вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
12 вересня 2012 р. (16:53) Справа №2а-8958/12/0170/31
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., при секретарі Сидельовій М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників:
від позивача - Хорошко Н. І., довіреність від 11.06.2012р., паспорт НОМЕР_1; Хорошунова Т. О., довіреність № б/н від 18.01.12, паспорт НОМЕР_2
від відповідача - Колесник Ю. О., представник, довіреність №15/9/10-00 від 29.02.2012 р.
Обставини справи: Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби:
- від 06.08.2012р. №0002732301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в сумі 175268 грн.;
- від 06.08.2012р. №0002722301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у сумі 118 110 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.08.2012р. було відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
05.09.2012р. в судовому засіданні позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог на підставі п. 3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 06.08.2012р. №0002732301, за яким Дочірньому підприємству "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зменшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на прибуток у сумі 175 268 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 06.08.2012р. №0002722301, за яким Дочірньому підприємству "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зменшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на додану вартість в сумі 118 110 грн.;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби видалити податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012р. №0002732301, за яким Дочірньому підприємству "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зменшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на прибуток у сумі 175 268 грн.;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби видалити податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012р. №0002722301, за яким Дочірньому підприємству "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зменшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на додану вартість в сумі 118 110 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.09.2012р. була прийнята заява Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби про збільшення позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органом державної податкової служби були безпідставно зроблені висновки щодо безтоварності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Торгівельний будинок «Цитринус», за наслідками виконання якого позивачем були задекларовані показники з податку на прибуток та податку на додану вартість. Зазначений договір був оцінений в рамках господарської справи за позовом ТОВ «Торгівельний будинок «Цитринус» до ДП «Ялтакурорт» про стягнення заборгованості за поставлений за договором поставки від 10.03.2012р. товар у сумі 732 199,87 грн., яка перебувала на розгляді в господарському суді Донецької області. Крім того, позивач посилається на висновок №37 судово-економічної експертизи по адміністративній справі №2а-5186/11/0170/2 від 10.01.2012р., відповідно до якого згідно з первинними бухгалтерськими документами ДП «Ялтакурорт» реалізація товарів, отриманих від ТОВ «ТД «Цитринус» згідно договору поставки від 10.03.2010р. в період часу 13.03.2012р. по 30.09.2010р. склала в сумі 27 426 687 грн. без ПДВ, тобто була підтверджена товарність господарських операцій.
Крім того, позивач вважає, що не відповідають висновкам зазначеного акта перевірки щодо завищення позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 389 181 грн., оспорюване за даним позовом податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012р. №0002722301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі цього акта перевірки лише на 118 110 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав. Так, відповідач вважає, що позивачем були порушені вимоги ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 3.1 ст. 3, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, відповідач вважає, що, оскільки перевіркою були встановлені порушення позивачем з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТБ «Цитринус» по кримінальній справі №11077110200, податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не були прийняті до дня набрання законної сили рішенням суду по кримінальній справі відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (до скасування постанови при порушення кримінальної справи). Крім того, відповідач вважає, що позивачем ну були надані до перевірки первинні документи, які підтверджують фактичне надходження товару від постачальника ТОВ «ТБ «Цитринус» і оприбуткування такого товару, що є підставою для визнання угод з купівлі-продажу таки товарів недійсним, а в даному випадку, нікчемним.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши представників сторін, суд
В період з 31.01.2011р. ДПІ в м. Ялта АР Крим, на підставі наказу від 21.01.2011р. №21, відповідно до п.77.4 ст.77 Податкового Кодексу України та плану-графіку проведення комплексних документальних перевірок на 1-й квартал 2011р., проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.3010р., валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки №347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011р. «Про результати документальної планової перевірки Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», код за ЄДРПОУ 02647220, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., валютного чи іншого законодавства за період 01.10.2007р. по 30.09.2010р.».
