вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
03 вересня 2012 р. (12:37) Справа №2а-8143/12/0170/31
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Дудіна С. О.,при секретарі Сидельовій М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, довіреність від 11.02.11р., паспорт НОМЕР_3
відповідача - Калінчук Катерина Володимирівна, довіреність від 13.03.2012р. №18/10-0, посвідчення №071034
Суть справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 12.07.2012р. №0015841702 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2704,10 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 676,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зменшення відповідачем податкового кредиту в розмірі 2704,10 грн. було здійснено неправомірно, оскільки вважає, що віднесення платником податків до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними в попередньому податковому періоді, за умови отримання цих накладних в звітному періоді та зазначення у відповідному Реєстрі, не є порушенням норм чинного податкового законодавства. При цьому позивач звертає увагу на те, що включені ним до складу податкового кредиту квітня 2010 року суми податку на додану вартість за накладними, виписаними в березні 2010 року, але отриманими в квітні, до складу податкового кредиту березня 2010 року не відносилися. Також позивач стверджує, що відсутність в податкових накладних номера платника податків-покупця не є підставою для виключення вказаних в таких накладних сум ПДВ зі складу податкового кредиту, оскільки відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» лише відсутність податкової накладної, а не окремий її недолік, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Тобто відсутність будь-якого обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбаченого п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в будь-якому випадку не передбачає застосування відповідальності у вигляді виключення з податкового кредиту покупця сум податку на додану вартість, сплачених продавцеві при придбані товарів (робіт, послуг).
Відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що право на отримання податкового кредиту виникало відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» або з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дати отримання податкової накладної. Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, податкові накладні, які не відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону, не можуть бути підтвердженням права позивача на податковий кредит. Крім того, відповідач вважає, що позивачем був порушений Наказ ДПА України №244 від 30.06.2005р. Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», в порушення п.п. 9.2 п. 9 якого позивачем під час перевірки не були надані конверти, якими підтверджується факт несвоєчасного отримання в квітні 2010 року податкових накладних, виписаних в березні 2010 року. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивачем був сформований податковий кредит з порушенням вимог ст.. 7 Закону, у зв'язку з чим відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не підтверджені податковими накладними.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши представників сторін, суд
З 11.06.2012 р. по 22.06.2012 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої був складений акт за №3725/17-2/НОМЕР_2 від 27.06.2012 р.
Перевіркою, серед іншого, був встановлений факт порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3847,44 грн., у тому числі по періодах:
- у квітні 2010 року на суму ПДВ 2238,17 грн.;
- у травні 2010 року на суму ПДВ 308,44 грн.;
- у червні 2010 року на суму ПДВ 321,32 грн.;
- у липні 2010 року на суму ПДВ 499,51 грн.;
- у жовтні 2010 року на суму ПДВ 480,00 грн.
Після проведеної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0015841702 від 12.07.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3847,44 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 961,86 грн.
Не погодившись з правомірністю вказаного рішення суб'єкта владних повноважень в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2704,10 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 676,03 грн., фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання спірного повідомлення-рішення частково протиправним та скасування.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіркою було встановлено, що за період 01.04.2010р. по 31.12.2011р. позивачем було задекларовано податкових зобов'язань податку на додану вартість в сумі 287452,0 грн. В результаті перевірки встановлено їх заниження в сумі 1143,34 грн. Правомірність донарахування податкових зобов'язань з ПДВ позивачем по суті не оспорюється.
Крім того, перевіркою було встановлено завищення податкового кредиту за охоплений перевіркою період в сумі 2704,10 грн. Так, відповідачем не були враховані наступні податкові накладні у зв'язку з відсутністю обов'язкових реквізитів:
- № ФР-00002522 від 12.05.2010р., отримана від Кримськоїфілії «Меркурій» ТОВ «ТБ «Фрегат» (іпн. 361002026521) на суму ПДВ 41,77 грн. - не зазначено податковий номер покупця (а. с. 78);
- №30800524659 від 09.06.2010р., отримана від ТОВ «Еллада Дистриб'юшн» (іпн. 355260027033) на суму ПДВ 99,40 грн. - не зазначено податковий номер покупця (а. с. 79);
- №30800526121 від 16.06.2010р., отримана від ТОВ «Еллада Дистриб'юшн» (іпн. 355260027033) на суму ПДВ 68,30 грн. - не зазначено податковий номер покупця (а. с. 80);
- №30800527639 від 23.06.2010р., отримана від ТОВ «Еллада Дистриб'юшн» (іпн. 355260027033) на суму ПДВ 88,42 грн. - не зазначено податковий номер покупця (а. с. 81);
- №30800528961 від 30.06.2010р., отримана від ТОВ «Еллада Дистриб'юшн» (іпн. 355260027033) на суму ПДВ 65,20 грн. - не зазначено податковий номер покупця (а. с. 82);
- №30800520408 від 07.07.2010р., отримана від ТОВ «Еллада Дистриб'юшн» (іпн. 355260027033) на суму ПДВ 102,84 грн. - не зазначено податковий номер покупця (а. с. 83).
