донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.06.2006 р. справа №34/51пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Москальової І.В.
суддів
Бондаревої Г.Г., Волкова Р.В.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Шевчук Т.В. - за довіреністю № 6911/10/10-013-11 від 21.06.06 р., Загорулько Я.В. - за довіреністю № 6913/10/10-013-11 від 21.06.06 р.,
від відповідача 1:
від відповідача 2:
Козлова О.М. - за довіреністю № 6 від 03.01.06 р.,
Бичков О.Є.- за довіреністю № 11/18/21 від 04.01.06 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Ясинуватської об'єднанної державної податкової інспекції м.Ясинувата
на рішення господарського суду
Донецької області
від
27.04.2006 року (підписане 03.05.06 р.)
по справі
№34/51пд (суддя Кододова О.В.)
за позовом
Ясинуватської об'єднанної державної податкової інспекції м.Ясинувата
до
1.Закритого акціонерного товариства "Торговий Дім Азовзагальмаш" м.Маріуполь
2. Відкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" м. Авдіївка
про
визнання недійсним господарського зобов"язання, що виконане на підставі договору комісії № 70 ТД/2 від 01.04.04 р., повернення всього отриманого за угодою від другого відповідача першому відповідачу, стягнення з першого відповідача у доход держави вартість незаконно отриманого бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 8366361,80 грн.
Позивач, Ясинуватська об»єднана державна податкова інспекція м. Ясинувата, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Торговий Дім Азовзагальмаш»м. Маріуполь та Відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» м. Авдіївка про визнання недійсним господарського зобов»язання, що виконане на підставі договору комісії № 70 ТД/2 від 01.04.04 р., та повернення всього отриманого за угодою від другого відповідача першому відповідачу, стягнення з першого відповідача у дохід держави вартість незаконно отриманого бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 8366361,8 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.04.06р. у справі №34/51пд у задоволені позовних вимог Ясинуватської ОДПІ м. Ясинувата відмовлено.
В рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що при укладені спірної угоди та виконанні її шляхом здійснення господарських операцій, позивачем не доведено умисел на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, жодною із сторін.
Позивач, Ясинуватська об»єднана державна податкова інспекція м. Ясинувата, не погодився з рішенням господарського суду Донецької області від 27.04.06р. та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення.
Наполягає, що рішення місцевого господарського суду від 27.04.06р. підлягає скасуванню. Стверджує, що місцевим господарським судом невірно застосовані норми матеріального права, а саме порушені норми п. 1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 6.1, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 8.3 ст. 8 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Відповідач-1, Закрите акціонерне товариство «Торговий Дім Азовзагальмаш» м. Маріуполь, у запереченнях на апеляційну скаргу, зазначає, що у відповідності до п.п. 6.2.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платниками податку за межі митної території України тільки у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажно-митною декларацією.
Відповідач 2, Відкрите акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» м. Авдіївка, доводи, викладені в скарзі відхилив, рішення місцевого господарського суду вважає законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
У зв»язку з відрядженням судді Запорощенка М.Д. за розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.06р. змінена колегія суддів та апеляційна скарга розглядалася судом у складі: Москальової І.В. (головуючий), суддів -Бондаревої Г.Г., Волкова Р.В.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
01 квітня 2006 року між ЗАТ «Торговий Дім Азовзагальмаш»м. Маріуполь (комісіонер) та ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод»м. Авдіївка (комітент) укладено договір комісії №70ТД/2 (т. 1, арк. справи 8-10), згідно якого Комісіонер від свого імені, за дорученням та за рахунок Комітента за обумовлену договором винагороду приймає на себе зобов'язання реалізувати нерезидентам України вагони - цистерни в асортименті, кількості та за ціною, згідно Специфікаціям.
Як вбачається з додаткових угод до договору комісії №70ТД/2 (т. 1, арк. справи 10-18), вантажно-митних декларацій (т. 1, арк. справи 24-75), актів прийому-передачі (т. 1, арк. справи 76-84) та виписок з банку (т. 1, арк. справи 85-88) між відповідачами угода виконана, що в поному обсязі досліджено судом першої інстанції. Згідно умов договору Комісіонер отримав комісійну винагороду від Комітента в сумі 1998556,58грн., в тому числі ПДВ -333092,76грн.
