Справа № 4-4296/12
28 листопада 2012 року суддя Печерського районного суду м. Києва Царевич О.І. при секретарі Гуцинюку Я.І., за участю прокурора Мукомели С.М., адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, заявника за скаргою ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв'язку у відповідності до ст. 85-3 КПК України (в редакції 1960 року), справу за скаргою ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування кримінальних справ щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України Довгополова С.В. від 10.08.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 383, 384 КК України щодо ОСОБА_5 на підставі ст. 6 п.2 КПК України, за відсутністю в її діях складу злочину,-
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування кримінальних справ щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України Довгополова С.В. від 10.08.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 383, 384 КК України щодо ОСОБА_5 на підставі ст. 6 п.2 КПК України, за відсутністю в її діях складу злочину.
В обґрунтування поданої скарги, що стосується оскаржуваної постанови, заявником зазначається, що вказана постанова незаконна та необґрунтована, винесена в результаті не повно проведеної перевірки. Так зокрема зазначає, що в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи не зазначено обґрунтованих причин відмови в порушенні кримінальної справи, окрім цього посилання в оскаржуваній постанові на показання свідків, не містять зазначення їх прізвищ. Зазначає, що в матеріалах кримінальної справи, у якій він є обвинуваченим, немає жодних даних, які б підтверджували показання ОСОБА_6, а відтак вважає, що доводи слідчого в оскаржуваній постанові є виключного його власними припущеннями.
Вважає оскаржувану постанову незаконною, просить скасувати прийняте рішення про відмову у порушенні кримінальної справи, а матеріали направити до Генеральної прокуратури України для проведення додаткової перевірки.
В судовому засіданні заявник за скаргою ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2, скаргу підтримали, посилаючись на викладені в ній доводи. Додатково в судовому засіданні заявник за скаргою ОСОБА_3 вказав на те, що ОСОБА_5 з 20.01.2012 перебуває у розшуку у зв'язку із скоєнням останньою тяжкого злочину, пов'язаного зі збутом наркотичних засобів. Окрім цього зазначив, що в матеріалах кримінальної справи, у якій він є в якості обвинуваченого, не міститься доказів, які б підтверджували показання ОСОБА_5 щодо спричинення їй тілесних ушкоджень, а також щодо вилучення будь-якого у неї майна під час проведення обшуку, саме ОСОБА_3 Вважає, що кримінальна справа порушена відносно нього є сфальсифікованою, та не містить жодних даних, які б вказували на вчинення ним злочинів, що йому інкримінуються. Захисник заявника адвокат ОСОБА_2 вказав як на підстави для скасування оскаржуваної постанови те, що матеріали, які стали підставами для винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи були зібрані ще до подання ОСОБА_3 заяви про вчинення ОСОБА_5 злочинів, а відтак, на його думку, слідчим не було дотримано вимог ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) саме щодо проведення перевірки доводів, викладених в заяві ОСОБА_3
Прокурор в судовому засіданні доводи скарги не визнала, просила у задоволенні скарги відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова винесена внаслідок повної обґрунтованої перевірки, рішення за результатами перевірки прийняте законне за відсутності підстав до порушення кримінальної справи, а тому скарга задоволенню не підлягає. Заперечення по скарзі надала в письмовому вигляді, які долучені до матеріалів справи.
Ознайомившись з наданими суду матеріалами, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, заслухавши, пояснення заявника, його захисника, думку прокурора, вивчивши матеріали скарги, приходжу до наступних висновків.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування кримінальних справ щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України Довгополова С.В. від 10.08.2012 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 383, 384 КК України щодо ОСОБА_5 на підставі ст. 6 п.2 КПК України, за відсутністю в її діях складу злочину./а.м.1-8/.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, які стали підставою для відмови в порушенні кримінальної справи, в них відсутнє підтвердження вручення копії оскаржуваної постанови заявнику 10.08.2012.
За вказаних обставин та виходячи з положень ст. ст. 99-1, 236-1 КПК України (в редакції 1960 року), суд вважає, дану скаргу подану у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 236-2 КПК України (в редакції 1960 року), суддя при розгляді скарг на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, перевіряє виконання вимог ст. 99 КПК України (в редакції 1960 року).
Відповідно до ст. 99 КПК України (в редакції 1960 року) при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб, підприємства, установи, організації.
Висновок про відсутність підстав для порушення кримінальної справи може ґрунтуватися лише на результатах достатньої, повної та об'єктивної перевірки всіх доводів заявника.
