Справа № 2-2318/12
Категорія 51
24 жовтня 2012 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Батрин О.В. ,
при секретарі - Кіров О. Ф.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Власова Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСіЕс Україна», за участю третьої особи ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -
10 червні 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «ДіСіЕс Україна», за участю третьої особи ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, мотивуючи тим, що з 17 вересня 2010 року працювала в ТОВ «ДіСіЕс Україна» на посаді оператора пральних машин. Наказом № 48/11/к від 10 травня 2011 року була звільнена за ст. 40 п. 4 КЗпП України - за прогули 25 та 28 квітня 2011 року. Позивач вважає даний наказ незаконним, оскільки 20 квітня 2011 року написала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на 2 дні (23 та 25 квітня 2011 року), на яку директор ОСОБА_3 надав згоду. Дану заяву позивачем відправила по факсу. В зв'язку з цим, позивач була відсутні на роботі 25 квітня 2011 року. Крім того, позивач зазначає, що 28 квітня 2011 року їй було змінено графік роботи, в зв'язку з чим вона пішла додому о 16.00 год. Ніяких пояснень дирекція ТОВ «ДіСіЕс Україна» від неї щодо відсутності на роботі 25 та 28 квітня 2011 року не відбирали, ознайомили тільки з наказом про звільнення. Позивач, також вважає, що відповідачем були порушені трудові права - за вихідні та святкові дні не оплачували її роботу в подвійному розмірі, не здійснювали додаткову оплату за роботу на шкідливому виробництві. Тому, позивач звернулась з даним позовом до суду та просила поновити її на посаді оператора пральних машин, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 травня 2011 року до дня поновлення на роботі, стягнути з відповідача на її користь невиплачені кошти за роботу у вихідні та святкові дні, за роботу на шкідливому підприємстві, за роботу в надурочний час, та стягнути у відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, мотивуючи вище наведеними обставинами.
Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, мотивуючи їх безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17 вересня 2010 року працювала в ТОВ «ДіСіЕс Україна» на посаді оператора пральних машин (т. 1 а.с. 3).
Наказом № 48/11/к від 10 травня 2011 року ТОВ «ДіСіЕс Україна» позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України - за прогул без поважних причин: 25 квітня 2011 року позивач була відсутня на робочому місці з 10 до 21 години та 28 квітня 2011 року - з 16 до 20 години без надання причин та пояснення своєї відсутності (т. 1 а.с. 4).
З вказаним наказом позивач була ознайомлена 10 травня 2011 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу працівника без поважних причин.
Проте, з наказом про звільнення позивача з займаної посади, суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до листка непрацездатності ОСОБА_1 перебувала на лікарняному в зв'язку з хворобою та доглядом за неповнолітньою дитиною з 13 квітня по 22 квітня 2011 року (т. 1 а.с. 77).
Відповідно до ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Судом встановлено, що 20 квітня 2011 року позивач надала директору ТОВ «ДіСіЕс Україна» - ОСОБА_3 заяву про її відсутність на роботі 23 та 25 квітня 2011 року за сімейними обставинами (т. 1 а.с. 9).
Дану заяву позивач відправила за допомогою факсимільного зв'язку на адресу директора товариства з підрозділу «Київ-Ашан-Біличі» на підрозділ «Київ-Променада Парк».
ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні в якості свідка, підтвердив дану обставину, а саме, що він бачив заяву позивача від 20 квітня 2011 року та те, що ОСОБА_1 йому телефонувала з приводу надання відпустки.
Проте, наказ про надання відпустки ОСОБА_1 на 23 та 25 квітня 2011 року ним не видавався.
Підставою для невиходу позивача 23 та 25 квітня 2011 року на роботу на написання відповідної заяви на відпустку була тривала хвороба її неповнолітньої дитини, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, часто хворіє (т. 1 а.с. 231) та догляд за якою здійснювала позивач.
Інших осіб, які б змогли надати належний догляд за хворою дитиною, у позивача не було. Зокрема, чоловік ОСОБА_1 не міг надати таку допомогу, оскільки є інвалідом 3 групи (т. 1 а.с. 229-230), та його хвороба пов'язана з порушенням опорно-рухової системи.
