83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.10.12 р. Справа № 5006/11/96/2012
Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Тоцького С.В., Мальцева М.Ю., при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
до відповідача, Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,
про стягнення 12 853,28 грн.,
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_3 від 18.03.1998р., -
Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, про стягнення 12 853,28 грн., у тому числі 8 642,06 грн. суми основного боргу та 4 211,22 грн. пені.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на передання у власність Відповідача партії товару згідно договору купівлі-продажу №б/н від 01.12.2008р. укладеного з останнім за накладними від 22.06.2009р. та від 20.07.2009р. на загальну суму, з урахуванням самовивозу, 8 813,04 грн.; здійснення часткової сплати суми боргу, внаслідок чого неоплаченою залишилась сума у розмірі 8 642,06 грн.; досягнення мирової угоди шляхом складання розписки і зобов'язання цим погасити існуючий борг до 31.12.2011р., яке по теперішній час Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 не виконано, у зв'язку з чим утворилась заборгованість та підстави для застосування штрафних санкцій.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору купівлі-продажу від 01.12.2008р., накладних від 22.06.2009р., від 20.07.2009р. та від 11.08.2009р., розписки від 23.06.2010р., розписки-зобов'язання від 23.06.2010р., претензії від 09.01.2012р. із підтвердженням її відправлення Відповідачу, а також розрахунок пені.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.220 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 549, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України.
18.06.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив №б/н від 18.06.2012р., за змістом якого наявність заборгованості заперечує, підтвердив укладання із Позивачем наведеного договору та факт складання розписки. Одночасно, заявлено клопотання про зобов'язання Позивача надати оригінали первинної документації з поставки спірного товару, яке задоволено судом та, що виконано Позивачем.
21.06.2012р. ухвалою суду продовжено розгляд справи до 15.05.2012р. на підставі приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності клопотання Позивача.
02.08.2012р. представником Позивача суду представлені письмові пояснення від 02.08.2012р., відповідно до яких останній стверджує про відсутність інших договірних відносин окрім, як на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2008р., а також зазначено про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог, відомості щодо наявності провадження по справі про банкрутство Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 відсутні.
02.08.2012р. розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області призначено колегіальний розгляд справи.
06.09.2012р. Відповідачем надано копію вилучення з книги обліку доходів і витрат фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за період з 06.05.2009р. по 16.08.2009р, звітів суб'єкта малого підприємства-фізичної особи-платника єдиного податку за другий та третій квартал 2009р.
11.09.2012р. представником Позивача подані уточнення позовних вимог від 11.09.2012р., відповідно до яких останній просить стягнути з Відповідача борг за договором купівлі-продажу від 01.12.2008р. у розмірі 8 642,06 грн. та пеню у сумі 4 211,22грн.
Дані уточнення прийняті до уваги суду.
04.10.2012р. склад судової колегії змінено розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області та сформовано колегію за участю вищенаведених суддів.
04.10.2012р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва у справі по 25.10.2012р.
У судовому засіданні 25.10.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача в судовому засіданні 25.10.2012р. проти задоволення позову заперечив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору купівлі-продажу від 01.12.2008р. Позивач за накладними від 22.06.2009р., 20.07.2009р. та 11.08.2009р. передав у власність Відповідача партії товару, з урахуванням само вивозу, на загальну суму 8 813,04грн. 30.03.2010р. та 27.05.2010р. частково був погашений борг за накладною від 22.06.2009р., внаслідок чого залишилась несплаченою сума у розмірі 8 642,06 грн. Протягом тривалих переговорів 23.06.2010р. між сторонами була досягнута мирова угода у вигляді розписки з одного боку та з іншого, а саме Відповідач зобов'язався погасити борг за вищенаведеними накладними до 31.12.2011р., а Позивач зобов'язався не подавати позов до суду та не застосовувати штрафні санкції згідно договору купівлі-продажу за умови сплати боргу в означений строк.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.
Позивач стверджує, що підставою виникнення обов'язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір купівлі-продажу від 01.12.2008р.
У матеріалах справи міститься договір укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (Продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (Покупець) 01.12.2008р., який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
В силу статті 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобов'язався передати у власність Відповідача (Покупця) партію товару, а останній прийняти та оплатити його.
