22 листопада 2012 р. Справа 16/65/2012/5003
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м.Київ
до: публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", м.Вінниця
про стягнення заборгованості в сумі 422210,37 грн. згідно договору фінансового лізингу
Головуючий суддя Нешик О.С.
Cекретар судового засідання Снігур О.О.
Представники сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Федик Ю.Ю. (довіреність №59 від 18.09.2012 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" заборгованості в сумі 422210,37 грн. згідно договору фінансового лізингу №325/07/2006 від 12.07.2006 року.
Ухвалою суду від 03.10.2012 року порушено провадження у справі №16/65/2012/5003, судове засідання призначено на 25.10.2012 року.
В зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 25.10.2012 року та невиконанням останніми вимог ухвали суду від 03.10.2012 року ухвалою суду від 25.10.2012 року розгляд справи відкладено на 22.11.2012 року.
15.11.2012 року до суду через канцелярію суду разом з іншими витребуваними судом документами надійшов відзив №13-5"юр"/1506 від 15.11.2012 року (вх.канц. №08-46/12656/12), в якому відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Разом з цим, присутнім в судовому засіданні 22.11.2012 року представником відповідача підтримано подане клопотання №13-5"юр"/1549 від 21.11.2012 року (вх.канц. №08-46/12916/12) про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам укласти мирову угоду.
Суд, вислухавши думку учасника процесу, оцінивши наявні в справі документи, проаналізувавши положення Закону, встановив: частиною 1 статті 77 ГПК України визначено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не маже бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребуванні нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача, а також необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
З урахуванням викладеного суд вважає, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки не містить обставини, що визначені ст.77 ГПК України.
Представник позивача на визначену судом дату (22.11.2012 року) в судове засідання не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи останній повідомлений належним чином, що стверджується наявними в справі матеріалами, зокрема, підписом уповноваженої особи від 05.11.2012 року на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №03680 0411994 8.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.
З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим сторонами доказам, судом встановлено наступне.
12.07.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" було укладено договір фінансового лізингу №325/07/2006, згідно якого позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - Автобитумовоз АБ-30,5-6443 00.00.000-03, а також здійснювати лізингові платежі.
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Лізингодавець (позивач) зобов'язується придбати у свою власність транспортний засіб (далі по тексту - "Майно") у відповідності до встановленої Лізингоодержувачем (відповідачем) специфікації: тип: автоприцеп; марка, модель: Автобитумовоз АБ-30,5-6443 00.00.000-03 (п'ять одиниць), 2006 року випуску; пробіг на момент придбання: до 1000 км і передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації Лізингоодержувачу як предмет лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах Договору.
Відповідно до п. п. 2.1. - 2.3. Договору майно набувається Лізингодавцем у Продавця (ВАТ "Кредмаш") на умовах Договору Купівлі-Продажу; вартість Майна, переданого Лізингодавцем Лізингоодержувачу складає суму, еквівалентну 163725,00 "у.о.", в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 27287,50 "у.о.", відображена у гривнях України. Вартість Майна (враховуючи ПДВ), переданого Лізингодавцем Лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного відповідно до п. 7.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості Майна, зазначену в "Графі 4 "Графіку внесення платежів по "Курсу 1" та викупну вартість, зазначену в Додатку № 1 до Договору по "Курсу 1".
Згідно з п. п. 3.1. - 3.5. Договору передача Лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя і документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його Лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна Лізингоодержувачем повинна бути здійснено протягом 5 робочих днів після отримання повідомлення Лізингодавця про готовність майна до передачі, про що Лізингодавець повідомляє Лізингоотримувача шляхом направлення відповідного повідомлення по факсу; здача-приймання Майна і документів здійснюється двосторонньою комісією у складі по одному представнику від Лізингодавця та Лізингоодержувача; акт здачі-приймання Майна підписується уповноваженими на те особами Лізингодавця та Лізингоодержувача у 2-х (двох) оригінальних примірниках, по одному примірнику для Лізингодавця та Лізингоодержувача; Лізингодавець передає Майно і документи Лізингоодержувачу в місці передачі Майна за Договором купівлі-продажу з складу продавця.
З моменту підписання акту здачі-приймання Майна права володіння і користування переходять до Лизингоодержувача і зобов'язання Лізингодавця з передачі Майна в фінансовий лізинг Лізингоодержувачу вважаються виконаними (п. 3.7. Договору).
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Майно обліковується на балансі Лізингоодержувача.
Відповідно до п. п. 5.2. - 5.3. Договору термін Фінансового Лізингу складається з періодів, які вказані в "Графі 1" Додатку № 1 до Договору; термін дії Договору відраховується від дати підписання його Сторонами. Договір припиняється після виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а також у інших випадках встановлених законом або Договором.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що протягом усього терміну дії Договору право власності на Майно належить Лізингодавцю. Права володіння та користування майном в обсязі і на умовах Договору належать Лізингоодержувачу.
Відповідно до п. п. 7.1. - 7.6. Договору сторони домовилися, що валютою Договору вважається умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях України та дорівнює одному Євро за курсом згідно пункту 7.1.1. Договору; Для цілей Договору вводяться поняття:
Курс 1 - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату 12.07.06 р.
Курс 2 - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення Лізингового платежу згідно Додатку № 1 до Договору. У випадку, якщо Курс2 на дату проведення поточного Лізингового платежу буде менше ніж Курс 1, то застосовуватися при розрахунках платежів має Курс 1; поточний Лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми Лізингового платежу, вираженої в "у.о." відповідно до "Графи 3"Додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2, збільшеного на 0,8 % . При цьому в погашення вартості Майна відноситься сума, відображена в гривнях і розрахована як добуток відповідної суми в "у.о.", зазначеної у "Графі 4"Додатку № 1 і Курсу 1. Різниця загальної суми поточного Лізингового платежу, відображеного в гривнях і суми платежу, яка відноситься в погашення вартості Майна, відображеного в гривнях, вважається комісією Лізингодавця. Сторони домовилися, що комісія Лізингодавця, розрахована відповідно до правил, вказаних вище, протягом 1 періоду, починаючи з 1 періоду збільшується на 1 / 1 грошової суми, яка відповідно до умов Договору повинна бути внесена Лізингоотримувачем як аванс комісії. Комісія Лізингодавця за кожний період лізингу, розрахована відповідно до абзацу другого даного пункту Договору, нараховується на відповідну дату, зазначену в "Графі 2 "Додатку № 1 Договору; Штрафи і пені, що підлягають оплаті згідно умов Договору, оплачуються на підставі виставлених рахунків Лізингодавця та розраховуються на підставі курсу НБУ на день виставлення рахунку; Лізингоодержувач зобов'язується застосовувати порядок розрахунків платежів, вказаний в пункті 7.1. Договору; загальна сума Лізиингових платежів, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем Лізингодавцю становить 229123,04 "у.о.", враховуючи ПДВ у розмірі 20 % від суми, що відноситься в погашення вартості Майна 27187,50 "у.о".; Лізингоодержувач зобов'язується вносити на розрахунковий рахунок Лізингодавця авансові платежі, вказані в Додатку № 1 до Договору; сума авансового платежу, що підлягає сплаті у гривнях, розраховується як добуток суми авансового платежу, зазначеного в Додатку № 1 до Договору і курсу НБУ, встановленого для одного Євро на дату, встановлену для проведення такого авансового платежу; для авансових платежів застосовується курс НБУ, встановлений для одного Євро на дату, встановлену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання Договору; авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів починаючи з відповідної дати, встановленої для проведення платежу згідно Додатку № 1 до Договору; Лізингові платежі нараховуються за кожний період строку Фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку Фінансового лізингу зазначений у Графіку внесення платежів; порядок внесення грошових сум в рахунок оплати Лізингових платежів зазначений у Графіку внесення платежів, що є невід'ємною частиною Договору. Внесення грошових сум раніше термінів, встановлених Графіком внесення платежів, не тягне за собою зміни умов Договору, в тому рахунку, в частині розміру Лізингових платежів і термінів їх внесення за винятком випадків, передбачених п. 7.12. Договору.
Згідно п. п. 7.8. Лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати Лізингових Платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування Майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати Майна, протягом терміну Лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.
Пунктом 7.11. Договору передбачено, що зобов'язання за Договором вважаються виконаними Лізингоодержувачем тільки після оплати всіх платежів, встановлених умовами Договору.
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до підписаного договору також була підписана додаткова угода №325/07/2006 - ДС/4 від 01.02.2010 р., якою були внесені зміни до графіку внесення платежів.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на день розгляду справи його заборгованість по простроченим лізинговим платежам за період 59-67 склала 368 823,31 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.
Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 368823,31 грн. заборгованості за прострочені лізингові платежі, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 19172,72 грн. неустойки, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.
Таким чином, вимога позивача про стягнення 19172,72 грн. - неустойки, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена умовам п. 9.5. договору, де передбачено що у випадку прострочення сплати лізингових платежів, то позивач має право вимагати сплати неустойки в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 17908,23 грн. - інфляційних нарахувань та 16306,11 грн. - 3% річних, згідно наданого ним розрахунку.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 17908,23 грн. - інфляційних нарахувань та 16306,11 грн. - 3% річних, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача судових витрат.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 43, 44, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (21036, Вінницька область, м.Вінниця, Ленінський район, вул.40-річчя Перемоги, буд.27; код ЄДРПОУ 03449841) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150 м.Київ, вул.Димитрова, 5, корп.2, Бізнес-Центр "Реноме"; код ЄДРПОУ 33104543) 368823,31 грн. - заборгованості за прострочені платежі; 19172,72 грн. - неустойки; 17908,23 грн. - інфляційних нарахувань; 16306,11 грн. - 3% річних та 8444,21 грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Повне рішення складено 27 листопада 2012 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - ТОВ "Ласка Лізинг" (03150, м.Київ, вул.Димитрова, 5, корп.2, Бізнес-Центр "Реноме");
3 - відповідачу - ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (21036, м.Вінниця, Ленінський район, вул.40-річчя Перемоги, буд.27)