У висновках зазначеного акта перевірки зафіксоване порушення ч.1 ст. 203 , 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ДП "Ялтакурорт"з постачальником ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС", що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 25357594 грн., в т.ч. за I квартал 2010 р. на суму 588517 грн., за ІІ квартал 2010 р. на суму7252803 грн., за ІІІ квартал 2010 р. на суму 17516274 грн., в порушення п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.1., п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищення податкового кредиту на загальну суму 5119854 грн., в тому числі за березень 2010 р. в сумі 117703 грн., за квітень 2010р. в сумі 191952 грн., за травень 2010 р. в сумі 265131 грн., за червень 2010 р. в сумі 1076811грн., за липень 2010 р. в сумі 1187947 грн., за серпень 2010 р. в сумі 1298599 грн., за вересень 2010 р. в сумі 981711 грн., в порушення п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з покупцями ДП "Санаторій "Україна", ДП "Клінічний санаторій "Місхор", ДП "Санаторій "Ай-Петрі", ДП "Санаторій "Лівадія", ДП "Санаторій "Орлине гніздо", ДП "Санаторій "Ясна поляна", ДП "Санаторій "Курпати", ЗАТ "Санаторій "Утьос", ЗАТ "Клінічний санаторій "Парус", ЗАТ "Санаторій "30 років Жовтня", ДП "Спеціалізований спинальний ім. М.Н. Бурденко", ДП "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида", ДП "Клінічний санаторій з батьками "Ударник", ДП "Автотранспортне підприємство", ДП "Центральна курортна поліклініка", ДП "Грязе-лікуваня "Майнами", ДП "СГП "Урожайне" завищення валового доходу на загальну суму 27426687 грн., у тому числі за І квартал 2010 р. в сумі 597069 грн., за ІІ квартал 2010 р. в сумі 7390428грн., за ІІІ квартал 2010 р. в сумі 19439190 грн. в порушення п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5389181 грн., у тому числі за березень 2010 р. в сумі 119414 грн., за квітень 2010 р. в сумі 184096 грн., за травень 2010р. в сумі 271658 грн., за червень 2010 р. в сумі 1024370 грн., за липень 2010 р. в сумі 1261125грн., за серпень 2010р. в сумі 1275691грн., за вересень 2010 р. в сумі 1252827грн., в порушення п. 3.1. ст.3, п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Перевіркою було встановлено, що фактично з березня 2010року позивач здійснював операції з придбання товарів (продуктів харчування, миючих засобів, палильно-мастильних матеріалів) у постачальників, в основному ТОВ «ТБ «Цитринус» для подальшого продажу санаторіям та підприємствам, що входять до системи ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
В ході перевірки був досліджений договір поставки товару б/н від 10.03.2010р., укладений ДП «Ялтакурорт» (Покупець) та ТОВ «Торговельний будинок «Цитринус» (Постачальник).
Предметом зазначеного договору є зобов'язання постачальника передати (поставити) товар в обумовлені строки у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього обумовлену домовленістю сторін ціну.
Відповідно до п. 1.2 Договору передбачено, що найменування, загальна кількість товарів, які поставляються, їх асортимент, номенклатура, в тому числі й по сортах, групах, підгрупах, типах, розмірах,а також ціна товарів визначається специфікаціями, які узгоджуються сторонами на кожну партію товарів і є невід'ємною частиною цього Договору.
Приймання заявок і узгодження специфікацій на партії товару здійснюється з урахуванням достатнього асортименту і кількості товару на складі Постачальника.
Відповідно до п. 13 договору специфікацією на партію товару може бути передбачено відвантаження товарів Вантажовідправником, який не є за даною угодою постачальником; отримання товару Вантажоодержувачем, який не є за даною угодою Покупцем, а також оплата товару платником, який не є за даною угодою Покупцем.
За умовами п. 4.4 Договору поставка товару здійснюється Постачальником на умовах доставки на склад Одержувача а адресою, зазначеною в специфікації на партію товару.
Право власності за договором переходить на товар до Покупця з моменту передачі товару Постачальником (Вантажовідправником), що підтверджується належним чином оформленими накладними.
Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2010р.
За період з 01.03.2010р. по 30.09.2010р. по Договору від 10.03.2010р. ТОВ «Торговельний будинок «Цитринус» по документам здійснив поставку товарів ДП «Ялтакурорт» на загальну суму 30429114,05 грн.
