"26" листопада 2012 р. Справа № 5011-65/5935-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Капацин Н.В. - головуючий, Дерепа В.І., Кривда Д.С.,
за участю представників:
позивачаЛарьков В.І., представник,
відповідачаБугаєнко Ю.М., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року
у справі№ 5011-65/5935-2012 господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"
доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
простягнення суми,
Розпорядженням В.о. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 22.11.2012 року №03.10-05/716 у зв'язку з відпусткою відпустки судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Дерепа В.І., Кривда Д.С., для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у справі № 45011-65/5935-2012 господарського суду міста Києва.
Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" заборгованості в сумі 116104,58грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року (судді: Синиця О.Ф. -головуючий, Зеленін В.О., Мальченко А.О.), в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судами та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.530, 549, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 43, 84, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.03.2010 між ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (довіритель) та ПАТ "Родовід Банк" (повірений) укладено договір доручення № AGN.10.95742.1178.MD, за умовами п.2.1 якого повірений від імені та за рахунок довірителя зобов'язується: інформувати фізичних та юридичних осіб про умови страхових послуг, що надає довіритель; направляти потенційних страхувальників до довірителя для укладання з ним відповідних договорів страхування; приймати страхові платежі від страхувальників готівкою та перераховувати їх на поточний рахунок довірителя протягом 2 (двох) робочих днів з дати їх прийняття відповідно до чинного законодавства України; виконувати платіжні документи страхувальників на безготівкові перекази та зараховувати страхові платежі на користь довірителя.
Пунктом 3.1.4 встановлено, що довіритель зобов'язується виплачувати повіреному комісійну винагороду за виконану роботу згідно умов цього договору.
Згідно п.п.5.1, 5.2 договору винагорода повіреному встановлюється у відсотках від суми перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів: добровільне страхування майна юридичних та фізичних осіб - 10%; добровільне страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) фізичних та юридичних осіб - 10%; добровільне страхування від нещасного випадку - 10%. Плата за виконання цього договору сплачується довірителем повіреному в строк не пізніше ніж 3 робочих днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту.
За умовами п.п.6.1, 6.2 повірений складає, підписує та передає довірителю акт у двох примірниках з 1 до 7 числа місяця, що йде за звітним. Під "звітним місяцем" сторони розуміють календарний місяць, протягом якого довіритель отримав страховий платіж від страхувальника. Довіритель повинен підписати та передати один екземпляр акту повіреному до 15 числа поточного місяця.
При цьому суди встановили, що 01.12.2010 між ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (довіритель) та ПАТ "Родовід Банк" (повірений) укладено додаткову угоду №1 до договору доручення №AGN.10.95742.1178.MD від 11.03.2010, відповідно до якої сторони збільшили розмір винагороди повіреному по добровільних видах страхування, а саме: 20 (двадцять) відсотків від суми перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів по добровільному страхування наземного транспорту (крім залізничного); 25 (двадцять п'ять) відсотків від суми перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів по добровільному страхуванню майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)); 25 (двадцять п'ять) відсотків від суми перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів по добровільному страхуванню від нещасних випадків.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за спірним договором, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач направив на адресу відповідача акти виконаних робіт (наявні в матеріалах справи), згідно яких після набрання чинності змін до договору доручення розмір винагороди позивачем обраховувався за новими ставками, але й за послуги, які були надані позивачем до моменту укладення змін до договору доручення. Дані акти відповідачем не підписані. Відповідач, в свою чергу, направляв позивачу підписані зі свого боку акти виконаних робіт (наявні в матеріалах справи) із зазначенням попередніх розмірів винагороди, що діяли до внесення змін до договору доручення, але ці акти залишились не підписаними з боку позивача.
За таких обставин суди дійшли висновку, що оскільки акти виконаних робіт відповідачем підписані не були, то відсутні й підстави для сплати спірної суми.
Однак, такі висновки судів не можна визнати законними та обґрунтованими у зв'язку з наступним.
Згідно із статтями 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Вирішуючи спір, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, в порушення приписів статті 43 ГПК України, обмежились лише констатацією факту непідписання відповідачем відповідних актів виконаних робіт, тоді як строки та обсяги цих робіт за договором доручення сторонами не заперечуються.
При цьому суди не врахували, що один лише факт відмови відповідача від підписання актів виконаних робіт, складених позивачем, не позбавляє позивача права на оплату фактично виконаних ним посередницьких послуг в галузі страхування.
Дійшовши висновку, що спір між сторонами виник з приводу розміру суми винагороди за надані послуги, що пов'язуються з часом виконання цих послуг за договором доручення, судам належало дослідити обставини, з якими договір пов'язує визначення розміру плати за його виконання, та зробити відповідні висновки щодо суми винагороди. Суди також не оцінили наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, які підписані відповідачем, обґрунтованість визначених в них сум винагороди, і за наявності таких актів (підписаних відповідачем), суди не вмотивували свої висновки щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Таким чином, суди не з'ясували дійсні права і обов'язки сторін стосовно предмету та підстави виникнення спору, не перевірили усі обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року у справі №5011-65/5935-2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Капацин
Судді В.Дерепа
Д.Кривда