вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
29 жовтня 2012 р. (11:45) Справа №2а-10608/12/0170/21
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши за участю позивача - ОСОБА_1, паспорт Серії НОМЕР_1, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного центру управління та випробувань космічних засобів
про визнання неправомірним рішення та стягнення.
Обставини справи: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі відповідач) про визнання неправомірним рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної військової служби в Збройних Силах в розмірі 1777,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р. "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу " має право на одноразову грошову винагороду за 15 років безперервної військової служби, яка складає відповідно до довідки-розрахунку 1777,00 грн., але у виплаті якої позивачу незаконно відмовлене.
Позивач у судовому засіданні 29.10.2012р. на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання 29.10.2012р. не з'явився, однак 25.10.2012р. від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, також надав заперечення на позов, у якому зазначив про відсутність законодавчих підстав для виплати військовослужбовцям, відрядженим до ДКАУ, грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 проходить військову службу в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів на посаді інженеру групи антенних пристроїв центру науково-дослідного дальнього космічного зв'язку, що підтверджується витягом з послужного списку.
Відповідно до довідки-розрахунку від 05.09.2012р. № 213 згідно додатку № 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.07р. № 1294 розмір одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби за 15 років складає 1 посадових оклади і 1 оклади за військовим званням. Посадовий оклад ОСОБА_1 на момент настання права на вищеозначену винагороду складав 1700,00 грн., оклад за військовим званням - складав 125 грн. Винагорода за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 1825,00 грн.
Позивач звернувся з рапортом до начальника відділу, відповідно до якого клопотав про виплату йому матеріальної винагороди за п'ятнадцять років безперервної служби у Збройних Силах.
Довідкою-відповіддю від 10.09.2012р. відповідач повідомив позивача, що відповідно до вимог Постанови КМУ від 07.02.2001р. № 104 та Наказу ДКАУ від 20.09.2005р. № 228, матеріальне забезпечення військовослужбовців, які відряджені до державних органів, установ та організацій здійснюються на рівні, установленому для відповідних працівників цих органів та для працівників ДКАУ такої виплати не передбачено, таким чином законних підстав для зазначеної виплати не має.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальних захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших формуваннях, а також членах їх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким також встановлюються єдина система їх соціального та правового захисту, гарантуються військовослужбовцям та членам їх сімей сприятливі умови в економічній, соціальній, політичній сферах для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону № 2011, згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011 передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частина 7 статті 9 Закону № 2011 встановлює, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.
Відповідно до п. 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001р. № 1053, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.
Пунктами 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством Оборони України. Крім того, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців у розмірах згідно з додатками 25-28.
Згідно з додатком 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби. Зокрема, за 25 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 2 посадових оклади і 2 оклади за військовим званням.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008р. № 260, зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 14.07.2008р. за № 63815329 та погодженому з Міністром праці та соціальної політики України було затверджено Інструкцію Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка застосовується з 01.01.2008р.
Згідно з п. 32.1. вказаної Інструкції (розділ ХХХІІ "Провила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби") особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода за строк безперервної календарної військової служби 25 років, складає 2 посадових окладу і 2 окладу за військовим званням.
Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) -за наказами вищих командирів (начальників).
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально -виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ і організацій" зазначено, зокрема, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ і організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань.
При цьому, грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовим (спеціальним) званням і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної служби у Збройних Силах України в розмірі 1777,00 грн., сума якої підтверджується довідкою-розрахунком відповідача.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Як зазначалося раніше, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» передбачено право військовослужбовців на отримання грошової винагороди за безперервну службу, проте виплата такої винагороди проводиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Приймаючи до уваги, що позивачу у виплаті грошової винагороди за безперервну службу було відмовлено на підставі наказу ДКАУ від 20.09.2005р. №228 щодо приведення порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців у відповідність Постанові Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально -виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ і організацій», якою передбачено виплату грошового та здійснення матеріального забезпечення, передбаченого законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, суд дійшов висновку про відсутність протиправності в діях відповідача щодо видачі довідки та самої довідки, якою позивачу відмовлено у виплаті винагороди за безперервний стаж служби, у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної військової служби у Збройних Силах України у розмірі 1777,00 грн., тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено
Приймаючи до уваги, що суд частково задовольняє позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 59,00 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 29.10.2012р.
У повному обсязі постанову складено та підписано 05.11.2012р.
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 7,69-71, 94, 98, ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Національного центру управління та випробувань космічних засобів (96552, АР Крим, Сакський район, с. Вітіно) одноразову грошову винагороду за 15 років безперервної служби у Збройних Силах України у розмірі 1777,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь на користь ОСОБА_1 59,00 грн. судового збору.
4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.