Справа №2-1388/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Євтушенко М.О.
Номер провадження 22-а/1890/22595/12 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 99
30 жовтня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Ведмедь Н. І., Собина О. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області (далі-Управління)
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області
про стягнення коштів невиплаченої щомісячної соціальної допомоги,
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р., з 01 січня 2010 р. по 30 квітня 2010 р. з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 51 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначених спірних періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2009-2010 роках дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.
Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірних періодах мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з характеру та змісту спірних правовідносин, позивачем не пропущений строк звернення до суду.
Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції не дотримався вимог законодавства та помилково визначив розмір судового збору та витрат з ІТЗ розгляду справи, виходячи з розмірів цих витрат встановлених для спорів майнового характеру, тоді як даний спір є по суті немайновим. Крім того, безпідставно стягнув витрати з ІТЗ з Державного бюджету України. Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні з підстав, передбачених п.1 ст.201 КАС України.
Відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) названі витрати по спору немайнового характеру складають 37 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до п.п."д"п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", державне мито (судовий збір) за позовні заяви немайнового характеру сплачується у розмірі 8 грн.50 коп., у даному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області задовольнити частково.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області на користь ОСОБА_3 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції.
Відшкодувати ОСОБА_3 за рахунок Державного бюджету України 8 грн. 50 коп. державного мита (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -
Судді -