вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
24 вересня 2012 р. Справа №2а-10036/12/0170/31
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС
до Виробничо-комерційної фірми «Осветітєль»
про стягнення 1357,89 грн.
Обставини справи: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Виробничо-комерційної фірми «Осветітєль» про стягнення 1357,89 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачені у встановлені законодавством строки нараховані позивачем штрафні санкції, через що утворився податковий борг в розмірі 1357,89 грн., який позивач просить стягнути в примусовому порядку.
Ухвалами від 12.09.2012 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
21.09.2012р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, письмові заперечення проти позову не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією. Направлені судом на адресу відповідача, зазначену в довідці Головного управління статистики в АР Крим, документи були повернуті до суду з поміткою "за зазначеною адресою не проживає".
Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд вважає, що відповідач у справі був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.
На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
Виробничо-комерційна фірма «Осветітєль» зареєстрована в якості юридичної особи 12.06.1998 р. та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим з 17.06.1998р. за №7402 (а. с. 13).
25.11.2010р. посадовою особою позивача проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності, в ході якої було встановлено неподання відповідачем декларацій з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, що є порушенням п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час вчинення відповідачем правопорушення та виявлення його позивачем.
Відповідальність за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством або її затримку передбачена п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так, цією нормою було передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
За результатами вищевказаної перевірки складений акт №18095/151/24876004 від 25.11.2010 року (а.с.17).
На підставі зазначеного акта прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010р. № 0020931501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 170,00 грн. (а. с. 15).
У зв'язку з неможливістю вручення цього податкового повідомлення-рішення, воно було розміщено на дошці оголошень, про що був складений акт №9817/151 від 26.11.2010 р. (а. с. 16).
22.12.2011р. посадовою особою позивача проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, в ході якої був встановлений факт неподання відповідачем декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та за 2010 рік, що є порушенням п.п. 49.18.2 п. 29.18 ст. 49 Податкового кодексу України (а.с. 20).
На підставі зазначеного акта прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011р. № 0031151501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1190,00 грн. (а.с. 19).
Відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним у 2010 році, зокрема, відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно положень п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України № 2755 від 02.12.2010 року (далі - ПК України)
Статтею 49 ПК України визначені умови подання податкової декларації до податкового органу.
Відтак п. 49.2 ст. 49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п.п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;
49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно із п.п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 Податкового кодексу України).
Суду не надано доказів здійснення відповідачем передбаченої пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 25.11.2010р. № 0020931501 та від 29.12.2011р. №0031151501, а також їх оскарження до суду.
Відповідно до положень п. 1.3, 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Матеріали справи свідчать, що штрафні санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2010р. № 0020931501, були частково сплачені відповідачем на суму 2,11 грн., у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була виставлена перша податкова вимога №1/4102 від 10.120.2010р. на суму 167,89 грн. (а. с. 22). Вказана податкова вимога, через неможливість її вручення відповідачеві, була розміщена на дошці оголошень, про що був складений акт №11699/24-1 від 30.12.2010 р. (а. с. 22, зв.).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу, відповідно до пункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідачем частково сплачена сума заборгованості в розмірі 2,11 грн., про що свідчіть розрахунок позивача (а.с. 3).
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених санкцій за податковим повідомленнями-рішеннями на суму 1357,89 грн. відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).
Отже, сума заборгованості відповідача складає 1357,89 грн., на час розгляду справи не сплачена, про що свідчать матеріали справи, та є податковим боргом, в розумінні Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.
Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав заперечення на позов, докази оскарження податкового повідомлення-рішення позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій або доказів сплати заборгованості.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. З урахуванням цього, враховуючи вищевикладені приписи п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 ПК України, суд вважає, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню шляхом стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Виробничо-комерційну фірму «Освітлювач» (95000, м. Сімферополь, вул. Тургенєва, 56, кв. 20, ідентифікаційний код 24876004), в дохід Державного бюджету України (р/р 31112009700002 в ГУ ДСКУ в АРК м. Сімферополя, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, код платежу 3011021000) заборгованість в сумі 1357,89 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.