29.11.12 Справа № 5021/1609/12.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроавтосервіс», м. Суми
до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 9» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бариби Сергія Григоровича, м. Суми
про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності
СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ
За участю представників сторін:
від позивача: Рішка Д.С., довіреність б/н від 01.10.2012р.
від відповідача: не прибув
У судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Петен Я.Л.
Суть спору: Позивач у позовній заяві просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 10 жовтня 2012р. між Закритим акціонерним товариством «Спеціалізована пересувна механізована колона № 9» в особі ліквідатора Бариби С.Г. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроавтосервіс» за № 53; визнати за позивачем право власності на нерухоме майно -відкрита стоянка для автотранспорту (в тому числі стоянка для автотранспорту, гараж (позначений літерою «Д-1», згідно технічного паспорту) площею 136,5 кв.м., гараж (позначений літерою «З-1», згідно технічного паспорту) площею 504,8 кв.м., 1987 р.в., 1291,3 м.кв.
У відповідності до заяви від 07.11.2012р. позивач уточнює позовні вимоги, а саме просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 10 жовтня 2012р. між Закритим акціонерним товариством «Спеціалізована пересувна механізована колона № 9» в особі ліквідатора Бариби С.Г. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроавтосервіс»; визнати за позивачем право власності на нерухоме майно - гараж (позначений літерою «Д-І», згідно технічного паспорту) площею 136,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Паркова, будинок № 29, гараж (позначений літерою «З-І», згідно технічного паспорту) площею 504,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Паркова, будинок № 29.
У дане судове засідання представник позивача подав копію договору оренди земельної ділянки від 05.02.2009р., копію кадастрового плану, копію рішення № 122 від 29.09.2009р. Дані документи оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, проте поштою надійшла заява від 27.11.2012р., в якій позов визнає повністю та просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив -
10 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір купівлі-продажу № 53, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця (позивача), а покупець (позивач) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступне майно: відкрита стоянка для автотранспорту (в тому числі стоянка для автотранспорту, гараж (позначений літерою «Д-І», згідно технічного паспорту), площею 136,5 кв. м., гараж (позначений літерою «З-І», згідно технічного паспорту) площею 504,8 кв. м., 1987 р.в., 1291,3 кв. м. (а.с. 8-9).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору № 53 купівлі-продажу від 10.10.2012р. та відбулося часткове виконання даного договору з боку позивача щодо оплати майна, що підтверджується платіжними дорученнями № 1692 від 03.10.2012р. та № 1847 від 22.10.2012р. (а. с. 25, 26).
Судом встановлено, що сторонами даний договір не був нотаріально посвідчений, а також державна реєстрація даного договору сторонами проведена не була.
Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У відповідності до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 Цивільного кодексу України. При цьому, суд зазначає, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін (Постанова Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Таким чином, договір купівлі-продажу № 53 від 10.10.2012р., підписаний сторонами, не є укладеним, оскільки не були додержані вимоги, встановлені законодавством для такого виду договорів.
У зв'язку з тим, що вищевказаний договір не є укладеним, то і підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Повне рішення складено 30.11.2012р.
СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