Неповнолітня донька позивача приступила до навчання в школі 27 квітня 2011 року після її тривалої хвороби з 13 листопада 2011 року.
Окрім того, в ході розгляду справи встановлено, що на товаристві існує практика повідомлення керівництва товариства про неможливість виходу на роботу в телефонному режимі, в зв'язку з чим змінюється графік роботи працівників. Зазначене підтвердили допитана в якості свідка ОСОБА_6
Зазначені обставини свідчать про те, що хоча і не було видано наказу про надання відпустки позивачу, проте її відпустка була погоджена з директором товариства ще 20 квітня 2011 року, а тому позивач була відсутня 25 квітня 2011 року на робочому місці з поважних причин та за згодою сторін.
Разом з тим, факт відсутності позивача на робочому місці 25 квітня 2011 року, який зафіксований актом від 25 квітня 2011 року, не може бути підставою для звільнення позивача за прогул в цей день, виходячи з наступного.
На підставі службової записки від 25 квітня 2011 року начальником хімчистки ОСОБА_7 зафіксована неявка на робочому місці ОСОБА_1 з 10 до 21 години та немає інформації про відсутність позивача на робочому місці (т. 1 а.с. 215).
Проте, зазначене не відповідає дійсності, оскільки в товаристві вже була наявна заява ОСОБА_1 про надання їй відпустки 23 та 25 квітня 2011 року, про що зазначено вище.
Крім того, 25 квітня 2011 року директором товариства ОСОБА_3 в присутності начальника хімчистки ТЦ «Ашан Променада» ОСОБА_7 та оператора пральних машин ОСОБА_8 було складено акт про відсутність на робочому місці оператора пральних машин - ОСОБА_1, яка була відсутня 25 квітня 2011 року з 10:00 до 21:00 (т. 1 а.с. 69).
Проте, даний акт не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 за прогул 25 квітня 2011 року, оскільки відповідно до наказу № 44/11/в від 20 квітня 2011 року ОСОБА_3 був відряджений до м. Варшави, Польщі, на підприємство «EBS S.A.» для врегулювання поточних питань щодо результатів роботи хімчисток в м. Києві з 21 квітня 2011 року по 26 квітня 2011 року (т. 1 а.с. 213) і фізично не міг підписати даний акт.
Окрім того, відсутність ОСОБА_3 25 квітня 2011 року на території України, зокрема і в ТОВ «ДіСіЕс Україна» стверджується його даними закордонного паспорту (т. 1 а.с. 216).
Що стосується прогулу позивача з 16 до 20 години 28 квітня 2011 року, то він не відповідає дійсності, виходячи з наступного.
На підставі службової записки від 28 квітня 2011 року начальником хімчистки ОСОБА_7 зафіксована лише те, що ОСОБА_1 залишила своє робоче місце о 16 годині (т. 1 а.с. 214). В даній записці відсутня інформація про відсутність позивача на робочому місці більше 3-х годин.
Дана службова записка 28 квітня 2011 року послужила підставою для складання акту директором товариства ОСОБА_3 в присутності операторів пральних машин ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відсутність 28 квітня 2011 року з 16:00 до 20:00 (т. 1 а.с. 70) на робочому місці оператора пральних машин - ОСОБА_1 В зв'язку з цим, згодом 4 травня 2011 року було складено акт директором товариства ОСОБА_3 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень щодо відсутності на робочому місці 28 квітня 2011 року (т. 1 а.с. 31).
Проте, вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідно до графіку наданого відповідачем та який підписаний керівником товариства вбачається, що 28 квітня 2011 року робочий день позивачки повинен був тривати до 20 год. (т. 1 а.с.105).
Вийшовши на роботу 28 квітня 2012 року позивачу було змінено графік роботи на цей день з 11 до 16 години. Про зміну графіку роботи позивачу сказала ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_7
Згідно з графіками виходу на роботу працівників за квітень 2011р., що надані позивачем (т. 1 а.с. 24, 41, 76) вбачається внесення змін в графік виходу на роботу не тільки ОСОБА_1, але й інших працівників товариства. Відповідно до даних графіків ОСОБА_1 повинна була працювати 28 квітня 2011 року з 11 до 16 години (т. 1 а.с. 21, 76), 5 годин (т. 1 а.с. 41).