Відповідно до висновків відповідача, підставою для визнання органами державної податкової служби такого договору нікчемним було ненадання позивачем первинних документів - письмового свідоцтва на підтвердження господарської операції щодо фактичного отримання товару від постачальника ТОВ «Торговельний будинок «Цитринус». Відтак, право на податковий кредит та валові витрати у позивача не виникає, оскільки за таким договором не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) метою їх використання у господарській діяльності (а.с. 43, 51).
З такими висновками суд не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на час виконання угоди від 10.03.2010р., так й Податкового кодексу України, який був чинним на час прийняття оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення господарської діяльності позивачем ) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За положеннями п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .
На час проведення позивачем господарської діяльності, яка перевірялась податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".
У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.
Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.
База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")
Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.
У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).
Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.
У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Аналогічні приписи містить й Податковий кодекс України.
Суд критично ставиться щодо висновків про невикористання товарів, які були придбані позивачем за договором поставки від 10.03.2010р. в господарської діяльності позивача, через наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.03.2010р. по 30.09.2010р. за договором поставки від 10.03.2010р. б/н від ТОВ «Торговельний будинок «Цитринус» по документам здійснив поставку товарів ДП «Ялтакурорт» на загальну суму 30429114,05 грн., в тому числі й податок на додану вартість. Такі товари реалізовувалися позивачем покупцям-санаторіям та іншим підприємствам, які входять до складу системи ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», з незначною націнкою. Фактичність таких операцій встановлена в самому акті перевірки, зокрема, на підставі первинних документів, наданих слідчим відділом податкової міліції ДПА в АР Крим на перевірку на підставі протоколу обшуку від 19.11.2010р. , відповідно до якого були вилучені первинні документи ДП «Ялтакурорт», на підставі реєстрів приходу та розходу ТМЦ,в видаткових накладних, тощо (а.с. 42, 43, 48).
Таким чином, щодо покладених в основу тверджень відповідача про нікчемність угоди від 10.03.2010р. висновків щодо ненадання позивачем письмових свідоцтв в підтвердження господарської операції щодо фактичного отримання товару від постачальника ТОВ «Торговельний будинок «Цитринус» , суд зауважує, що до документів, якими мають підтверджуватися фінансово-господарські операції відносилися в 2010 році, та й на час розгляду справи первинні бухгалтерські документи, а не письмові свідоцтва, відсутність яких нібито була встановлена за результатами проведеної перевірки.
Додатково суд вважає за необхідне зауважити, що питання реальності угоди - договору поставки від 10.03.2010р. було досліджено в рамках господарської справи №13/103 відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2011р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Цитринус» до Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (Покупця за договором поставки від 10.03.2010р.) та до ТОВ «Дебор Інвест» (як Поручителя) про стягнення 732 199, 87 грн., відповідно до якого було встановлено, що ТОВ «Торговельний будинок «Цитринус», виконуючи свої зобов'язання за зазначеним договором від 10.03.2010р., поставив в період 12.03.2010р. по 01.11.2010р. товар на загальну суму 34 339 206,44 грн., а ДП «Ялтакурорт» в свою чергу не повністю сплатила вартість поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 732 199,87 грн., яка була солідарно стягнута з ДП «Ялтакурорт» та ТОВ «Дебор Інвест».
Таким чином, факт виконання договору поставки від 10.03.2010р. підтверджується й рішенням суду, яке набрало законної сили. 19.08.2011р.
Крім того, стосовно обставин встановлення за результатами перевірки відсутності реального настання правових наслідків за правочинами з постачальником ТОВ "ТБ "Цитринус" та покупцями санаторіями і підприємствами, що входять до системи ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2012р. у справі №2а-5186/11/0170/2, яка в апеляційному порядку оскаржена не була та, відповідно, набрала законної сили, відмовлено в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Ялта в АР Крим щодо встановлення порушень у висновках акту документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010 р. від 04.03.2011р. №347/23-1/02647220/40, у зв'язку з тим, що невірні висновки податкового органу не можуть бути належним доказом визнання протиправними дій посадових осіб щодо фіксування в акті перевірки порушень вимог податкового законодавства.
Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що висновки про завищення Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" валових витрат на загальну суму 25357594 грн., завищення валового доходу на загальну суму 27426687 грн. є такими, що зроблені податковим органом при неповному з'ясуванні обставин справи, невірному використанні положень чинного законодавства України.
Вищезазначені висновки суду ґрунтуються зокрема на експертному висновку №37 від 10.01.2012р. судово-економічної експертизи, проведеної в рамках адміністративної справи №2а5186/11/0170/2.
Згідно з зазначеним висновком експертною установою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку платника податків позивачем за період часу березень-вересень 2010 р. відображена загальна сумам постачання товарів від ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» у розмірі 30429114,05 грн. (з урахуванням повернення), в тому числі ПДВ на суму 5071520,02 грн. Господарські операції по придбанню товарів у зазначеного контрагента відображені в бухгалтерському обліку позивача у повному обсязі.
Експертами встановлено, що позивачем в зазначений період часу отримано від ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» товару на суму 30429114,05 грн. (в тому числі ПДВ на суму 5071520,02 грн.). Позивачем оплата товару, придбаного у ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" в період часу березень-вересень 2010 р., відображена за даними бухгалтерського обліку на суму 27803818,90 грн., повернення товарів відображено на суму 2677,55 грн.
На вивчення експертам надавались акти звірення розрахунків між позивачем та ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» за період часу березень-вересень 2010 р., які оформлені уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств. Станом на 30.09.2010р. за даними бухгалтерського обліку позивача рахується його кредиторська заборгованість на користь ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» у розмірі 2625295,15грн.
При проведенні експертизи було встановлено, що операції щодо придбання товарів у ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» були оформлені витратними накладними, податковими накладними, їх оплата підтверджена платіжними документами, копії яких вивчались експертною установою. Експерти вказали, що зазначені документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства.
Експертами також встановлено, що відповідно до відомостей бухгалтерського обліку, декларацій по податку на прибуток позивача його витрати на придбання товарів у ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» за період часу березень - вересень 2010р. включені до складу валових витрат у повному обсязі на суму 25357594 грн., в його валові витрати станом на 30.09.2010 р. (з урахуванням постачання товарів від ТОВ "Торговельний дім «Цитринус») склали 32527418 грн. Розбіжності з відомостями, викладеними в акті перевірки, склали 25357594 грн. в сторону збільшення, що відбулось внаслідок того, що працівниками податкового органу не були прийняти до уваги первинні документи, які підтверджували постачання ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» на адресу позивача товарів в зазначений період часу.
В експертному висновку зазначено, що за даними податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, декларацій по ПДВ за період березень-вересень 2010р. позивачем відображено включення до складу податкового кредиту по ПДВ по операціях придбання товарів у ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» ПДВ на суму 5121481 грн. Розбіжності з відомостями податкового органу щодо сум ПДВ, які були включені до складу податкового кредиту, склали 1627 грн. в сторону збільшення внаслідок не прийняття до уваги представниками податкового органу операцій по придбанню товару у ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» за липень 2010 р.
Експертами зазначено, що включення позивачем до складу податкового кредиту за березень-вересень 2010р. ПДВ в розмірі 5121481 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» , відповідало вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".
При вивчені матеріалів справи експертами зроблений висновок про те,що господарські операції з ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» підтверджені відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку , матеріалами справи підтверджено право позивача на податковий кредит по ПДВ у розмірі 6127035 грн.
Експертами встановлено,що за даними бухгалтерського обліку за період часу з березня по вересень 2010 р. загальна сума відвантаження товарів склала 37107375,55грн. (в тому числі ПДВ 6184562,59 грн.), з яких від ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» отримано товару на 27426687 грн. без ПДВ, який в подальшому був реалізований санаторіям.
За результатами вивчення матеріалів податкового та бухгалтерського обліку платника податків, матеріалів перевірки експертами встановлено,що за даними бухгалтерського обліку позивача загальна сума постачання товарів від ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» за період березень-вересень 2010р. по договору постачання від 10.03.2010 р. склала 30429114,05 грн. (в тому числі ПДВ 5071520,02грн.), відповідно до його первинних бухгалтерських документів реалізація товарів, отриманих від ТОВ "Торговельний дім «Цитринус» згідно з договором постачання від 10.03.2010р., за період часу з 13.03.2010 р. по 30.09.2010р. склала без ПДВ 27426687 грн., його валові витрати по строчці 06 Декларації по податку на прибуток станом на 30.09.2010 р. склали 32527418 грн., його валові доходи по строчці 03 Декларації по податку на прибуток станом на 30.09.2010 р. склали 3330444 грн., відповідно до первинних бухгалтерських документів позивача сума його податкових зобов'язань по ПДВ станом на 30.09.2011 р. дорівнювала 6560741 грн., а сума податкового кредиту з ПДВ, сформованого станом на 30.09.2010 р., була 6127035 грн., формування платником податків податкового кредиту по ПДВ за період з березня по вересень 2010р. здійснювалось відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", не встановлено необґрунтованість формування податкового кредиту.
