27 листопада 2012 року справа № 5020-1247/2012
За позовом Комунального підприємства Севастопольської міської Ради
"Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова
(вул. Толстого,51, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 03328899)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
про стягнення 3382,68 грн.,
Суддя О.С. Погребняк
За участю представників:
Позивач (КП СМР "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова) -Пустовойтов А.Г., довіреність № 12 від 16.03.2012;
Відповідач (ФОП ОСОБА_1) -не з'явився.
Суть спору:
Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3382,68 грн.
Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору на розміщення реклами №28 від 01.01.2010 в частині належної та своєчасної оплати вартості отриманих послуг.
Ухвалою від 06.11.2012 позовну заяву прийнято судом до розгляду.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання 27.11.2012 не забезпечила, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано відповідачем 22.11.2012, про причини нез'явлення не сповістила.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у судовому засіданні 27.11.2012 надав письмове уточнення позовних вимог, а саме, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором №28 від 01.01.2010 у розмірі 3075,16 грн., а також штраф 307,52 грн (виправивши помилково вказане у позові -пеня в сумі 307,52 грн.), а всього 3382,68 грн., а також просив стягнути з відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
01.01.2010 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова (виконавець) було укладено Договір №28 на розміщення реклами (Договір), предметом якого є розміщення на платній основі реклами Замовника на зовнішніх поверхнях рухомого складу, що належать виконавцю на умовах та порядку, визначеному Договором.
Відповідно до п. 2.4 Договору виконавець на платній основі надає підготовлений до фарбування рухомий склад №1400 та забезпечує експлуатацію рухомого складу з рекламою Замовника переважно на маршруті №10 протягом строку, визначеному у договорі.
Вартість розміщення реклами на зовнішній поверхні рухомого складу визначається на підставі положення «Про порядок формування договірних цін на окремі види послуг, що надаються КП СМР «Севеоектроавтотранс»та затвердженого на підставі положення прайс-листа, що діяв на момент укладення договору та відображається у протоколі узгодження цін, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток 2) (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору, оплата здійснюється безготівковим розрахунком, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця суми, що визначена у протоколі узгодження ціни та у встановлений протоколом строк.
Згідно з п. 4.3 Договору за кожне прострочення оплати розміщення реклами Замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми оплати.
Відповідно до Протоколу узгодження ціни на розміщення реклами вартість розміщення реклами на рекламоносіях склала 380,78 грн. у місяць (арк.с. 8).
В підтвердження факту виконання зобов'язань за договором позивачем надано Акт приймання-здавання виконаних робіт від 01.01.2010, за змістом якого сторонами підтверджено, що роботи по розміщенню реклами на зовнішніх носіях рухомого складу виконані на усіх зовнішніх поверхнях в повному обсязі (арк.с. 9).
Відповідачем сума боргу належним чином та в повному обсязі сплачена не була.
Неналежна оплата заборгованості за послуги стала причиною для звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу, а також штрафу у розмірі 10% від суми простроченого боргу.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як установлено судом, між сторонами укладений Договір №28 на розміщення реклами від 01.01.2010 /арк. с. 6/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання відповідних послуг.
Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.
Отже, саме означений Договір є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отримані послуги.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків, а саме - оплата здійснюється безготівковим розрахунком, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця суми, що визначена у протоколі узгодження ціни та у встановлений протоколом строк.
Згідно з п. 5. Протоколу узгодження ціни на розміщення реклами, оплата здійснюється замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, суми, яка визначена у п.2 протоколу (арк.с. 8).
Судом встановлено, що відповідачем порушувались умови договору щодо вчення оплати належним чином.
Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги склала 3075,16 грн. відповідно до розрахунку позивача (арк.с. 10).
Згідно з вимогами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказів внесення оплати за отримані послуги в повному обсязі відповідач не надав.
З огляду на те, що оплата позивачеві отриманих послуг є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 3075,16 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 307,52 грн, враховуючи положення пункту 4.3 Договору, згідно з яким за кожне прострочення оплати розміщення реклами Замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми оплати.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.
У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).
Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вищенаведене суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 307,52 грн. -такими, що підлягають задоволенню.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 3382,68 грн, з яких: 3075,16 грн -сума основного боргу, 307,52 грн -штраф.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова (вул. Толстого,51, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 03328899) 3382,68 грн (три тисячі триста вісімдесят дві грн. 68 коп.), з яких: 3075,16 грн -сума основного боргу, 307,52 грн -штраф, а також суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн, 50 коп).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.11.2012.
Суддя підпис О.С. Погребняк