З урахуванням цього, відповідачем був зроблений висновок про невідповідність цих податкових накладних вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що є підставою для виключення зазначених в них сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент включення позивачем сум ПДВ за вищевказаними податковими накладними до складу податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Матеріали справи свідчать, що податкові накладні №30800524659 від 09.06.2010р., №30800526121 від 16.06.2010р., №30800527639 від 23.06.2010р., №30800528961 від 30.06.2010р., №30800520408 від 07.07.2010р. в повній мірі відповідають зазначеним вимогам, та містять індивідуальний податковий номер платника податків-покупця (тобто позивача у справі), у зв'язку з чим викладені в акті перевірки твердження податкового органу спростовуються матеріалами справи. Так, у вказаних податкових накладних не зазначений лише номер свідоцтва про реєстрацію позивача в якості платника податку на додану вартість, проте вказаний реквізит не є обов'язковим згідно зп. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд звертає увагу на те, що індивідуальний податковий номер платника податків-покупця не зазначений лише в податковій накладній № ФР-00002522 від 12.05.2010р., отриманій від Кримської філії «Меркурій» ТОВ «ТБ «Фрегат» (іпн. 361002026521) на суму ПДВ 41,77 грн., однак вказана обставина, на думку суду, не є підставою для виключення суми ПДВ зі складу податкового кредиту.
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в розрахунків з використанням кредитних дебетних карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Первинним документом, який підтверджує факт здійснення першої події є податкова накладна, яка згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.7.5 ст.7 вищевказаного закону вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Отже, Законом України "Про податок на додану вартість" була передбачена єдина підстава, за наявності якої витрати по сплаті податку не підлягали включенню до складу податкового кредиту - це відсутність податкової накладної. Таким чином, суд вважає, що окремі недоліки податкової накладної не можуть бути підставою для коригування податковим органом податкового кредиту в бік зменшення, у разі підтвердження фактичного здійснення господарської операції платником податку.
Так, в усіх спірних податкових накладних, за якими відповідачем були виключені суми ПДВ зі складу податкового кредиту, у тому числі й накладній №ФР-00002522 від 12.05.2010р.,вказано місцезнаходження позивача згідно свідоцтва про реєстрацію, та адреса місцезнаходження позивача, як одержувача ТМЦ, а тому, встановлені відповідачем недоліки мають формальний характер і не можуть бути підставою для неприйняття даних документів в цілому. Сума коштів, зазначена в податковій накладній № ФР-00002522 від 12.05.2010р., була сплачена позивачем, що підтверджується фіскальним чеком (а. с. 152).
Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: незазначення в податкових накладних номеру свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, не свідчать про недійсність цих накладних та їх неналежність і недопустимість як доказів.
За таких обставин суд розцінює такі накладні як підставу для висновку згідно з вимогами ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, про можливість ідентифікації позивача, як покупця за оподатковуваною податком на додану вартість операцією, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
З урахуванням цього, суд вважає, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно вказаних вище податкових накладних на загальну суму 465,93 грн.
Стосовно тверджень відповідача щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту квітня 2012 року суми ПДВ в розмірі 2238,17 грн. за податковими накладними, виписаними в березні 2012 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту квітня 2012 року були включені суми податку на додану вартість за наступними податковими накладними березня 2012 року, отриманими в квітні 2012 року:
- №034502 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ 346,68 грн. - отримана позивачем 01.04.2010 р.;
- №04-3103000 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ 51,21 грн. - отримана позивачем 01.04.2010 р.;
- №034503 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ 68,21 грн. - отримана позивачем 01.04.2010 р.;
- №365589 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ 139,25 грн. - отримана позивачем 01.04.2010 р.;
- №2SD0003201 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ 102,45 грн. - отримана позивачем 01.04.2010 р.;
- №8177/5550 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ 369,78 грн. - отримана позивачем 01.04.2010 р.;
- №7392/5550 від 24.03.2010 р. на суму ПДВ 281,12 грн. - отримана позивачем 03.04.2010 р.;
- №ЦСМ-000666 від 30.03.2010 р. на суму ПДВ 216,38 грн. - отримана позивачем 03.04.2010 р.;
- №ЦСМ-000679 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ 223,92 грн. - отримана позивачем 03.04.2010 р.;
- №298275 від 03.03.2010 р. на суму ПДВ 87,02 грн. - отримана позивачем 03.04.2010 р.;
- №299237 від 10.03.2010 р. на суму ПДВ 141,39 грн. - отримана позивачем 03.04.2010 р.;
- №300187 від 17.03.2010 р. на суму ПДВ 52,02 грн. - отримана позивачем 03.04.2010 р.;
- №1413/3 від 19.03.2010 р. на суму ПДВ 158,75 грн. - отримана позивачем 15.04.2010 р.