Крім того, як зазначено в постанові Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2012р. по справі №2а-5186/11/0170/2, яка набрала законної сили, матеріалами справи в ході судового розгляду справи були спростовані висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 347/23-1/02647220/40 від 04.03.2011 р., щодо порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України при виконанні умов правочинів, укладених з ТОВ "Торговельний дім «Цитринус», щодо завищення першим валових витрат на загальну суму 25357594грн. та валового доходу на загальну суму 27426687 грн.
Додатково, щодо тверджень відповідача стосовно нікчемності зазначеної угоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідачем було порушено п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. N984 та зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11р. за N34/18772, відповідно до якого, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
В порушення цих пунктів відповідачем, за повної відсутності обґрунтування висновків, при отриманні бухгалтерської та податкової документації, якою підтверджується факт здійснення господарських операцій, зроблені безпідставні висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентами.
Також суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України, а також у визначений законодавством спосіб.
Правові наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені ст. 208 ГК України, згідно якої якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Згідно ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Матеріали справи свідчать, що ДПІ в м. Ялта АР Крим зверталася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Ялтакурорт"Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" суми збитків, завданих державному бюджету України за нікчемною угодою з ТОВ "ТБ "Цитринус" за договором поставки від 10.03.2010р. у розмірі 27803818,90 грн. Позовні вимоги були мотивовані тим, що під час документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.3010р., валютного та іншого законодавства встановлені порушення вимог чинного законодавства а саме -ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальником ТОВ "ТБ "Цитринус" та покупцями санаторіями і підприємствами, що входять до системи ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Несплачені підприємством податок на прибуток і ПДВ унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, є дохідною частиною держбюджету. Отже, перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Однак, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.08.2012 у справі №2а-5597/11/5/0170 в задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд зазначив про необґрунтованість висновків податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "ТБ "Цитринус", та щодо відсутності реального настання правових наслідків за цим правочином та у зв'язку з цим дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та, як наслідок, необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо видалення відповідачем таких повідомлень-рішень реєстру податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 4.4 Наказу від 22.12.2010р. №985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.
При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.
Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.
Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження).
У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п. 4.5 Порядку після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання, та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби.
Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків. Зазначені виписки передаються окремо від кожного структурного підрозділу, що складає податкові повідомлення-рішення, за підписом керівника такого структурного підрозділу.
За таких обставин, зазначеним Порядком не передбачено процедури видалення податкового повідомлення-рішення, яке було скасовано за результатами судового оскарження. Дії з внесення відомостей щодо результатів оскарження таких рішень мають бути вчинені лише після набрання рішенням про скасування таких податкових повідомлень-рішень законної сили.
Крім того, порядок відкликання податкових повідомлень-рішень врегульований Розділом У вищевказаного Порядку, пунктом 5.1.4 якого передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби.
У випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання (п. 5.3 порядку).
Отже, враховуючи відсутність ознак бездіяльності або протиправних дій з боку відповідача щодо невчинення дій (внесення відомостей), які не передбачені діючим законодавством, суд вважає, що в контексті приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на час розгляду справи не вбачається порушень з боку відповідача приписів Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні 12.09.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 17.09.2012 р.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2143,00 грн. підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету відповідно до положень статті 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 06.08.2012р. №0002732301, яким Дочірньому підприємству "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зменшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на прибуток у сумі 175 268 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 06.08.2012р. №0002722301, яким Дочірньому підприємству "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 118 110 грн.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Леніна, 17, ідентифікаційний код 02647220) 2143,00 грн. судового збору, шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Василєва, 16, ідентифікаційний код 23192025).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.