов'язується оплачувати такі послуги.
Строк дії цього договору закінчувався 31.12.2007 р., але у відповідності з п. 6.7. був пролонгований на 2008 рік, та за тим самим принципом 4 рази до теперішнього часу.
Протягом 2007-2012 рр. ПП "Херсонтеплогенерація" у відповідності з даним договором своєчасно та якісно виконувало послуги зазначені у договорі, зокрема за період з вересня 2011р. по вересень 2012р. відповідачу було надано послуг на загальну суму 178591 грн. 26 коп. про що свідчать акти прийому-передачі виконаних робіт, підписані сторонами №ОУ-000102 від 31.07.2012р., №ОУ-000098 від 31.05.2012р., №ОУ-000092 від 30.04.2012р., №ОУ-000101 від 30.06.2012р., №ОУ-000046 від 31.03.2012р., №000034 від 29.02.2012р., №ОУ-0000012 від 31.01.2012р., №ОУ-000386 від 31.12.2011р., №ОУ-0000233 від 30.11.2011р., №ОУ-0000198 від 31.10.2011р., №ОУ-0000193 від 30.09.2011р., №ОУ-000114 від 30.09.2012р., №ОУ-000118 від 22.10.2012р.
У відповідності до п. 3.7 договору за надання передбачених договором послуг замовник виплачує у безготівковій формі щомісячно виконавцю суму оплати, передбачену п. 3.1 договору протягом 5 робочих днів після підписання виконавцем калькуляції і акту здавання-приймання наданих послуг.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо своєчасної сплати отриманих послуг виконав частково сплативши 23931 грн. 35 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 154659 грн. 69 коп., в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку. Свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 901, 903 ЦК України, ст. ст. 217, 218, 222 ГК України.
Згідно зі ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 1 ст. 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Положення ст. ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 509, 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 154659 грн. 69 коп. суми основного боргу позивачем доведені та підлягають задоволенню. Твердження відповідача, щодо безпідставності нарахування позивачем вартості послуг наданих в вересні 2012р. на суму 15994 грн. 08 коп., спростовуються наданими позивачем актами прийому-передачі робіт №ОУ-000114 від 30.09.2012р. на суму 10452 грн. 78 коп. та №ОУ-000118 від 22.10.2012р. на суму 5541 грн. 30 коп., що підписано та скріплено печатками сторін без заперечень.
Крім того позивач у відповідності до 4.3 договору, яким передбачено, що у випадку порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню 0,1% за кожний день прострочення від суми простроченого боргу, нарахував відповідачу пеню в сумі 3745 грн. 28 коп.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 3549 грн. 08 коп. та про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 196 грн. 20 коп., в зв'язку з неправомірним нарахуванням виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Позивачем було здійснено розрахунок пені без урахування п. 3.7 договору, яким передбачено, що замовник виплачує у безготівковій формі щомісячно виконавцю суму оплати, передбачену п. 3.1 договору протягом 5 робочих днів після підписання виконавцем калькуляції і акту здавання-приймання наданих послуг. Крім того у відзиві на позов відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду до 01.02.2013р.
Суд відмовляє в наданні відстрочки виконання рішення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до Роз'яснення ВАСУ від 12.09.1996р. за № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання відстрочки виконання судового рішення посиланням лише на збитковість підприємства, але документального підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано.
В розумінні ст.121 ГПК України, при вирішенні питання про надання відстрочки виконання судового рішення на певний строк господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
На підтвердження необхідності надання відстрочки виконання судового рішення боржником не було надано у судове засідання жодного документа, на підтвердження викладених у заяві обставин.
Надаючи оцінку поясненням відповідача в сукупності з викладеними доводами у заяві про відстрочку виконання рішення, суд зазначає, що письмові пояснення не обґрунтовані належними документальними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України щодо підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача.
Отже, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та доказів, наданих на підтвердження несприятливого фінансового стану.
З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність відстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеній сумі.
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково в сумі 158208 грн. 77 коп. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 196 грн. 20 коп. відмовити.
2. Стягнути з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона (73003 м. Херсон, пл. ім. Ю. Тутушкіна,9, р/р 26003029801572 у ХФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 352651, ЄДРПОУ 03355726) на користь приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" (73000, м. Херсон, вул. Кутузова, 2-а, р/р 26004692921 в ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168, ЄДРПОУ 34458071) заборгованості в сумі 154659 грн. 69 коп., пені в сумі 3549 грн. 08 коп., а також 3164 грн. 16 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.11.2012р.
Суддя Л.М. Немченко