Відповідно до ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) по заяві або повідомленню про злочин, які повинні відповідати вимогам ст. 95 КПК України (в редакції 1960 року), прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1. порушити кримінальну справу;
2. відмовити в порушенні кримінальної справи;
3. направити заяву або повідомлення за належністю.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Заява або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 99 КПК України (в редакції 1960 року) при відсутності підстав до порушення кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор відмовляють в порушенні кримінальної справи, про що виносять постанову. При цьому слід зазначити, що стаття 99 КПК України (в редакції 1960 року) за своєю природою є бланкетною нормою і її положення потрібно оцінювати у сукупності з вимогами ст. 94 КПК України (в редакції 1960 року), яка встановлює підстави та приводи до порушення кримінальної справи.
Таким чином, матеріали дослідчої перевірки належить оцінювати на предмет відповідності рішення про відмову в порушенні кримінальної справи вимогам ст.ст. 94,97,99 КПК України (в редакції 1960 року).
Скаржник вважає, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи підлягає скасуванню, але його доводи зводяться виключно до невизнання ним вини у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються в рамках кримінальної справи, у якій останній є обвинуваченим.
Як вбачається з наданих до суду матеріалів, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, слідчим до винесення оскаржуваної постанови вчинено ряд дій з метою встановлення фактичного існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину, а саме проаналізовано показання ОСОБА_5 від 27.12.2011, від 05.05.2012 /а.м. 9 -13, 17-22/, отримано повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей /а.м. 14-16/, показання ОСОБА_7 від 05.05.2012 /а.м. 23 -28/, показання ОСОБА_8 від 28.12.2011 /а.м. 29 -31/, показання ОСОБА_9 від 05.05.2012 /а.м. 32 -35/, показання ОСОБА_10 від 05.05.2012 /а.м. 41 -44/, показання ОСОБА_11 від 27.02.2012 /а.м. 45 -48/, показання ОСОБА_12 /а.м. 52 -56/, показання ОСОБА_13 від 07.03.2012 /а.м. 67-69/, які є логічними та послідовними та узгоджуються між собою, проаналізовано дані, які містяться в протоколах огляду матеріалів кримінальної справи від 15.05.2012, 22.03.2012, 06.03.2012 /а.м. 70 -72, 73-77, 78-85, 86-87, 88-89, 90-93/, та надано цьому юридичну оцінку, а тому доводи заявника та його захисника про неповноту проведення дослідчої перевірки -судом не приймаються.
З приводу доводів захисника щодо непроведення слідчим перевірки доводів, викладених в заяві ОСОБА_3 про злочин, визначеної межами ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року), приходжу до наступного висновку. Частиною 4 ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) зазначено, що при необхідності перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб. Таким чином дана норма не передбачає чіткого обов'язку слідчого стосовно відібрання пояснень в конкретно визначених осіб чи витребування конкретно визначених документів, а також не містить заборон щодо прийняття рішень, визначених ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) на підставі аналізу раніше зібраних документів.
Зміст постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відповідає вимогам ч. 2 ст. 130, ст. 99 КПК України (в редакції 1960 року), постанова є належним чином вмотивованою з аналізом отриманих фактичних даних на предмет відсутності (наявності) в діях ОСОБА_5 ознак кримінально-караного діяння.
Також суд приходить до висновку, що заявником не наведено даних щодо підстав у ОСОБА_5 для незаконної обмови ОСОБА_3, а також для дачі нею завідомо неправдивих показань з метою притягнення до кримінальної відповідності заявника за скаргою. Окрім цього, суд не приймає доводи заявника з приводу перебування ОСОБА_5 в розшуку, як підставу для скасування оскаржуваної постанови, оскільки навіть оголошення ОСОБА_5 у розшук, не вказує про наявність підстав в останньої для обмови заявника за скаргою з метою притягнення його до кримінальної відповідальності.
Одночасно, суд приходить до висновку, що заявником не наведено інших переконливих доводів, які б стверджували б про те, що шляхом проведення додаткових дій за результатами розгляду його заяви, будуть встановлені достатні дані для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 383, 384 КК України.
З вказаних мотивів суд не знаходить підстав для задоволення скарги ОСОБА_3
Відповідно до ст. 236-2 КПК України (в редакції 1960 року) розглянувши скаргу на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя приймає одне з таких рішень:
1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки;
2) залишає скаргу без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94 ч.2, 97, 99, 99-1, 236-1, 236-2 КПК України (в редакції 1960 року), суд, -
Скаргу на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування кримінальних справ щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України Довгополова С.В. від 10.08.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 383, 384 КК України щодо ОСОБА_5 на підставі ст. 6 п.2 КПК України, за відсутністю в її діях складу злочину - залишити без задоволення.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя : О.І. Царевич