Крім того, з наданого графіку вбачається, що ОСОБА_1 повинна була працювати 23 квітня 2011 року з 9 до 21 години (т. 1 а.с. 21), а в графіку, наданого відповідачем (т. 1 а.с. 105) в ОСОБА_1 передбачено 23 квітня 2011 року як вихідний день, хоча ОСОБА_1С, писала заяву про надання відпустки і на 23 квітня 2011 року.
Разом з тим, з графіку, наданого відповідачем (т. 1 а.с. 105) та з графіку, наданого позивачем (т. 1 а.с. 24) вбачається, що оператор пральних машин ОСОБА_9, яка підписувала акт від 28 квітня 2011 року про відсутність ОСОБА_1С, на робочому місці не повинна була працювати. Проте, ОСОБА_9 була на роботі 28 квітня 2011 року та працювала не за графіками, наданими сторонами.
Вказане ставить під сумнів акт від 28 квітня 2011 року, оскільки він підписаний особою, яка не повинна була працювати за графіком і з яких причин вона була на роботі 28 квітня 2011 року відповідачем суду доказів не надано.
Крім того, з табелю використання робочого часу за квітень 2011 року (т. 1 а.с. 41) та з листка присутності (т. 1 а.с. 76) вбачається, що ОСОБА_7В, працювала 28 квітня 2011 року лише 6 годин з 9 до 15 години, тобто після закінчення її роботи.
Проте, нею написано службову записку про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 з 16 години 28 квітня 2011 року.
Разом з тим, графіки виходу на роботу працівників, які підписані керівником товариства та надані відповідачем, також містять суперечності в годинах та днях виходу працівників (т. 1 а.с. 89 та 105), оскільки ОСОБА_7 повинна була працювати за одним графіком 28 квітня 2011 року з 9 до 17 години (т. 1 а.с. 89), а згідно іншого з 13 до 21 години (т. 1 а.с. 105), хоча ОСОБА_7 працювала 28 квітня 2011 року лише 6 годин з 9 до 15 години відповідно до табелю використання робочого часу за квітень 2011 року (т. 1 а.с. 41) та листка присутності (т. 1 а.с. 76).
Також, ОСОБА_9 повинна була працювати за одним графіком 28 квітня 2011 року з 13 до 21 години (т. 1 а.с. 89), а згідно з іншим - це її вихідний день (т. 1 а.с. 105), і ОСОБА_9, працювала 28 квітня 2011 року з 13 до 21 години відповідно до листка присутності (т. 1 а.с. 76).
Тобто графік роботи ОСОБА_7, за яким вона працювала 28 квітня 2011 року не обумовлений будь-яким графіком, наданим представником відповідача, а графік роботи ОСОБА_9, за яким вона працювала 28 квітня 2011 року обумовлений графіком роботи, що знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 89).
Зазначені суперечності між різними графіками виходу на роботу працівників, табелів присутності на роботі працівників лише підтверджують пояснення позивача про те, що графіки виходу працівників завжди вивішувались на дошці в товаристві; таким чином працівники товариства ознайомлювались з днями та годинами їх роботи; і в графіки постійно вносились відповідні зміни шляхом коригування днів та годин виходу на роботу працівників.
Окрім того, вказані суперечності не дають підстави суду вважати, що дійсно 28 квітня 2011 року було запропоновано ОСОБА_1, як і 4 травня 2011 року, надати пояснення з приводу відсутності позивача на робочому місці 25 та 28 квітня 2011 року, про що працівниками товариства складено відповідні акти (т. 1 а.с. 30-31).
