вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
26 жовтня 2012 р. (12:31) Справа №2а-10886/12/0170/31
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С. О., при секретарі Сидельовій М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК
до Глущука Валерія Васильовича
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій
за участю представників:
позивача, ОСОБА_4, угода від 17.09.12, паспорт НОМЕР_1;
відповідача (Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК), Рудяк Д. М., довіреність № 310 від 12.01.12, посвідчення № 056052;
відповідача (Глущук Валерія Васильовича), не з'явився;
третьої особи, не з'явився.
Суть справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправними дії УДАІ ГУ МВС України в АР Крим та інспектора УДАІ ГУ МВС України в АР Крим Глущука В. В. щодо затримання та вилучення у ОСОБА_1 автомобіля LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2 та зобов'язати УДАІ ГУ МВС України в АР Крим та інспектора УДАІ ГУ МВС України в АР Крим Глущука В. В. негайно передати автомобіль LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, власнику - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.10.2012р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено ОСОБА_3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником транспортного засобу - автомобілю LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2 відповідно до договору купівлі-продажу (реєстровий №38/7) від 21.04.2010р., а відтак, за приписами ст. 328 Цивільного кодексу України, позивач набув право власності на транспортний засіб з моменту укладення належним чином оформленого правочину, у зв'язку з чим, вилучення у позивача такого транспортного засобу з підстав накладення арешту на майно попереднього власника автомобілю є протиправним та незаконним, зокрема, за приписами ст. 354 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду, як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Так, відповідач вважає, що працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків мають право зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою, оглядати транспортні засоби та перевіряти у водіїв документи на право користування і керування ними, а також перевіряти їх наявність у базах даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції, у передбачених законом випадках затримувати ці документи та вантажі. 18.08.2012р. при проїзді стаціонарного посту №3 «Турецький вал» системою «Відеоконтроль-РУБІЖ» було виявлено автомобіль Лексус, номерний знак НОМЕР_2, який розшукується СБУ у м. Севастополі, який керував позивач у справі. У зв'язку з цим, зазначений транспортний засіб для забезпечення його збереження й був доставлений на спецмайданчик для зберігання затриманих транспортних засобів. За таких обставин, відповідач вважає, що дії працівників ДАІ по виявленню розшукуваного транспортного засобу та його затриманню були правомірними.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши пояснення сторін, суд
21.04.2010р. на Приморській товарній біржі між ОСОБА_3 (від імені якого діяв член біржі ОСОБА_6,Продавець) та ОСОБА_1 (від імені якого діяв член біржі ОСОБА_7, Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за яким продавець продав, а покупець придбав за 320 000 грн. автомобіль LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 15.11.2007р. (а. с. 6).
Відповідно до приписів ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу від 21.04.2010р.) угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Договір був зареєстрований на Приморській товарній біржі 21.04.2010 р.
18.08.2012р. при проїзді позивачем Армянського стаціонарного посту ДАІ №3 «Турецький вал» інспектором ДАІ Глущуком В. В. на підставі положень статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення було зупинено ОСОБА_1 та вилучено у нього автомобіль LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТС НОМЕР_4 від 15.11.2007р., у зв'язку з чим був складений адміністративний протокол огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Не погодившись з правомірністю вказаних дій відповідачів, позивач звернувся до суду з позовом, який розглядається у цій справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.04.2001р. "Про автомобільний транспорт" під автомобілем розуміється колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт. Автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.
Транспортні засоби є об'єктами права власності. Так, згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України вони можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Транспортні засоби відноситься до рухомих речей, тобто рухомого майна. Поширення згідно з ч.2 ст. 181 Цивільного Кодексу України на певні види транспортних засобів режиму нерухомої речі не стосується видів автомобільного транспорту.
Право власності є основним речовим правом. Власник транспортного засобу на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається ним. У сукупності тріада зазначених правомочностей визначає зміст права власності на транспортні засоби.
Право власності на транспортні засоби виникає на підставі юридичних фактів, визначених у законодавстві, що прийнято називати способами виникнення права власності. Згідно зі ст. 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виникнення права власності на транспортні засоби водночас передбачає припинення цього права у іншого суб'єкта. Тому підстави виникнення права власності на транспортні засоби розглядаються водночас і як підстави припинення його. Перелік підстав припинення права власності наведено у ст. 346 Цивільного Кодексу України.
З переходом права власності на транспортний засіб відбувається процедура державної реєстрації цього транспортного засобу. При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавчо передбачена обов'язкова державна реєстрація саме транспортного засобу, а не права власності на нього.
В свою чергу, за загальним правилом, встановленим ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а ст. 697 ЦК України встановлює можливість збереження права власності на товар за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. Враховуючи диспозитивність норм ст. 334 ЦК, право власності на нерухомість може переходити з моменту, який передбачений договором.
За умовами п. 4 договору купівлі-продажу від 21.04.2010р. покупець - ОСОБА_1 отримав право власності на автомобіль з моменту сплати повної вартості товару (п. 2 Договору - вартість в розмірі 320 000 грн. сплачена до підписання договору) та з моменту його реєстрації на Приморській товарній біржі, яка відбулася 21.04.2010р.
При цьому, суд окремо зауважує, що реєстрацію правочину не можна ототожнювати з державною реєстрацією транспортних засобів з метою їх обліку.
Так, відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів, в органах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.
Положення аналогічного змісту закріплені в пункті 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (в редакції станом на момент укладення біржової угоди).
Проте, з такою реєстрацією законодавець не пов'язує виникнення у особи права власності. У разі набуття транспортних засобів за договором мають застосовуватися відповідні загальні правила цивільного законодавства про перехід права власності.
Недотримання сторонами за договором купівлі-продажу транспортного засобу під час укладення правочину вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 р. є окремим видом правопорушення, який не тягне за собою відсутність правових підстав для набуття права власності на транспортні засоби, як й невиконання позивачем приписів ст. 34 Закону України "Про дорожній рух". Недотримання встановленого терміну без поважної причини тягне за собою притягнення лише до адміністративної відповідальності.
Правова сутність державної реєстрації транспортного засобу полягає в тому, що державна реєстрація не є підставою виникнення права власності на транспортний засіб, позаяк державна реєстрація транспортного засобу відбувається внаслідок визнання права власності на цей транспортний засіб та є обов'язком його власника.
Державна реєстрація транспортних засобів - це реєстрація уповноваженими у встановленому законом порядку органами державної влади транспортних засобів, що передбачає їх облік на території України, зокрема, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388.
Право володіння транспортним засобом означає можливість фактичного перебування у власника цього транспортного засобу. Володіння транспортним засобом може бути законним (титульним) або незаконним. Якщо власник або інша особа здійснює володіння транспортним засобом на законних підставах, до яких законом віднесені й правочини з купівлі-продажу, то таке володіння є законним (титульним).
У випадку володіння транспортним засобом без законних підстав, таке володіння визнається незаконним (наприклад, володіння придбаним автомобілем, який було вкрадено у власника).
З правом володіння пов'язане право користування транспортними засобами, яке передбачає можливість вилучення їх корисних властивостей з метою задоволення потреб самого власника або інших осіб. Право користування транспортним засобом може бути законним, у випадку, якщо фізична особа користується автомобілем, який належить їй на праві власності або на підставі генерального доручення, або незаконним (використання транспортного засобу без відповідного дозволу власника).
На відміну від правомочностей володіння й користування, право розпорядження, як правило належить власнику транспортного засобу, який вправі визначити його юридичну чи фактичну долю (крім випадків конфіскації, примусового продажу тощо у встановленому законом порядку).
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження розкривають зміст права власності і в своїй сукупності дозволяють визначити власника транспортного засобу.
Категорія "власник транспортного засобу" визначається згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху наступним чином: власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Як вбачається з матеріалів справи (позовної заяви, письмових заперечень відповідача, акта огляду та тимчасового вилучення транспортного засобу від 20.09.2012р., договору купівлі-продажу від 21.04.2010р.) у позивача на час вилучення в нього автомобілю LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, були всі відповідні документи, з якими закон пов'язує факт виникнення права власності (володіння, користування та розпорядження) транспортним засобом.
Щодо правових підстав, зазначених відповідачем у якості підстави для тимчасового затримання такого транспортного засобу позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2010р. Слідчим по ВВС слідчого відділу Управління СБ України в м. Севастополі була винесена постанова про накладення арешту на майно, відповідно до якої в рамках кримінальної справи №263 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 209 ч. 3, 359 ч.ч.2,3 КК України, було накладено арешт на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1., де би ці вклади, цінності та майно не знаходилися (а.с. 7).
У зв'язку з чим, оцінюючи таку постанову, суд вважає за необхідне наголосити на правовому змісті процесуальної дії - накладення арешту в розумінні Кримінально-процесуального кодексу України.
Суть арешту майна полягає в накладанні заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Така процесуальна дія спрямована на збереження майна і цінностей, на які може бути звернено стягнення у випадку виконання вироку про конфіскацію майна та полягає в опису майна та оголошенні заборони розпоряджатися ним.
Згідно з діючим кримінально-процесуальним законодавством для вчинення такої дії, як накладення арешту на майно, слідчий виносить постанову.