Конкретний асортимент (номенклатура), кількість та вартість товару зазначається у накладних на товар, які після оформлення є невід'ємною частиною цього правочину (1.2 договору).
За приписами п.2.1 договору, ціни на товар зазначені у національній валюті.
Відповідно до п.3.1 договору, оплата здійснюється готівкою протягом 3-х днів з моменту поставки товару.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи накладних, у червні 2009р., липні та серпні 2009р. Позивачем здійснено постачання продовольчого товару на загальну суму 8 813,04 грн.
Приймаючи до уваги позовні вимоги, Позивач заявив стягнення вартості поставленого, але не оплаченого товару у розмірі 8 642,06 грн., що становить різницю між вартістю товару, поставленого Позивачем, та сумою, сплаченою Відповідачем. Як вже було зазначено, підставою заявлених вимог визначено договір купівлі-продажу №б/н від 01.12.2008р., за яким не в повному обсязі здійснено розрахунки за товар.
Однак, суд вважає, що зазначений документ не може бути розглянутий як підстава виникнення зобов'язання щодо оплати товару на визначену суму, враховуючи наступне.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.
Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тобто, строк дії договору обумовлює строк існування між сторонами певних зобов'язань.
Відповідно до п.6.2 договору купівлі-продажу №б/н від 01.12.2008р., строк його дії визначений до 31.12.2008р.
Умови укладеного правочину не визначають можливість продовження дії договору. Однак встановлюють, що усі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише за умови, якщо вони складені у письмовій формі і підписанні уповноваженими представниками обох сторін (п.5.2 договору), що відповідає приписам ст.654 Цивільного кодексу України.
Проте, у матеріалах справи відсутні додаткові угоди, додатки або листи, що свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо продовження строку дії або термінів такої пролонгації.
Відповідно до ст.255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень ст.612 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку зобов'язаною стороною відбувається на умовах договору та в межах строку його дії.
Таким чином, приймаючи до уваги зазначене та положення п.6.2 договору, передання товару за договором №б/н від 01.12.2008р., як правовою підставою здійснення господарських операцій, здійснюється включно по останній день дії, тобто по 31.12.2008р.
Оскільки жодних доказів пролонгації строку дії спірного договору поставки суду не представлено, строк дії цього договору закінчився безпосередньо 31.12.2008р.
Приймаючи до уваги наведені норми матеріального права та фактичні обставини справи, у зв'язку з закінченням строку дії договору купівлі-продажу від 01.12.2008р у Позивача відсутня правова підстава для здійснення продажу товару за зазначеним договором у 2009 році.
Отже, враховуючи, що представлена суду первинна документація складена на протязі червня - серпня 2009р. вбачається передання товару поза межами означеного договору купівлі-продажу.
Одночасно, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, у якості доказів передачі товару Відповідачу за спірним договором і виникнення у останнього обов'язку здійснити оплату за отриманий товар суду надані наступні накладні №б/н від 22.06.2009р., №б/н від 20.07.2009р., №б/н від 11.08.2009р.
В зазначених первинних документах не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції.
За викладених обставин, враховуючи відсутність посилання на спірний договір, перелічені накладні не можуть виступати доказом продажу у межах договору від 01.12.2008р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобов'язань Відповідача щодо оплати товару за цим правочином, тобто у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог, як і підстави для застосування відповідальності за неналежне виконання цих зобов'язань, що встановлена даною угодою.
Враховуючи викладені факти, а також приписи ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України вбачається встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) щодо продажу за наведеною первинною документацією не шляхом укладення договору купівлі-продажу у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі накладних.
Матеріали справи містять пояснення Позивача щодо відсутності інших договірних відносин, укладених між сторонами процесу, окрім договору купівлі-продажу від 01.12.2008р. Одночасно, пояснень щодо існування внедоговірних відносин не представлено. Проте, встановлення таких правовідносин вбачається з огляду на наведене вище та є у розумінні ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарським договором, укладеним у спрощений спосіб.
Будь-які інші документи, що доводили б здійснення постачання в рамках договору №б/н від 01.12.2008р., який є підставою позовних вимог, в матеріалах справи відсутні.