Слід також, зазначити, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 неодноразово викликались до судового засідання для їх допиту в якості свідків (т. 1 а.с. 226, 227, 240, 242, 249, т. 2 а.с. 2, 4). Проте, до суду вони не з'явились, в зв'язку з чим не спростували та не підтвердили факт того, що позивачу було змінено графік її роботи 28 квітня 2011 року; факт того, що в їх присутності було запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення про її відсутність на робочому місці 25 та 28 квітня 2011 року, про що працівниками товариства складено відповідні акти (т. 1 а.с. 30-31).
Судом також встановлено, що ОСОБА_7 28 квітня 2011 року залишила своє робоче місце о 15 годині відповідно до графіку роботи, тобто за 1 годину до залишення робочого місця ОСОБА_1 Будь-яких доказів того, що ОСОБА_10 о 16 годині 28 квітня 2011 року повернулась на робоче місце, в зв'язку з чим нею була написана службова записка та складено акт, відповідачем суду не надано.
Допитані в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт того, що графіки виходу працівників на роботу постійно змінювались.
Те, що не всі графіки підписувались директором товариства, підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_6
Відповідно до законодавства України про працю прогул є дисциплінарним проступком, за вчинення якого передбачено один з таких заходів стягнення: догана або звільнення (ст. 147 КЗпП України).
При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом за для того, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В зв'язку з цим, обов'язок доведення вини працівника в порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.
За підстав, встановлених в ході судового розгляду: постійна заміна графіку роботи працівників, не належне фіксування прогулу позивача, не відібрання в неї пояснень, відсутності позивача на робочому місці 25 квітня 2011 року з поважних причин та з 16 години 28 квітня 2011 року в зв'язку з закінченням її робочого часу, суд дійшов до висновку про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм трудового законодавства, в зв'язку з чим позивач підлягає поновленню на посаді оператора пральних машин.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому, суд, як і будь-який інший орган з розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору. Якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
З довідки від 25 липня 2011 року вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 2 348 грн. 57 коп. (2 637 грн. 11коп. за лютий 2011 року + 2 060 грн. 02 коп. за березень 2011 року) / 2 ). При цьому, суд не враховував заробітну плату позивача за квітень 2011 року, оскільки позивач в квітні 2011 року працювала неповний місяць (з 13 квітня 2011 року не виходила на роботу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю).
Враховуючи позовні вимоги, а саме те, що позивач просила стягнути заробітну плату з часу її незаконного звільнення (11 травня 2011 року) по день її поновлення на роботі за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 8 листопада 2011 року, що було допущено до негайного виконання (а.с. 142-144), то відповідно з відповідача підлягає стягненню заробітна плата з 11 травня 2011 року по 8 листопада 2011 року в розмірі 25 677 грн. 54 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 листопада 2011 року рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2 348 грн. 57 коп. було допущено до негайного виконання і згідно пояснень позивача вона вказані кошти отримала.
А тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 328 грн. 97 коп. (25 677 грн. 54 коп. - 2 348 грн. 57 коп.).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд, під час судового розгляду встановив незаконність проведеного звільнення позивача, й дійшов до висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді, що свідчить про поновлення трудового права позивача за захистом якого було спрямовано звернення до суду. Суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду завдану позивачу незаконним звільненням в розмірі 1 000 грн.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь невиплачених коштів за роботу у вихідні та святкові дні, за роботу на шкідливому підприємстві, за роботу в надурочний час, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки відповідно до бухгалтерської довідки від 30 червня 2011 року № 210 вказані роботи були оплачені за подвійним тарифом (а.с. 33-39).
Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відповідно до ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 233 грн. 29 коп. та за вимоги немайнового характеру в розмірі 107 грн. 30 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40 п. 4, 237-1, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -ОСОБА_11 Станіславівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСіЕс Україна», за участю третьої особи ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.
ОСОБА_11 Станіславівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСіЕс Україна», за участю третьої особи ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора пральних машин Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСіЕс Україна» з 11 травня 2011 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСіЕс Україна» (код ЄДРПОУ 35556564) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 23 328 грн. 97 коп. та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду в частині поновлення на роботі - допустити до негайного виконання.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСіЕс Україна» на користь держави судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 233 грн. 29 коп. та за вимоги немайнового характеру в розмірі 107 грн. 30 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя