"08" листопада 2012 р. Справа № 5009/1357/12
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Ходаківської І.П.,
Яценко О.В.,
розглянула
касаційну скаргу Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі - Управління юстиції)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від07.08.12
у справі№ 5009/1357/12
господарського судуЗапорізької області
за позовомУправління юстиції
доУправління комунальної власності Бердянської міської ради (далі - Управління комунальної власності),
треті особи:Бердянська міська рада (далі -Міськрада), Головне управління юстиції в Запорізькій області (далі -Головне управління юстиції),
провизнання частково недійсним пункту договору оренди комунального майна.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з'явились;
- відповідача:не з'явились;
- третіх осіб: Міськради: не з'явились; Головного управління юстиції: не з'явились.
Ухвалою від 09.10.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Грейц К.В., суддів -Бакуліної С.В., Глос О.І.
касаційну скаргу Управління юстиції № 7118/02-03 від 22.08.12 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.11.12.
У зв'язку з перебуванням судді Глос О.І. (доповідача у справі) на лікарняному, розпорядженням від 24.10.12 № 03.08-05/1014 Вищого господарського суду України для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Першиков Є.В. - головуючий (доповідач), судді -
Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
Ухвалою від 24.10.12 зазначеної колегії суддів Вищого господарського суду України справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.11.12.
У зв'язку з завантаженістю судді Данилової Т.Б. розпорядженням від 06.11.12 секретаря другої судової палати для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 01.11.12 колегією суддів у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Ходаківська І.П., Яценко О.В., яка переглядає справу по суті.
Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 08.11.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 08.11.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому законом порядку поштою.
Рішенням від 30.05.12 господарського суду Запорізької області (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою від 07.08.12 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Шевкової Т.А., суддів -Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.) рішення від 30.05.12 господарського Запорізької області залишено без змін.
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Управлінням юстиції не доведено невідповідність спірного пункту договору вимогам чинного законодавства. Суди зазначили, що застосовуючи до спірних правовідносин ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, чинній на момент вирішення спору, а не на момент укладення договору, фактично Управління юстиції оспорює розрахунок, наведений у п. 3.1 договору, тоді як предметом позову є визнання недійсним договору в частині, а не спір на стадії укладання договору.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, Управління юстиції звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 30.05.12 господарського Запорізької області та постанову від 07.08.12 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов Управління юстиції про визнання частково недійсним договору оренди задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги Управління юстиції обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України,
ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95
№ 786.
Головне управління юстиції надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, рішення від 30.05.12 господарського Запорізької області та постанову від 07.08.12 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов Управління юстиції задовольнити у повному обсязі.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Міськрада просить в задоволенні касаційної скарги відмовити та просить розглядати справу без участі її представника.
Від Управління юстиції та Головного управління юстиції також надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, оскільки відсутні кошти на відрядження.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 29.12.08 між Управлінням комунальної власності (орендодавець) та Управлінням юстиції (орендар) укладено договір оренди комунального майна № 1286 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування з метою використання під відділ реєстрації актів цивільного стану убудовано-прибудоване нежитлове приміщення площею 527,60 м2, яке розміщене за адресою: м.Бердянськ, вул.Горбенка, 1. Вартість приміщення визначена згідно зі звітом про оцінку майна і становить за оцінкою, виконаною станом на 31.08.08, суму 2 236 444,00 грн. (без ПДВ), за 1 м2 -4 238,90 грн.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта здачі-приймання вказаного майна. Власником орендованого майна залишається територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди
(п. 2.2).
Пунктом 2.4 визначені особливі умови Договору: платником за оренду цього приміщення є Головне управління юстиції.
Згідно з п.п. 10.1, 10.8 Договір діє з 29.12.08 до 29.11.11 строком на
2 роки і 11 місяців, а взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.
Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Бердянська і станом на 01.11.08 складає 22 474,90 грн.
Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що орендна плата установлюється у грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок ГУДКУ у Запорізькій області Запоріжжя одержувачу -місцевому бюджету м.Бердянська, щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка становить 22 474,91 грн. х 1інф.
За приписами п. 3.2 Договору, згідно з рішенням 51-ї сесії (П частина) Міськради 5-го скликання від 02.10.08 № 30 "Про встановлення розміру орендної плати" розмір орендної плати встановлюється у сумі 1,00 грн. до 31.12.08.