Наведене було розцінено податковим органом в якості порушення позивачем п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 9.2 п. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 р. №244.
Відповідно до п. 1 вказаного Порядку Наказу, який був чинним на час здійснення позивачем господарських операцій та внесення податкових накладних до реєстру податкових накладних, реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних.
Відповідно до п. 5 Порядку у реєстрі вказуються його порядковий номер, дата початку його ведення та дата його закінчення.
Згідно п. 9.2, на порушення якого посилається відповідач у письмових запереченнях, у графі 2 реєстру вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 9.1 цього пункту.
Судом встановлено, що відповідні дати отримання податкових накладних були зазначені позивачем в Реєстрі, що, на думку суду, є достатнім доказом фактичного отримання накладних в квітні 2012 року.
При цьому суд не може погодитися з твердженнями відповідача щодо порушення позивачем правил ведення реєстру, зокрема, й п. 9.2 у зв'язку з ненаданням відповідачеві під час проведення перевірки конвертів, в яких позивач отримував податкові накладні, оскільки відповідні вимоги законодавчо не встановлені.
Так, відповідно до п. 7 Порядку реєстр є основою для відображення зведених результатів обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Згідно п. 8. у розділі I реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону). Такими іншими подібними документами є: належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника - при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками в межах граничної суми, установленої Національним банком України для готівкових розрахунків; транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, у яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість); товарні чеки або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (послуг), копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів (послуг), що додається отримувачем товарів (послуг) до податкової декларації за звітний податковий період, - у разі відмови з боку постачальника цих товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.
Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) є документом, який дає право (підставу) покупцю вносити зміни до раніше включених в обсяг податкового кредиту, одержаного на підставі податкових накладних, будь-яких витрат на сплату податку.
Відтак, ані змістом п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ані Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, які були чинними на час вчинення позивачем господарських операцій та їх відображення в податковому обліку, не міститься будь-яких норм щодо обов'язковості зберігання будь-яких інших доказів отримання документів первинного бухгалтерського обліку, окрім прямо передбачених законом.
Так, не може бути підставою для невизнання органами державної податкової служби податкових накладних та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних платником податків, відсутність поштових конвертів з відбитком дати на штампі органу поштового зв'язку, які підтверджують дату отримання таких накладних платником податків.
Додаткового суд зазначає, що в листі від 01.12.2010 р. N 12987/6/16-1515-18 Державна податкова адміністрація України повідомила, що у разі доставки постачальником (виконавцем) чи самостійного отримання покупцем (замовником) податкових накладних кур'єром або нарочним (не поштою), документальними доказами отримання податкових накладних в наступних звітних періодах без порушення ведення податкового обліку можуть слугувати відбиток штампу (печатки тощо) вхідної кореспонденції покупця (замовника) із зазначенням дати (номера) їх отримання з відображенням в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, затвердженому наказом ДПАУ від 30.06.2005 р. N 244 "Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.97 р. N 165". При цьому відповідно до абзацу другого п. 1 та п. 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних реєстр є формою для реєстрації отриманих та виданих податкових накладних, у графі 2 якого вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, що замінює її.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що на всіх податкових накладних березня 2012 року, не прийнятих відповідачем, міститься помітка про їх фактичне отримання в квітні 2012 року.
Суд вважає за необхідне зауважити, що в контексті приписів Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Податковий кодекс України, органи державної податкової служби позбавлені можливості вимагати у платників податків при проведенні перевірок документів, ведення та зберігання яких прямо не передбачено правилами бухгалтерського та податкового обліку. Відтак, висновки, зроблені у зв'язку з відсутністю таких документів у платника податків є передчасними та такими, що не ґрунтуються на діючому законодавстві.
Відповідно до п. 1231.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується неправомірність збільшення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2704,10 грн., застосування штрафних (фінансових санкцій) в розмірі 676,03 грн. (25% від суми донарахування) суд також вважає неправомірним.
За таких обставин, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття ним оспорюваного по справі податкового повідомлення-рішення, правомірність зроблених ним при проведенні перевірки висновків, на яких ґрунтувалося таке рішення, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок Державного бюджету в порядку статті 94 КАС України.
В судовому засіданні 03.09.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова в повному обсязі складена та підписана 10.09.2012 року.
Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0015841702 від 12.07.2012р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2704,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 676,03 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 95001, АДРЕСА_1)107,30 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95530, м. Сімферополь, вул.. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.