Іменем України
30.11.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Кеміня М.П.,
суддів - Готри Т.Ю., Панька В.Ф.
при секретарі: Балаж Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 12 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кідьошської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку рішення Берегівського районного суду від 12 червня 2012 року, яким позов ОСОБА_3 до Кідьошської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно - задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок садибного типу з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що даний будинок не зареєстрований, а тому не належав на праві власності спадкодавцю. Вважає, що внаслідок цього будинок є самочинним будівництвом і в такому випадку до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали. Також вказує, що суд помилково вважав, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 1916 р.н. був його син ОСОБА_4 1947 р.н.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З довідки виконавчого комітету Кідьошської сільської ради №28 від 12.01.2012 року вбачається, що оспорюваний житловий будинок, згідно запису у по господарській книзі села рахувався за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Також в даному будинку був прописаний та проживав його син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8).
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, як спадкоємець першої черги, прийняв спадщину за померлим батьком, оскільки проживав зі спадкодавцем у даному будинку та продовжував там жити і після його смерті, а тому фактично вступив в управління та володіння спадковим майном (п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР).
В подальшому 16.10.2011 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, помирає, що підтверджується свідоцтвом поро смерть(а.с.7).
Єдиним спадкоємцем за законом після смерті останнього є позивачка ОСОБА_3 (а.с.6, 10, 13), яка прийняла спадщину шляхом подачі в шестимісячний строк з моменту смерті батька до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (а.с.12).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Доводи апеляційної скарги про те, що даний будинок не міг бути успадкований так як він є самочинним будівництвом не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
З технічного паспорту оспорюваного житлового будинку вбачається, що будинок та надвірні споруди були збудовані в період з 1947 по 1960 роки (а.с.22), а тому слід застосовувати законодавство, яке діяло на той час.
З матеріалів справи не вбачається, що даний будинок збудований самочинно, оскільки він зареєстрований у погосподарській книзі, що підтверджується вищезазначеною довідкою виконавчого комітету Кідьошської сільської ради №28 від 12.01.2012 року. Таким чином, оспорюваний житловий будинок входив до спадкового майна та міг успадковуватися спадкоємцями померлого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Також не може бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції посилання апелянта на те, що суд помилково вважав, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 1916 р.н. був його син ОСОБА_4 1947 р.н.
З додатків до апеляційної скарги дійсно вбачається, що апелянт був сином померлого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто спадкоємцем першої черги.
В той же час, апелянтом, всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано жодних доказів, які б підтверджували, що він прийняв спадщину після смерті свого батька, в порядку передбаченому ст. 549 ЦК УРСР.
Дана обставина свідчить, що на момент ухвалення рішення майнових прав стосовно оспорюваного житлового будинку у апелянта не виникло, а тому рішенням суду першої інстанції не порушено його прав та охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення Берегівського районного суду від 12 червня 2012 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Берегівського районного суду від 12 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач
Судді