вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
25 жовтня 2012 р. (17:15) Справа №2а-11122/12/0170/5
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 170,00 грн.,
Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 170,00 грн. заборгованості з фінансових санкцій, застосованих до відповідача на підставі ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.10.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - шляхом направлення на його адресу судової повістки. Однак, документи повернулись до суду з відміткою УДППЗ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.
Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.
Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про час, дату та місце судового засідання, а також достатність доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, керуючись ст. 128 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ОСОБА_1 19.01.1995 року зареєстрована Роздольненською районною державною адміністрацією в якості фізичної особи-підприємця, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ станом на 12.09.2012 року.
Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим за № 23.05.0067, що підтверджується повідомленням від 19.01.1995 року.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування є Закон України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011.
Відповідно до п. 3 розділу 8 Закону № 2464 з дня набрання чинності зазначеного закону платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.1 ст. 5 Закону № 2464).
Згідно з п.4 ч.2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
У відповідності до п.3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Пенсійного фонду від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309 (далі по тексту - Порядок № 22-2), ФО-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.
Згідно з п. 4 ч.11 ст. 25 Закону № 2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч.14 ст. 25 Закону № 2464).
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим 11.04.2012 року складено акт № 98 про виявлене порушення, а саме: несвоєчасне надання річного звіту за формою додатку № 5 таблиці 1 за 2011 рік, чим порушено п.3.2
На підставі вказаного акту 21.08.2012 року позивачем прийнято рішення № 378 про застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання звітності.
Зазначене рішення отримане відповідачем 27.08.2012 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 96200 0077549 6.
Враховуючи несплату у визначені законом строки суми фінансових санкцій, Пенсійним фондом було подано позов про стягнення з відповідача 170,00 грн. заборгованості у судовому порядку.
Згідно з ч. 15 ст.25 Закону № 2464 суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Аналогічні положення передбачені п. 7.12 Порядку № 22-2.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій (п. «в» п.6.3 Порядку № 22-2).
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (ч.4 ст. 25 Закону № 2464).
Таким чином, у випадку не сплати страхувальником у строки, визначені законом, суми нарахованих фінансових санкцій, органи Пенсійного фонду мають направити на адресу такого страхувальника вимогу про сплату боргу.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 4 ст. 71 КАС України).
Всупереч вказаним нормам, відповідачем не надані докази направлення на адресу відповідача вимоги про сплату боргу, а саме заборгованості по фінансовим санкціям в сумі 170,00 грн. згідно з рішенням № 378 від 21.08.2012 року.
При цьому, суд зазначає, що ухвалою від 10.10.2012 року позивача було зобов'язано надати суду вимогу про сплату боргу та докази її отримання відповідачем.
Однак, вказані документи позивачем суду представлені не були. У клопотанні від 25.10.2012 року позивач просив розглянути справу на підставі наявних в ній матеріалів.
За таких умов, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача вимоги про сплату боргу у розмірі 170,00 грн., що є належним доказом узгодження суми заборгованості, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.
У судовому засіданні, яке відбулось 25.10.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 29.10.2012 року.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сидоренко Д.В.