"20" листопада 2012 р. Справа № 5016/384/2012(6/25)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я.,
Хандуріна М.І.,
Розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року
та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року
у справі № 5016/384/2012(6/25) господарського суду Миколаївської області
за позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномортрансдизель" в особі ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномортрансдизель"
прозобов'язання ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномортрансдизель" розглянути кредиторські вимоги,
за участю представників сторін:
від Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" -Гончаренко С.М., дов. б/н від 23.03.2012 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномортрансдизель" -Клюєва І.С., дов. № 27 від 04.01.2011 року,
У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі -АТ "ОТП Банк", позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномортрансдизель" (далі -ТОВ "Чорномортрансдизель", відповідач) розглянути кредиторські вимоги АТ "ОТП Банк", викладені в заяві № 04-214 від 07.02.2011 року та надати позивачу письмову відповідь про результати розгляду заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що існує безспірна заборгованість ТОВ "Чорномортрансдизель" перед АТ "ОТП Банк" за Кредитними договорами № СМ-400/045/2005 від 18.08.2005 року, № СМ-SМЕ400/078/2007 від 24.04.2007 року, № СМ- SМЕ400/72/2008 від 23.04.2008 року на загальну суму 1 051 520,89 грн. Ліквідаційною комісією ТОВ "Чорномортрансдизель" опубліковано оголошення про припинення ТОВ "Чорномортрансдизель". АТ "ОТП Банк", відповідно до ст. 105 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України), направлено кредиторські вимоги до ліквідаційної комісії (заяви вих. № 04-214 від 07.02.2011 року, вих. № 04-393 від 24.02.2011 року, вих. № 12-4-6/1504 від 12.08.2011 року, вих. № 12-4-6/2268 від 25.10.2011 року), однак, ліквідаційною комісією вимоги так і не розглянуті станом на день звернення з позовною заявою. У разі ухилення ліквідаційної комісії від розгляду кредиторських вимог кредитор має право звернутися до суду з позовом, а тому заявник скористався своїм правом, передбаченим ст.112 ЦК України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року (суддя -Ткаченко О.В.) в позові відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем розглянуті викладені в заяві (вих. № 04-214 від 07.02.2011 року) вимоги позивача, про це свідчить направлений останньому рекомендованою кореспонденцією лист від 01.03.2011 року, який був наданий суду (вих. № 7160/2012 від 10.04.2012 року), в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку, АТ "ОТП Банк" звернулося до апеляційного господарського суду із заявою від 16.08.2012 року про відмову від позову (а.с.32-33, т.2). В заяві позивач зазначив, що підстави для подання позову відпали; просив суд апеляційної інстанції прийняти відмову від позову, скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року, а провадження у справі -припинити.
З огляду на відсутність в матеріалах справи письмової заяви позивача про відмову від позову, поданої до господарського суду першої інстанції до прийняття рішення у справі, та враховуючи, що апеляційний господарський суд позбавлений можливості прийняти заяву АТ "ОТП Банк" про відмову від позову на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, вказану заяву позивача суд апеляційної інстанції відхилив.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року (головуючий суддя -Воронюк О.Л., судді: Єрмілов Г.А., Лашин В.В.), з урахуванням ухвали цього ж суду від 12.09.2012 року про виправлення описки щодо дати винесення постанови, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року -без змін.
Залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, а позивачем це не спростовано, заява про визнання кредиторських вимог була розглянута головою ліквідаційної комісії відповідача і про це було повідомлено АТ "ОТП Банк" листом від 01.03.2011 року, який отримано ним 03.03.2011 року. Доводи позивача про необхідність направлення рішення ліквідаційної комісії за результатом розгляду заяви про визнання кредиторських вимог цінним листом з описом вкладення апеляційний господарський суд визнав безпідставними та необґрунтованими.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, порушення процесуальних норм, зокрема, ст.36, п.4 ч.1 ст.80, ст.103 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), просить рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року скасувати, а провадження у справі № 5016/384/2012 (6/25) -припинити.
ТОВ "Чорномортрансдизель" надало заперечення на касаційну скаргу АТ "ОТП Банк" та просило рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року у справі № 5016/384/2012 (6/25) залишити без змін, а касаційну скаргу АТ "ОТП Банк" -без задоволення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року у справі № 5016/384/2012 (6/25) підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з наступних підстав.
Статтею першою ГПК України передбачено право підприємств та організацій на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Формою звернення є позовна заява або заява про порушення справи про банкрутство (ст.2 ГПК України).
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст.54 ГПК України, зокрема позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, належать обставини, які становлять предмет доказування у справі -сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи.
Звертаючись до господарського суду з позовною заявою про зобов'язання розглянути кредиторські вимоги, АТ "ОТП Банк" посилалося на те, що між сторонами були укладені кредитні договори та договори іпотеки; про припинення юридичної особи (відповідача) шляхом ліквідації за рішенням зборів членів товариства; про публікацію оголошення; про направлення заяви про визнання кредиторських вимог на суму 1 051 520,89 грн.