Так, за приписами статті 125 Кримінально-процесуального кодексу України в справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.
Накладення арешту є одним із заходів процесуального примусу, який застосовують органи досудового слідства при розслідуванні кримінальних справ. Примус у таких заходах виражається в обмеженні конституційних права і свобод громадян. У зв'язку з цим законодавець при їх врегулюванні створює додаткові гарантії законності і обґрунтованості їх застосування.
Так, статтею 126 Кримінально-процесуального кодексу України встановлений порядок забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, відповідно до якої таке забезпечення провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження.
Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна.
Для встановлення вартості описаного майна в необхідних випадках запрошується спеціаліст, який також підписує протокол і опис майна з його оцінкою.
Отже законодавством чітко встановлений перелік повноважень та обов'язків дотримання процедури накладення арешту на майно слідчим, який не підлягає тлумаченню.
Згідно із ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.
За таких обставин, наявна в матеріалах справи постанова від 19.09.2010р., винесена Слідчим по ВВС слідчого відділу Управління СБ України в м. Севастополі про накладення арешту на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1., де би ці вклади, цінності та майно не знаходилися, не містить переліку інформації, встановленої статтями 125, 126, 130 Кримінально-процесуального кодексу України, у зв'язку з чим не може бути прийнята адміністративним судом у якості належного доказу перебування автомобільного транспорту під арештом, як підстави для вилучення такого майна у позивача.
Так, статтею 59 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Положеннями ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності.
Разом з тим, як було встановлено судом, власником транспортного засобу - LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, на час його затримання відповідачем був ОСОБА_1, стосовно майна якого ніяких постанов про арешт майна, винесених в порядку Кримінально-процесуального кодексу України не приймалося, доказів іншого суду під час судового розгляду справи не надано.
Крім того, судом було встановлено, що 29.12.2011р. Міністерством внутрішніх справ України був виданий наказ №975 «Про введення в експлуатацію системи відео фіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль-Рубіж» (а.с. 29-35).
Так, відповідно до ст. 21-1 Закону України «Про міліцію», ст. 51-1 Закону України «Про дорожній рух», ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. №341 «Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ» та постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2011р. №1306 «Про Правила дорожнього руху» була введена в експлуатацію автоматизована інформаційно-пошукова система відео фіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою ї за розшуковими реєстрами «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж».
Відповідно до р. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи з автоматизованою інформаційно-пошуковою системою відео фіксації транспортних засобів з розпізнавання номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж», у випадках знаходження транспортного засобу в розшуку як викраденого, у рамках розслідування кримінальної справи чи за постановою слідчого, старший наряду ДПС повідомляє чергову частину територіального органу внутрішніх справи та діє за вказівкою оперативного чергового.
При отримання від оперативного чергового вказівки про необхідність доставляння затриманого транспортного засобу, його водія чи осіб, що в ньому перебувають, до територіального ОВС старший наряду ДПС доповідає про це керівника підрозділу, визначає числа наряду ДПС ДАІ двох працівників ДПС та віддає відповідне розпорядження.
Після прибуття до місця доставляння транспортного засобу, його водія чи пасажирів, та їх передачі працівникам ОВС наряд ДПС ДАІ доповідає про це старшого наряду ДПС, а по закінченні оформлення відповідних матеріалів та їх реєстрації в ОВС повертається на пост.
Згідно роздрукованого фото, транспортний засіб з номерам НОМЕР_2 був виявлений за кодом «3№ Методичних рекомендацій - розшук транспортних засобів за постановами слідчих, прокуратури, служби безпеки тощо 28.08.2012р. (а.с. 28).
Проте, судом було встановлено, що зазначений Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2011р. №975 не зареєстрований в порядку, встановленому Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 року №493/92, відповідно до якого з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація таких актів має проводитися в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України та набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Таким чином, враховую відсутність факту реєстрації такого наказу як нормативно-правового акту, яким розширено тлумачаться права органів Державної автомобільної інспекції щодо права затримання транспортних засобів учасників дорожнього руху, як обмеження права володіння, користування транспортними засобами, такий наказ має лише силу внутрівідомчої інструкції та не може бути підставою для обмеження складових права власності.
В свою чергу, відповідно до пункту 21-1 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію» міліції, структурним підрозділом якої, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону, є державна автомобільна інспекція, для виконання покладених на неї обов'язків надається право зупиняти транспортні засоби лише в разі, зокрема, перебування транспортного засобу в розшуку.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за №576/16592 «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», визначені завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби (далі - підрозділи ДПС), що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини та профілактичну роботу з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України.
Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341 "Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ", від 17 грудня 2008 року №1102 "Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках", від 17 грудня 2008 року №1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", від 17 грудня 2008 року №1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення", від 10 жовтня 2001 року №1306 "Про Правила дорожнього руху".
Відповідно до п. 7.3 органи дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції мають право зупиняти транспортні засоби лише в разі:
порушення правил дорожнього руху водіями;
відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів;
наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, його водія, пасажирів або вантажу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення;
перебування транспортного засобу в розшуку;
наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою;
необхідності опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
необхідності залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції чи як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб;
виконання рішень про обмеження чи заборону руху, прийнятих уповноваженими на це державними органами;
порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Разом з тим, за відомостями відповідача (на підставі картки арешту) зареєстрованим є лише обмеження проведення реєстраційних операцій гр. ОСОБА_3 (а.с. 26).
Аналогічні приписи містить й Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках».
Так, відповідно до п. 2 зазначеного Порядку у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.
Жодних доказів щодо перебування транспортного засобу - автомобілю LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, у розшуку стосовно власника автомобіля ОСОБА_1 на час його затримання та вилучення у власника - відповідачами суду під час судового розгляду справи не надано. Постанова ж слідчого про накладення арешту на майно обвинуваченого не може бути розцінена в якості відповідного доказу.
Відповідно до пункту 5 частини 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 341, підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України "Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про оперативно-розшукову діяльність", іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність. Зокрема, працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків мають право зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою, оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування і керування ними, дорожні (маршрутні) листи та відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним та іншим документам, а також перевіряти їх наявність у базах даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції, у передбачених законодавством випадках затримувати ці документи та вантажі.
Представником позивача у судовому засіданні було підтверджено, що під час зупинення інспектором ДАІ Глущуком В. В. на Армянському стаціонарному пості ДАІ №3 «Турецький вал» автомобілю LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТС НОМЕР_4 від 15.11.2007р., позивачем надавалися інспекторові документи, що підтверджують правомірність володіння зупиненим транспортним засобом, зокрема, біржову угоду купівлі-продажу, однак останнім документи до уваги прийняті не були.
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій інспектора Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим Глущука Валерія Васильовича щодо затримання та вилучення у ОСОБА_1 автомобіля LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, оскільки затримання і вилучення автомобілю здійснювалося саме працівником ДАІ - інспектором Глущуком В. В., вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК, пов'язаних з відповідним затриманням та вилученням, суд вважає безпідставними, оскільки такі дії безпосередньо Управлінням не здійснювалися.
Стосовно вимог щодо повернення автомобіля суд зазначає наступне.
Згідно з п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» на спеціальному майданчику і стоянці ведеться в установленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів.
Відповідно до п. 3.9 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 22.10.2003 №1217, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2003р.за №974/8295, допуск власників або їх родичів до транспортних засобів здійснюється в присутності чергового по стоянці у виняткових випадках на підставі письмового дозволу того органу внутрішніх справ, яким ведеться провадження у справі.
Цим же органом приймається рішення про повернення власникові транспортного засобу.
Останній видається після пред'явлення документів, що засвідчують особу одержувача, а також документів на транспортний засіб, необхідні дані з яких записуються у Книгу прийняття та видачі затриманих транспортних засобів. Особа, яка отримала транспортний засіб, розписується в протоколі та журналі.
Таким чином, відповідно до існуючого порядку, транспортні засоби, затримані та передані для тимчасового зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, повертаються не робітниками Державної автомобільної інспекції (нарядами ДПС ДАІ), а робітниками ДАІ, на яких покладений обов'язок з приймання та видачі транспортних засобів, розміщених для тимчасового зберігання на майданчиках та стоянках.
Отже, оскільки захист порушених прав позивача також потребує повернення безпідставно вилученого у нього транспортного засобу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги ОСОБА_1 про спонукання Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим повернути йому автомобіль LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2. При цьому, в частині спонукання здійснити такі дії безпосередньо інспектора Глущука Валерія Васильовича в позові слід відмовити з підстав, викладених вище.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, на підставі статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим протягом двох тижнів з моменту набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення
Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету на підставі положень статті 94 КАС України.
В судовому засіданні 26.10.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 30.10.2012 року.
Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії інспектора Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим Глущука Валерія Васильовича щодо затримання та вилучення у ОСОБА_1 автомобіля LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2.
3. Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим повернути автомобіль LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2 власнику - ОСОБА_1.
4. Відмовити в позові в частині визнання протиправними дій Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим щодо затримання і вилучення автомобіля, та в частині зобов'язання інспектора Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим Глущука Валерія Васильовича повернути автомобіль власнику.
5. Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим протягом двох тижнів з моменту набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.
6. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 32,19 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.