Оріхівський районний суд Запорізької області
26.11.2012 Справа № 2/819/905/2012
іменем УКРАЇНИ
26.11.2012 року м.Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Шудрика А.А., при секретарі Безштанківській О.Д., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним,
Позивач ОСОБА_2, звернулась до суду із позовною заявою в якій вказує, що вона в період роботи поваром в Райспоживсоюзі познайомилася з ОСОБА_5, який працював на цьому ж підприємстві водієм. З січня 1991 року вони почали зустрічатися, та в кінці зими цього ж року ОСОБА_5 залишився проживати разом із позивачем в квартирі, що розташована АДРЕСА_1. Коли вони почали шлюбне життя з ОСОБА_5 ОСОБА_2 була розлучена та мала 2 дітей шкільного віку. ОСОБА_5 в шлюбі не перебував та дітей не мав.
В період їх сумісного проживання вони ще певний період: ОСОБА_2 до червня 1996 року, а ОСОБА_5 до 1993 року працювали на райспоживсоюзі, а з зими 1997 р. вона зареєструвалася як приватний підприємець та почала здійснювати свою підприємницьку діяльність. ОСОБА_5 більше офіційно ніде не працював, а допомагав їй на ринку - привозив та підвозив товар, щоденно відчиняв та закривав її торгове місце, так вони і прожили разом до ІНФОРМАЦІЯ_1. Більшість часу з 1991 року по 2010 рік вони проживали в її квартирі по АДРЕСА_1. Але коли придбали в 1998 році житлову квартиру по АДРЕСА_2 частково проживали в ній, бо вона була ближче розташована до місця роботи, біля цієї квартири був гараж, де вони тримали свою автомашину. В літній період вони частіше мешкали по АДРЕСА_1.
Офіційно шлюб вона з ОСОБА_5 не реєструвала, так як були вже дорослими людьми, сумісних дітей не мали, отже не бачили підстав для урочистої реєстрації шлюбу, проживали цивільним шлюбом, без його реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 під час дорожньої автотранспортної пригоди, перебуваючи у відрядженні в селищі Іванівка Херсонської області її чоловік, ОСОБА_5 загинув.
Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з житлової квартири, яку вони придбали в період шлюбу та зареєстрували на ОСОБА_5, та автомобіля.
Так як, ОСОБА_5 загинув, іншим шляхом ніж в судовому порядку встановити факт перебування їх в шлюбних стосунках в позивача можливості не має.
Оскільки 23.10.1998 року на підставі укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрованого на Пологівській ТБ «Агропром-Інвест»договору купівлі-продажу нами з ОСОБА_5 було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за 5 881,00 грн., які позивач з ОСОБА_5 сумісно набули за період проживання та ведення підприємницької діяльності з торгівлі на ринку продовольчими товарами. Після смерті ОСОБА_5 моє право на 1\2 частину зазначеної квартири порушується відповідачем, ОСОБА_3 я змушена звернутися з цим позовом до суду.
Окрім того, після придбання квартири особисто позивачем 17.10.2006 року були залучені фахівці по заміні дерев'яних вікон на металопластикові, та виконання оздоблювальних робіт по обшивці балкону, за що було сплачено взагалі 17500,00 грн. 08.08.2008 року було придбано газовий котел на суму 1980,00 грн. 30.10.2008 року було залучено фахівців, які за 15 620,00 грн. виконали наступні роботи: монтаж конструкції опалення, водопостачання, встановлення газового котла та лічильників. 28.06.2005 року в квартирі була встановлена шафа купе, вартістю 2320,00 грн. 05.09.2007 року до квартири придбано комплект м'яких меблів «Презент»та «Лорд», загальною вартістю 4900,00 грн. До ванної кімнати 20.04.2009 року встановлено душову кабіну «Бокс», вартістю 2 920,00 грн. Особисто позивачем в період з 2000 року по 2008 рік було сплачено вартість комунальних послуг з тепло забезпечення, загальна вартість яких складає 4963,00 грн. В квітні до квартири за адресою АДРЕСА_2 було проведено телефон на ім'я позивача, та за його користування нею було сплачено з квітня 2008 року по березень 2011 рік 692,28 грн.
Так як на період придбання спірної квартири ОСОБА_5 не був працевлаштований, та займався разом із позивачем підприємницькою діяльністю, коштів, окрім отриманих від цієї діяльності не мав. Квартиру, а в подальшому і проведення в ній ремонтних робіт, придбання меблі та інше було придбано саме за кошти, які отримала вона від підприємницької діяльності. Так, як ОСОБА_5 їй в здійсненні підприємницької діяльності постійно допомагав то і участь в придбанні спірної квартири вони мали рівну. Але зважаючи на те, що вони жили однією сім'єю, вели сумісно господарство, отже приходилися один одному як чоловік та жінка, то і реєстрацію права власності було вчинено на чоловіка - ОСОБА_5
Відповідач надала заперечення на позовну заяву, в якій вказано, що відповідно до ч.3 статті 61 ЦПК України «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини». Рішенням Оріхівського районного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2-553/11, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про визнання права власності та стягнення суми боргу, відмовлено в повному обсязі. Апеляційний суд Запорізької області, рішенням від 29 вересня 2011 року по справі № 22-4612/2011, змінив рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 01червня 2011 року в частині його правового обґрунтування, відмовивши в задоволенні позову з підстав зазначених у мотивувальній частині даного рішення. Тобто, судом першої і другої інстанції було встановлено, що позивачу не належить частина майна, як спільна сумісна власність, що була, начебто, набута за час спільного проживання з ОСОБА_5: квартира АДРЕСА_2 та автомобіль «Фольксваген»2000 р.в., державний номер НОМЕР_1, та зареєстроване на ім'я ОСОБА_5.
При поданні позову про встановлення факту проживання однією сім'єю, заявник що подає позов, повинен зазначити з якою метою він хоче встановити цей факт, а також має довести суду, що в цей період не перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, тобто - надати суду Свідоцтво про розлучення. Цього документу суду не надано, а тому суд не може прийняти законне рішення, тому що, відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України за №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування». У пункті 20 вказаної постанови зазначено, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Пунктом 21 визначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті З СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
Заявник ввела суд в оману не тільки в вище зазначених фактах, а і в тому, що вона 18 років прожила із відповідача сином сім'єю, як чоловік і дружина. Це не відповідає дійсності: вона була заміжня за ОСОБА_8, з яким вона то сходилась та розходилась, причому ініціатором розлучення був її чоловік.
Як позивач вказує, що вона з січня 1991 року проживала разом з її сином однією сім'єю в її квартирі. Це не відповідає дійсності тому що вона на той час була заміжня за ОСОБА_8 ОСОБА_5, жив як чоловік і дружина з ОСОБА_9, 1961 року народження, яка проживає в АДРЕСА_3. Проживали вони разом з 2003 року до 2007 року, що можуть підтвердити багато чисельні свідки та сама ОСОБА_9
ОСОБА_5 не зустрічався і не жив разом з ОСОБА_2, в них були лише спільні бізнес інтереси. ОСОБА_2 торгувала на Оріхівському ринку, а син возив товар на продаж їй та іншим особам, що торгували на ринку. У сина був мікроавтобус, на якому він заробляв собі на життя, возив товари з Харкова, Одеси та інших місць. На цьому автомобілі і загинув - був збитий вантажівкою коли міняв пробите колесо. А Позивач після смерті обзиває його п'яницею і алкоголіком (про мертвих або добре, або нічого), в той же час вона каже, що жила з ним душа в душу 18 років, тільки для того щоб отримати майно, що залишилось після його смерті.
З приводу майна на яке вона претендує, судом вже прийняте рішення - в позові відмовлено.
Відповідач є єдиним спадкоємцем першої черги, а тому прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_5.
Прийнявши спадщину на квартиру АДРЕСА_2, я зареєструвала її на себе, а договір купівлі-продажу від 23.10.1998р., укладений між ОСОБА_4, та ОСОБА_5 та зареєстрованого на Пологівській ТБ «Агропром-Інвест»був погашений Пологівським БТІ КП «Імпульс». Тобто, біржового договору купівлі-продажу від 23.10.1998р., укладений між ОСОБА_4, та ОСОБА_5 та зареєстрованого на Пологівській ТБ «Агропром-Інвест»на час судового розгляду не існує, а тому він не може бути визнаний частково недійсним.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник за дорученням ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягають, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача за дорученням ОСОБА_10 позовні вимоги не визнає, посилаючись на викладенні пояснення в заперечені.
Суд, заслухавши позивача, її представника, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи із наступного.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 з яким то сходилась, то розходилась, так як відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданого 10.08.1991 року Оріхівським відділом ЗАГС м.Оріхова Запорізької області, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було розірвано 12.02.1991 року (а.с. 73).
Виходячи з пояснень позивача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, суд вважає, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження проживання однією сім'єю позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_5, в період з 01.01.2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Із пояснень свідків вбачається, що під час проживання однією сім'єю вони вели спільну справу, а саме ОСОБА_5 надавав допомогу ОСОБА_2, в її роботі як приватному підприємцю. Крім цього сам ОСОБА_5, мав транспорт та займався перевезенням товарів із ОСОБА_15 та Харкова, про що вказує і сама відповідач в запереченні на позовну заяву.
Також, відповідно до копії її паспорта позивача, вона в період часу з 10.07.2004 року по 18.12.2004 року була зареєстрована в кваритирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7), власником якої був ОСОБА_5
На підтвердження того, що ОСОБА_5 був присутній на урочистостях з нагоди укладення шлюбів сина позивача ОСОБА_16 з ОСОБА_17 та доньки позивача та ОСОБА_18 в статусі чоловіка позивача, ОСОБА_19 надала фотографії цих подій (а. с. 114,117). Також позивачем були надані фотографії з нею, померлим ОСОБА_5 та її внуками (а. с. 115,116,119-122), що теж підтверджують факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_5.
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_5, проживав із ОСОБА_9 однією сім'єю під час розгляду справи із пояснень свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, і самої ОСОБА_9 суд вважає, що таке не знайшло свого підтвердження. Із пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_5, мав стосунки із ОСОБА_9, але вони носили епізодичний характер, про що не знав навіть товариш померлого ОСОБА_5 і свідок по справі ОСОБА_11, на якого посилалась у своїх свідченнях ОСОБА_9 щодо того, що він їх познайомив. Крім того, ОСОБА_11 пояснив, що якби були стосунки між ОСОБА_5 і ОСОБА_9, то померлий про це хоч щось про це говорив.
В той же час, позивач не надала жодного доказу на підтвердження недійсності договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Сама ж позивач в позовних вимогах просить встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, а квартира була придбана ОСОБА_5 23.10.1998 р. (а.с.12), тобто значно раніше ніж позивач вказує в позові.
Крім того, рішенням Оріхівського районного суду від 01 червня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про визнання права власності та стягнення суми боргу було відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 38-39), яке рішенням апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2011 року було змінено в частині його правового обґрунтування і відмовлено (а.с.41-43). В зазначеному позові ОСОБА_2 просила між іншим визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, яку вважає спільною сумісною власністю.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 205, 212-215, 218, 256 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання договору купівлі-продажу від 23.10.1998 р. укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрованого Пологівською ТБ «Агропром-Івест», двокімнатної квартири АДРЕСА_2 частково недійсним задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк апеляційної скарги.
Суддя: А.А.Шудрик