Вагони-цистерни у кількості 224 шт. було придбано у ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування» на суму 52196727,38грн., у тому числі ПДВ 8699454,56грн. Суми податку на додану вартість, у складі цін придбаних товарів, віднесені до податкового кредиту відповідачем-2, що не заперечується сторонами.
З огляду на зазначене. судом першої інстанції обґрунтовано зроблений висновок про доведення матеріалами справи укладення та виконання між відповідачами договору комісії №70ТД/2 (т. 1, арк. справи 8-10), що не спростовується податковим органом.
Як вбачається податковий орган ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні апеляційної інстанції не визначає про не дотримання відповідачами під час укладення чи виконані спірної угоди норм Господарського чи Цивільного кодексів України. В обґрунтування позовних вимог щодо визнання господарського зобов»язання недійсним податковий орган посилається лише на норми Закону України «Про податок на додану вартість», який є законом з питань оподаткування та регулює питання нарахування та сплати податку на додану вартість, та визначає, що ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод»м. Авдіївка не є експортером , оскільки за договором комісії експортером є комісіонер - ЗАТ «Торговий Дім Азовзагальмаш»м. Маріуполь.
Огляд вимог чинного законодавства та матеріалів справи свідчить про наступне.
Згідно п.1 ст. 207 Господарського кодексу України (набув чинності з 01.01.2004р.) недійсними визнається господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 174, 175 ГК України визначені підстави виникнення господарських зобов'язань та майново-господарські зобов'язання, а саме встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) об'єктом оподаткування є операції з вивозу платником товарів за межі митної території України.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 вказаного Закону операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію", Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 18.04.2002 N 207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.2002 за N 462/6750, Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 червня 1998 року N 380, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 року за N 469/2909, та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2002 року N 243 "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції", що набула чинності з 1 березня 2002 року.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" N 243 від 01.03.2002 р. для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), на якому митним органом вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України.
Згідно з п. 7 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, який затверджено наказом Державної митної служби України та ДПА України N 163/121 від 21.03.2002 р. митним органом на п'ятому основному аркуші ВМД форми МД-2 (МД-3) вчиняється запис "Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі" та зазначається дата фактичного вивезення.
В податковому роз'ясненні щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, яке затверджено наказом ДПА України N 418 від 05.09.2002 р. зазначено, що у випадках, коли вивезення товарів за межі митної території України відбувається за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу, які укладені на підставі договорів комісії між резидентами України, відомості про власника товарів - платника податку на додану вартість мають бути зазначені у графі 2 вантажної митної декларації.
Як вбачається у графі 2 вантажно-митних декларацій, долучених до матеріалів справи (том 1, арк. справи 24-75), зазначено, що власником товарів, тобто платником податку на додану вартість по «0» ставці, є відповідач -2 «Авдіївський коксохімічний завод». Вказані вантажно-митні декларації мають відмітку про фактичне вивезення за межі митної території України, що не спростовується податковим органом.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що при укладені спірної угоди та виконанні податковим органом не доведений умисел на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства жодною із сторін. Податковим органом не надано доказів використання відповідачем-2 всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності.
Враховуючи, що відповідно до п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об»єктом оподаткування є операції з вивозу платником товарів за межі митної території України, ствердження позивача про те, що відповідач-2 при передачі товару на комісію для реалізації його на експорт мав намір не сплачувати податок на додану вартість є помилковим.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду відповідає нормам діючого законодавства і скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 91-93, 99, 101-102, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Ясинуватської об»єднаної державної податкової інспекції м. Ясинувата на рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2006р. по справі №34/51пд -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2006р. по справі №34/51пд -залишити без змін.
Головуючий Москальова І.В.
Судді: Бондарева Г.Г.
Волков Р.В.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС