вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
02 грудня 2011 р. (12:05) Справа №2а-11104/11/0170/24
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Іванової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»,
до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю:
представник позивача - Алексєєв В.В., довіреність № 232 від 10.05.2011,
представник відповідача - Мельник І.А., довіреність №7/10-0 від 10.03.2011
Обставини справи: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року № 0000630700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2004,00 грн. за податковий період грудень 2010 року, та податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року № 0000640700 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 273,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в акті перевірки припустився невірних висновків, які не відповідають чинному законодавству, що призвело до винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд, -
Позивачем по справі є Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», юридичний статус якого визначений статутом та свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 46-51).
Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ Електромашинобудівний завод „Фірма СЕЛМА" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 pоку по 30.11.2010 року.
За результатами перевірки складений акт № 52/07- 00/20732066 від 01.03.2011 року (а.с. 9-25).
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 року № 0000630700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2004,00 грн. за податковий період грудень 2010 року та податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 року № 0000640700 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 273,00 грн. (а.с. 7-8).
28.03.2011 року позивач відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України звернувся до ДПА в АР Крим зі скаргою про перегляд податкових повідомлень-рішень СДПІ ВПП в м. Сімферополі № 0000640700 від 15.03.2011 р. та № 0000630700 від 15.03.2011 р. (вих. № 684 від 28.03.2011 р.) (а.с. 26-28).
Заступником голови державної податкової адміністрації в АРК Єльцовою Л.В. рішенням № 1425/10/25-023 від 14.04.2011 р. про продовження строку розгляду первинної скарги, строк розгляду скарги було продовжено до 28.05.2011 р. (а.с. 29).
За результатами розгляду первинної скарги заступником голови державної податкової адміністрації в АРК Єльцовою Л.В. прийнято рішення № 1998/10/25-023 від 27.05.2011 року про результати розгляду первинної скарги., згідно з яким податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі №0000640700 від 15.03.2011 р. та № 0000630700 від 15.03.2011 р. залишені без змін, а первинна скаргу ВАТ «Фірма CEJIMA» - без задоволення (а.с. 30-35).
Не погодившись з Рішенням ДПА в АР Крим позивач 08.06.2011 року, позивач звернувся із скаргою № 1452 до Державної податкової адміністрації України (а.с. 36-39).
Рішенням № 12032/6/25-0115 від 01.07.2011 року про продовження строку розгляду повторної скарги строк розгляду скарги продовжено до 12.08.2011 року (а.с. 40).
За результатами розгляду скарги, ДПА України було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 14199/6/25-0515 від 05.08.2011 року, згідно з яким податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі від 15.03.2011 р. № 0000640700, №0000630700 залишені без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 41-45).
Оцінюючи правомірність прийнятих рішень суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем під час перевірки встановлено порушення п. 1.8 ст.1, п.п.7.2.6, п.7.2. п.п. 7.4.5. п.7.4., пп. 7.7.1., п.п.7.7.10. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р.
За даними відповідача це порушення виразилось у зменшенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2004,00 грн. за податковий період грудень 2010 р. та зменшенні розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 р. в розмірі 273,00 грн.
Такого висновку відповідач дійшов, у зв'язку з тим, що при автоматичному співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України на 22.02.2011 р. при перевірці заявленої суми на відшкодування ПДВ за грудень 2010 р.:
-ТОВ «ІН ТАЙМ» має стан «10» (запит на встановлення місцезнаходження ) на суму ПДВ 182,26 грн.;
ТОВ «Російський прокат» має стан «23» (місцезнаходження не встановлено) на суму ПДВ - 1821,42 грн.,
Також в Акті перевірки відповідач зазначає про податковий кредит грудня 2010р.:
- ТОВ «ІН ТАЙМ» має стан «10» (запит на встановлення місцезнаходження ) на суму ПДВ 173,31грн.;
- ТОВ «Російський прокат» має стан «23» (місцезнаходження не встановлено) на суму ПДВ - 99,90 грн.
Висновок відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2004,00 грн. та розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 273,00 грн. ґрунтується на тому факті, що суми податку на додану вартість віднесені позивачем до податкового кредиту, не перераховані його постачальниками до державного бюджету.
В той час, за результатами перевірки не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними, або з суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено.
Матеріали справи свідчать, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ІН ТАЙМ та ТОВ «Російський прокат» (виконання робіт, постачання товарів) в листопаді 2010 р. підтвердженні відповідними видатковими накладними та актами здачі-прийомки робіт.
На всю суму податкового кредиту за листопад 2010 р. ТОВ «ІН ТАЙМ» та ТОВ «Російський прокат» позивачу виписані податкові накладні.
Дійсність вказаних господарських операцій не заперечувалось відповідачем.
Проведення розрахунків за поставлені товари та виконанні роботи підтверджується платіжними дорученнями.
Також, при перевірці встановлено, що позивач сплатив податок своїм постачальникам у вартості придбаного товару.
Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року " 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Факт нескладання контрагентами позивача податкових накладених не встановлений актами перевірки, а навпаки в актах вказано на то, що податкові накладені виписувалися контрагентами та направлялися позивачу.
В акті перевірки відсутні посилання, а з боку відповідача у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів допущення порушень при складенні вказаних податкових накладних.
З урахуванням вказаних норм, виписані контрагентами податкові накладні необхідно вважати первинними документами.
01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.
У період виникнення правовідносин, був чинний Закон України "Про податок на додану вартість "від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон), що був спеціальним законом з питань оподаткування, податком на додану вартість.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно з положеннями п.1.7 ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Положення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 відповідного Закону передбачають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Також, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).
Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетованих карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.
Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних контрагентом, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної, яка відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.
Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України "Про податок на додану вартість".
Під час розгляду справи, встановлено, що контрагент на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, тому мали право на нарахування ПДВ та виписку податкових накладних.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до положень ст.80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.
З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим, вони не були наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні розрахованої суми така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.
За таких обставин, позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за листопад 2010 року з ТОВ «ІН ТАЙМ» та ТОВ «Російський прокат», відтак, правомірно виникло право на відповідне бюджетне відшкодування у грудні 2010 року.
Необхідно також врахувати, що чинним законодавством позивач не зобов'язаний і не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по операціях, правильність сплати ним податків, а також наміри контрагентів щодо здійснення діяльності.
Суд зазначає, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок здійснювати при отриманні податкових накладних, та включенні на їх підставі сум ПДВ до податкового кредиту, контроль за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, наявність або відсутність включення контрагентами сум ПДВ до податкових зобов'язань, а також контролю за фактичним перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем - платником ПДВ своїх зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету, не подачі податкової звітності або невірного відображення в ній показників, не є підставою для позбавлення покупця - платника ПДВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також права на відповідне бюджетне відшкодування.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2004,00 грн. та розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 273,00 грн. є необґрунтованими, в зв'язку з чим, прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Під час судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову оформлено та підписано 07.12.11 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000630700 від 15.03.2011 року та № 0000640700 від 15.03.2011 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА"судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.