Кожна з обставин, які в сукупності становлять предмет доказування у справі, повинна бути з'ясована та підтверджена шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
В даному випадку, в обґрунтування вимог позивача до позовної заяви слід надати: докази укладення кредитних договорів та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за цими договорами; рішення учасників або органу юридичної особи про припинення юридичної особи шляхом ліквідації; докази опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (з дня опублікування якого починається витік строку на заявлення кредиторами своїх вимог); докази своєчасного звернення кредитора до господарського суду після відмови ліквідаційною комісією у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду.
Прийняте за результатами розгляду справи рішення повинне відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.84, 86 ГПК України щодо форми та змісту, структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).
Приймаючи рішення з господарського спору, господарський суд першої інстанції повинен з'ясувати таке:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. (п.п.2, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення").
Приймаючи рішення, господарський суд Миколаївської області припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, за формою та змістом рішення господарського суду Миколаївської області не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.84, 86 ГПК України, судом допущені і інші порушення норм процесуального права.
Так, 21.05.2012 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, яким в позові відмовлено.
Повне рішення, відповідно до ч.3 ст.85 ГПК України, повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Повне рішення, яке складено 28.05.2012 року, відрізняється від рішення, яке містить тільки вступну та резолютивну частину, додатково шістьма реченнями, які виділені в окремі абзаци.
При цьому, рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року фактично не містить описової та мотивувальної частини, в рішенні не встановлено повною мірою обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та докази, якими вони підтверджуються. Так, не з'ясовано та не підтверджена шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у даній справі обставини перебування відповідача у процесі припинення юридичної особи шляхом ліквідації; здійснення публікації оголошення про припинення юридичної особи (за наявності посилання в позовній заяві на номер та дату офіційного друкованого органу).
В рішенні не дана оцінка існуванню у відповідача кредиторської заборгованості, що є передумовою звернення з відповідними вимогами кредитора в порядку ст.112 ЦК України. Суд не надав жодної оцінки письмовим доказам, поданим в засвідчених копіях, та не з'ясував питання необхідності подання оригіналів документів, не дивлячись на те, що деякі з поданих позивачем копій документів неможливо прочитати через недоліки копіювання.
Крім того, господарський суд першої інстанції розглянув справу у строк більше встановленого ст.69 ГПК України, при цьому двічі (ухвалами від 10.04.2012 року та від 15.05.2012 року) продовжував строк розгляду спору на 15 днів, що не передбачено ГПК України.
Згідно ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України.
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та приймає одне з рішень, передбачених ст.103 ГПК України.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року у справі № 5016/384/2012 (6/25), Одеський апеляційний господарський суд вказане рішення залишив без змін, зазначивши, що воно відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте колегія суддів Вищого господарського суду України з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції погодитися не може.
Підстави для скасування або зміни рішення викладені в ст.104 ГПК України, при цьому порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Виходячи з вимог ст.104 ГПК України, у разі порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний господарський суд повинен надати цьому оцінку навіть і в тому випадку, коли порушення або неправильне застосування норм процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення, та/або не є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Апеляційний господарський суд наведеним вище порушенням норм процесуального права, допущеним господарським судом Миколаївської області, під час апеляційного перегляду справи оцінки не надав; у процесі повторного перегляду справи вважав доведеними обставини, не підтверджені належними доказами, зокрема щодо дати публікації оголошення та його змісту, відповідно і строку пред'явлення вимог. Крім того, апеляційний господарський суд в постанові від 07.09.2012 року не надав оцінки клопотанню позивача про виклик в порядку ст.30 ГПК України в судове засідання посадової особи Миколаївської дирекції УДППЗ "Укрпошта" та довідці № 12-4-6/848 від 16.08.2012 року, якою позивач стверджував про відсутність трудових відносин з особою з прізвищем "Гаврилова". Вказане може свідчити про недотримання апеляційним господарським судом приписів ст.4-2 ГПК України.
Отже, і господарський суд першої інстанції, і господарський суд апеляційної інстанції припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, наслідком чого відповідно до п.3 ч.1.ст.111-9 ГПК України є скасування рішення господарського суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Касаційна скарга містить також прохання про припинення провадження у справі.
Аналогічне клопотання позивачем було подано і до господарського суду апеляційної інстанції.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 4 ст.22 ГПК України позивачу надано право до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Проте, відповідно до ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
4) змінити рішення.
Позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із заявою, в якій просив суд прийняти відмову від позову (у зв'язку з відсутністю підстав на яких його було пред'явлено), скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року та припинити провадження у справі 16.08.2012 року - під час перегляду справи в апеляційному порядку, тобто, вже після прийняття рішення у справі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції (за відсутності у нього правових підстав на це) обґрунтовано відмовив у прийнятті відмови від позову і не припинив апеляційне провадження, оскільки повноваження апеляційної інстанції, зазначені у переліку ч.1 ст.103 ГПК України, є вичерпними. Рішення господарського суду може бути скасоване виключно з підстав, визначених у ст.104 ГПК України. Відмова позивача від позову на стадії апеляційного чи касаційного перегляду справи не є самостійною підставою для скасування рішення господарського суду, і може бути вчинена за змістом ч.4 ст.22 ГПК України лише до прийняття рішення у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року у справі № 5016/384/2012 (6/25) скасувати, справу № 5016/384/2012 (6/25) передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий І.Ю.Панова
Судді В.Я.Погребняк
М.І.Хандурін