Додатковою угодою від 08.05.09, керуючись рішенням 59-ї сесії
(П частина) Міськради 5-го скликання від 03.02.09 № 61, доповнено п. 3.1 Договору наступним: "Встановити розмір орендної плати 1,00 грн. з дати укладання договору оренди до 31.12.09".
Додатковою угодою від 08.11.10, керуючись рішенням 86-ї сесії Міськради 5-го скликання від 30.06.10 № 37, доповнено п. 3.1 Договору наступними словами: "Встановити орендну плату у розмірі 1,00 грн. з 01.06.10 до 31.12.10".
Рішенням 5-ї сесії Міськради 6-го скликання від 30.12.10 № 26 вирішено: встановити орендну плату у розмірі 1,00 грн. з 01.01.11 до 31.03.11 Управлінню юстиції за оренду приміщення, розташованого в м.Бердянськ по вул.Горбенка, 1 площею 527,60 м2; орендарю погасити заборгованість з орендної плати у сумі 136 408,39 грн. і пені -6 369,19 грн. та здійснити поточний ремонт орендованого приміщення і привести його у належний стан.
Доказів укладення додаткової угоди на підставі рішення Міськради № 26 від 30.12.10 суду не надано.
Листом від 11.12.09 за № 02-6169/37 в.о. міського голови повідомив про відмову у клопотанні про встановлення орендної плати у розмірі 1,00 грн. на 2010 рік, а також про те, що з 01.01.10 буде нараховуватися орендна плата згідно п. 3.1 Договору.
Управління юстиції вважаючи необґрунтованими вимоги орендодавця щодо сплати орендної плати, розрахунок якої здійснено виходячи з суми
22 474 грн. 90 коп. за 1 місяць, посилаючись на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України звернулося до господарського суду з позовом у даній справі, в якому просить визнати недійсним пункт 3.1 договору оренди комунального майна № 1286 від 29.12.08 в частині встановлення орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Бердянськ, в сумі, яка перевищує одну гривню за рік.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що предметом позовних вимог у даній справі є визнання судом недійсним правочину в частині пункту 3.1 договору оренди комунального майна № 1286 від 29.12.08 щодо встановлення, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Бердянськ, орендної плати в сумі, яка перевищує одну гривню за рік.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно приписів ст. 623 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка вказана у підставі позову, річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. Методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Орендарям збиткових підприємств, а також об'єктів, що мають важливе соціальне значення, орендодавець може надавати пільги щодо орендної плати. Порядок визначення таких підприємств (об'єктів), а також умови надання цих пільг встановлюються: Кабінетом Міністрів України - для підприємств (об'єктів), що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для підприємств (об'єктів), що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для підприємств (об'єктів), що перебувають у комунальній власності.
Судами враховано, що у спірному п. 3.1 укладеного між сторонами Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Бердянська і станом на 01.11.08 складає 22 474,90 грн.
Орендна плата визначена на підставі Методики, затвердженої органом місцевого самоврядування - Бердянською міською радою для об'єкта, що перебуває у комунальній власності, як і передбачено ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Цією статтею не обмежений розмір орендної плати для державного органу однією гривнею, а тому п. 3.1 Договору вказаній нормі Закону не суперечить.
Судом звернуто увагу на те, що ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення Договору), не містила приписів про визначення Методики розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що спірний пункт договору не суперечить п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95
№ 786.
Крім того, доводи касаційної скарги щодо невідповідності оскаржуваного пункту договору Методиці розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Бердянська не є підставою для скасування рішень у справі, оскільки при зверненні з позовом Управління юстиції послалось на
ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції станом на момент вирішення спору, а не на момент укладення Договору.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у разі визнання п. 3.1 Договору недійсним в редакції, запропонованій Управлінням юстиції, вказані дії будуть суперечити п. 3.1.1 Договору, що свідчить про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушених прав. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційною інстанцією було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Бердянського міського управління юстиції Запорізької області № 7118/02-03 від 22.08.12 залишити без задоволення.
Постанову від 07.08.12 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 5009/1357/12 господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:І.Ходаківська О.Яценко