83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.11.12 р. Справа № 5006/13/91/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків
до відповідача: Державного підприємства "Макіїввугілля", Донецька обл., м. Макіївка
про: стягнення 58423грн.19коп.
За участю представників сторін
від позивача: Озеров Е.А. за довіреністю №50-юр від 04.10.12р.
від відповідача: Дятловська Г.В. за довіреністю № 08-81/04д від 03.01.2012р.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Макіїввугілля", Донецька обл., м. Макіївка про стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 5% річних в розмірі 58423грн.19коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 121 від 19.10.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.
06.11.2012р. позивач через канцелярію суду надав витребувані судом документи та письмові пояснення про те, що протоколом розбіжностей до договору № 121 від 19.10.2009р. сторони дійшли спільної згоди виключити з договору п. 2.2 і застосовувати до правовідносин з поставки порядок оплати з відстроченням платежу, передбачений п. 2.8 договору.
07.11.2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким підтвердив, що відповідно до бухгалтерського обліку за ДП «Макіїввугілля», Донецька обл., м. Макіївка значиться заборгованість у розмірі 45327грн.32коп., яка виникла через скрутне фінансове становище підприємства; посилаючись на ст. 258 Цивільного кодексу України просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5% річних та індексу інфляції.
20.11.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача.
В судовому засіданні 21.11.2012р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
19.10.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків (постачальником) та Державним підприємством «Макіїввугілля» (покупцем) був укладений договір № 121 з протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити покупцю на умовах даного договору продукцію в асортименті, кількості, зазначеному в специфікації, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2 договору сума даного договору складає 99000грн.00коп. з урахуванням ПДВ.
Згідно із п. 2.1 договору поставка продукції здійснюється в 30-ти денний строк (з можливо скороченим строком виготовлення) від дня надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що оплата продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% передоплати по даному договору та оплати раніше виниклої заборгованості.
Відповідно до п. 2.8 договору у виді виключення, за домовленістю сторін, допускається відвантаження продукції без передоплати, яку покупець зобов'язаний оплатити по діючим на момент оплати цінам протягом 7 днів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника з дати поставки продукції або дати надання рахунку-фактури на оплату.
У відповідності із п. 6.1 договору строк дії договору з 19.10.2009р. по 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків за поставлену продукцію-до повного їх здійснення.
У Розділі 7 (специфікація) договору сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, а саме поставці підлягав рештак СП251.15.07.00.000Ж, кількістю 5 штук, ціною за одиницю разом з ПДВ 10500грн.00коп., вартістю 52500грн.00коп. та рештак СП251.15.08.00.000Б, кількістю 5 штук, ціною за одиницю разом з ПДВ 9300грн.00коп., вартістю 46500грн.00коп., всього сума поставки складає 99000грн. 00коп.
За письмовими поясненнями позивача № 3735 від 02.11.2012р. протоколом розбіжностей до договору № 121 від 19.10.2009р. сторони дійшли спільної згоди виключити п. 2.2 із договору № 121 від 19.10.2009р., що не заперечується відповідачем.
Відповідно до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків. У зв'язку з цим до правоустановчих документів відповідача були внесені відповідні зміни, про що свідчать Довідка АА № 378206739599 з ЄДРПОУ, виписка серії АА № 875556 з ЄДР та нова редакція статуту.
За змістом позову, позивач за видатковою накладною № 1551 від 02.12.2009р. здійснив поставку обумовленого сторонами в договорі товару - рештак СП251.15.07.00.000Ж кількістю 5 штук, на суму 52500грн.00коп. відповідачу, однак товар був оплачений частково в розмірі 7172грн.68коп., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на суму 45327грн.32коп.
Претензією № 2811 від 22.08.2012р. позивач просив відповідача перерахувати суму заборгованості в розмірі 120750грн.00коп., яка в тому числі включає в себе несплачену вартість товару - 52500грн.00коп., поставленого за спірною видатковою накладною.
Відповідач надав відповідь на направлену претензію, якою визнав суму заборгованості за товар, поставлений на виконання умов договору № 121 від 19.10.2009р. за накладною № 1551 від 02.12.2009р. лише частково, посилаючись на здійснення часткової оплати отриманого за вказаною накладною товару в сумі 7172грн.698коп.
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 45327грн.32коп., 5% річних у сумі 6432грн.75коп. та інфляційних витрат у сумі 6663грн.12коп. Підставою позову є поставка товару за договором № 121 від 19.10.2009р.
Договір № 121 від 19.10.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У виконання умов договору № 121 від 19.10.2009р. позивачем за видатковою накладною № 1551 від 02.12.2009р. поставлений ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» ДП «Макіїввугілля» наступний товар - рештак СП251.15.07.00.000Ж кількістю 5 штук, на суму 52500грн.00коп.
Поставлений згідно зазначеної накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 573 від 24.11.2009р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 121 від 19.10.2009р.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Протоколом розбіжностей до договору сторони дійшли згоди виключити п. 2.2 із договору № 121 від 19.10.2009р.
Відповідно до п. 2.8 договору за домовленістю сторін допускається відвантаження продукції без передоплати, яку покупець зобов'язаний оплатити по діючим на момент оплати цінам протягом 7 днів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника з дати поставки продукції або дати надання рахунку-фактури на оплату.
Відповідно до листа № 07-73/131 від 20.11.2009р. ДП «Макіїввугілля», адресованого заступнику директора з комерційних питань ВАТ «Світло шахтаря», державне підприємство просить оплату здійснену платіжними дорученнями від 18.11.2009р. № 98,97,99 на загальну суму 244500грн. 00коп. врахувати як оплату в тому числі за договором № 121 від 19.10.2009р. ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» ДП «Макіїввугілля» в сумі 53672грн. 68коп. Як свідчить відповідь на претензію вих. № 01-14/2361 від 27.09.12р., враховуючи вказану суму оплати у розмірі 244500грн. 00коп., товар за накладною № 1551 від 02.12.2009р. оплачений частково в розмірі 7172грн. 68коп., що сторонами не оспорюється.
Отже, як і стверджує позивач, повну вартість отриманого товару відповідач не сплатив, як і не здійснив повернення спірного товару, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 45327грн.32коп.
Враховуючи, що товар за видатковою накладною № 1551 був поставлений позивачем та відповідно отриманий ще 02.12.2009р., то з урахуванням вимог п. 2.8 договору щодо строків оплати, граничний строк оплати залишку вартості товару для відповідача наступив 09.12.2009р., а з 10.12.2009р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідач у відзиві та акті звірки розрахунків станом на 24.10.2012р. підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 45327грн.32коп.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Докази погашення боргу в сумі 45327грн.32коп. суду не надані, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 5% річних у сумі 6432грн.75коп. та інфляційні витрати в сумі 6663грн.12коп., які нараховані на суму боргу в розмірі 45327грн. 32коп. за період з 10.12.2009р. по 10.10.2012р.
Відповідач проти вимог позивача щодо стягнення 5% річних та індексу інфляції заперечував на підставі ст. 258 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності із ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку сторони в п. 5.5 договору № 121 від 19.10.2009р. передбачили інший розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, ніж встановлений Законом, а саме 5% річних.
За своєю правовою природою інфляційні є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з прострочкою виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, у розумінні норм матеріального права (ст. 536, ч. 3 ст. 692 та статті 625 Цивільного кодексу України) проценти річних є платою за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.
Таким чином, оскільки передбачений нормами діючого законодавства перелік вимог, до яких застосовується спеціальна (скорочена) позовна давність є вичерпним, враховуючи, що заявлені позивачем суми 5% річних та інфляційних витрат за своєю правовою природою не підпадають під визначення неустойки, до них не можуть бути застосовані приписи ст. 258 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладене, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для пред'явлення вимоги щодо стягнення з відповідача суми 5% річних у розмірі 6432грн.75коп. та збитків від інфляції у сумі 6663грн.12коп. є безпідставними.
У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.
Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині стягнення 5% річних за формулою: Сума санкції = С х 5х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення та в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що позивачем вірно визначений момент настання права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати товару, розрахунки є обґрунтованими та вірними, отже заявлені позивачем суми 5% річних -6432грн.75коп. та інфляційних витрат - 6663грн.12коп. підлягають задоволенню.
У зв'язку з повним задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 256-258, 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків до Державного підприємства "Макіїввугілля", Донецька обл., м. Макіївка про стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 5% річних в розмірі 58423грн.19коп. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" (юридична адреса: 86157, Донецька обл., м. Макіївка, пл. Радянська, будинок 2, ідентифікаційний код 32442295) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (юридична адреса: 61001, м. Харків, вул. Світло Шахтаря, будинок 4/6, ідентифікаційний код 00165712) суму основного боргу в розмірі 45327грн. 32коп., інфляційні витрати у сумі 6663грн.12коп., 5% річних у сумі 6432грн.75коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609грн.50коп.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
У судовому засіданні 21.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2012р.
Суддя Макарова Ю.В.