Отже, суд не вбачає підстав які б свідчили, характеризували здійснення господарських операцій згідно накладних, що містяться у матеріалах справи у межах та на підставі саме договору від 01.12.2008р.
Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, доказами виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами та їх виконання можуть бути не лише первинні документи, які відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Первинні документи, в тому числі накладні, лише засвідчують факт здійснення господарської операції, а тому їх відсутність чи недоліки у їхній формі, за наявності інших доказів, не можуть бути підставою для висновку про те, що така операція не відбулась.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом ( ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із наведеними накладними, до матеріалів справи додана розписка від 23.06.2010р. підписана Відповідачем та скріплена його печаткою, відповідно до якої останній, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію №924797, м.Макіївка-15, вул.Щукіна, б.7, за накладними від 22.06.2009р., 20.07.2009р., 11.08.2009р. заборгував за поставлений йому товар Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 8 700,00 грн., яку зобов'язався погасити до 31.12.2011р.
У розписці, як і у накладних містяться однакові відомості щодо дати поставки.
Згідно ст.545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У свою чергу, як свідчить розписка зобов'язання від 23.06.2010р., Позивач прийняв на себе обов'язок не застосовувати штрафні санкції та не подавати позов у господарський суд до повного погашення боргу у зазначений строк.
З оглядку на викладене, суд робить висновок, що між сторонами досягнуто згоди стосовно купівлі-продажу товару за спірними накладними, передано товар на загальну суму 8 813,04 грн., вартість якого частково сплачена, та досягнуто згоди щодо його повної оплати до 31.12.2011р., а отже є наявним факт виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, одночасно враховуючи положення частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, за якими Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (стосовно спірних правовідносин).
Матеріали справи містять претензію Позивача направлену на адресу Відповідача про оплату боргу у розмірі 8 642,06 грн. від 09.01.2012р.
Проте, у супереч наведеним нормам матеріального права, а також ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем на суму 8 642,06 грн. на момент прийняття рішення суду не виконано.
Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.
Отже, твердження Відповідача до уваги суду не приймаються за викладених обставин, а вимоги щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, боргу у розмірі 8 642,06грн. на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Суд не зауважує на представлену Відповідачем копію вилучення з книги обліку доходів і витрат фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за період з 06.05.2009р. по 16.08.2009р, звіти суб'єкта малого підприємства-фізичної особи-платника єдиного податку за другий та третій квартал 2009р., оскільки з даних які містять дані документи не можна встановити дійсність тверджень Відповідача, а також, за відсутності інших доказів, розшифровки, не можна визначити які саме операції відображено у них та чи мають/не мають вони відношення до спірних правовідносин.
Одночасно, Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 4 211,22 грн.
Дані позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України передбачений спосіб визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань з відсильною вказівкою на закон або договір зважаючи на п.4 наведеної норми матеріального права. Одночасно п.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Чинне законодавство надає сторонам договорів право встановлювати неустойку в договорі та обмежує розмір неустойки. Так, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежує розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюється договором, подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
У частині 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проте, матеріали справи не містять доказів у розумінні господарського процесуального закону, які б вказували на досягнення згоди сторонами спірного конклюдентного правочину щодо визначення відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо оплати переданого товару. Тому, суд не вбачає підстав для застосування Позивачем до Відповідача наведених господарських санкцій.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2,-4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., суд , -
1. Позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, м.Донецьк, до Відповідача, Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області, про стягнення 12 853,28 грн., у тому числі 8 642,06 грн. суми основного боргу та 4 211,22 грн. пені, задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, банківські реквізити не зазначено) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (83092, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/рНОМЕР_4 в ТОБО №10004/043 філії ДОУ ВАТ «Ощадбанк України», МФО 335106) 8 642,06 грн. суми основного боргу.
3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, банківські реквізити не зазначено) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (83092, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/рНОМЕР_4 в ТОБО №10004/043 філії ДОУ ВАТ «Ощадбанк України», МФО 335106) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 082,17 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. У судовому засіданні 25.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
8. Повний текст рішення підписано 30.10.2012р.
Головуючий суддя Соболєва С.М.
Суддя Тоцький С.В.
Суддя Мальцев М.Ю