26.11.2012Справа №5002-24/3281-2012
За позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»
до Фізичної особи-підприємця Масленнікової Світлани Олександрівни
про стягнення 250202,19 грн.
Суддя Колосова Г.Г.
Від позивача - Кривошея В.Є., представник, дов. №104/юр. від 08.12.2011;
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця Масленнікової Світлани Олександрівни про стягнення заборгованості за кредитним договором №К/07-09 від 15.02.2008 у розмірі 125000,00 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 123524,56 грн., пені 1677,63 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобовязань за кредитним договором №К/07-09 від 15.02.2007 внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням (а.с. 79).
У процесі підготовки справи до розгляду судом було зроблено Спеціальний витяг з ЄДРЮОФОП відповідно до якого адреса у позовній заяві співпадає з адресою з витягу (а.с. 75-77).
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
15.02.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк» та Фізичною особою-підприємцем Масленніковою Світланою Олександрівною було укладено кредитний договір, реєстраційний номер №К/07-09 (а.с. 9-15).
З матеріалів справи вбачається, що найменування сторони змінилося і цю зміну зареєстровано в установленому порядку, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №637286 виданою 18.07.2012.
Згідно із частиною 4 пункту 1.2. Статуту у зв'язку з придбанням на вторинному ринку цінних паперів іноземною юридичною особою Піреус Банк С.А. акцій Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний комерційний банк», Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний комерційний банк» відповідно до чинного законодавства України набув статус банку з іноземним капіталом. Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів (протоколом №40 від 28.01.2008) Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний комерційний банк» перейменовано в Відкрите акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ». Відкрите акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний комерційний банк».
Згідно рішення Загальних зборів акціонерів (протокол позачергових Загальних зборів акціонерів №1/02 від 03.02.2010) на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ». Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» у відповідності з чинним законодавством України.
Даний статут затверджено Загальними зборами акціонерів АТ «Піреус Банк МКБ» протоколом №1/01 від 11.04.2012.
Погоджено Національним банком України 13.07.2012.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Банк надає Позичальнику кредит в сумі 90000,00 грн. строком з 15.02.2007 по 14.02.2008 зі сплатою відсотків згідно пунктів 3.2., 3.3 цього Договору за умовами виконання вимог пункту 4.2. цього Договору.
Пунктом 2.1. Договору, позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 14.02.2008 (включно).
Датою повернення кредиту є день виконання Позичальником всіх своїх зобов'язань згідно цього Договору та надходження грошових коштів у повному обсязі заборгованості по кредиту на рахунок Банку, включаючи повну сплату відсотків, пені та штрафів (якщо такі будуть) (пункт 2.2. Договору).
Відсотки за кредит нараховуються щомісячно за період з 01 по останнє число поточного місяця за методом «Факт/факт», виходячи з відсоткової ставки 22% річних (пункт 3.1. Договору).
Відповідно до пункту 11.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін і лише при умові набрання чинності Договором застави і діє до повного виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань.
Крім того, між сторонами було укладено Додаткову угоду від 13.02.2008 про доповнення та внесення змін в Кредитний договір №К/07-09 від 15.02.2007, а саме пунктом 1.1. Договору передбачено, що Банк надає Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію у сумі 125000,00 грн. строком з 15.02.2007 по 14.02.2010 із сплатою відсотків.
Позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 14.02.2010 (включно) (пункт 2.1. Додаткової угоди).
Пунктом 7 Додаткової угоди передбачено, що Угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.
Листом №469 від 07.10.2008 Позивач звертався до Відповідача з повідомленням про наявність заборгованості та проханням погасити наявну заборгованість (а.с. 17).
Так, на виконання умов Договору позивачем було надано грошові кошти у розмірі 125000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме заявами на видачу готівки (а.с. 21-24).
Також, в матеріалах справи наявний рух коштів по рахунку (а.с. 25-26).
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у розмірі 125000,00 грн. грн. в примусовому порядку.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до пункту 6.3. Договору передбачено, що у разі порушення Позичальником своїх зобов'язань по Договору Банк має право надіслати Позичальнику письмове повідомлення з вимогою виправити порушення протягом 5 днів з дати отримання повідомлення. Якщо Позичальник не виправить порушення протягом сказаного терміну, Банк має право на дострокове стягнення заборгованості.
Позичальник свої зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту сплати процентів та комісії не виконав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, отже дана сума заборгованості у розмірі 125000,00 грн. повинна бути стягнута з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 123524,56 грн. та пеню у розмірі 1677,63 грн.
Частиною 2 статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відсотки за кредит нараховуються щомісячно за період з 01 по останнє число поточного місяця за методом «Факт/факт», виходячи з відсоткової ставки 22% річних (пункт 3.1. Договору).
Приписами частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
За несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-які порушення будь-якою стороною своїх зобов'язань по цьому Договору, винна сторона сплачує потерпілій пеню за кожний день затримки перерахування коштів, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день виникнення заборгованості. Сплата пені передбаченої даним пунктом, не впливає на сплату інших передбачених даним Договором комісій та штрафів (пункт 6.2. Договору).
Згідно частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Заявлена позивачем сума пені та відсотків за користування кредитом перерахована судом, підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити стягнення пені у розмірі 1677,63 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 123524,56 грн.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 27.11.2012.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Масленнікової Світлани Олександрівни на користь Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» суму боргу за Кредитним договором №К/07-09 від 15.02.2007 у розмірі 125000,00 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 123524,56 грн., пеню у розмірі 1677,63 грн. та 5004,04 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.Г. Колосова