Справа № 2604/18983/12
іменем України
"22" листопада 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Ізвольській С.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
яка представляє інтереси ОСОБА_2 і є законним представником ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_4
представника відповідача-2 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві, ОСОБА_6 про виключення з Акту опису й арешту майна, повернення майна в попередній стан, -
Позивачі -ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві (ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві), ОСОБА_6 про виключення майна з Акту опису й арешту майна і повернення майна в попередній стан, обгрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
23 грудня 2005 року Дніпровським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у цивільній справі № 2-72/05 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та членів його сім'ї: дружини ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, яким позов ОСОБА_6 було задоволено.
Після набрання рішенням суду законної сили, 02.08.2006 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-72.
07.08.2006 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського району м. Києва було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №. 946/20 по виконавчому листу № 2-72 від 02.08.2006 року про виселення боржника ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
22.09.2009 року державним виконавцям ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва було виселено з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, малолітню ОСОБА_3 та неповнолітнього (на час виселення) ОСОБА_2 без відповідних виконавчих документів.
Під час проведення виконавчих дій 22.09.2009 року було описано й арештовано майно позивачів, яке знаходилось у АДРЕСА_1 - без рішення суду та виконавчих документів, що підтверджується Актом опису й арешту майна серія АА № 055929 від 22.09.2009 року.
Під час опису та арешту майна ОСОБА_3 була відсутня в квартирі, ОСОБА_1 також була відсутня, оскільки її забрала швидка медична допомога, а присутній ОСОБА_2 був неповнолітнім та не був боржником за виконавчим листом.
Описане майно прийняв на відповідне зберігання ОСОБА_6.
Заяви про відмову забрати майно з квартири позивачі не надавали.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неодноразово звертались до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві з заявами про повернення майна, мотивуючи свої заяви тим, що майно належить саме їм на праві власності та вони не є боржниками по виконавчому листу № 2-72 від 02.08.2006 року, проте, в задоволенні даних заяв державним виконавцем відмовлялося.
Позивачі вважають, що дії державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Омелюх І.О. та державних виконавців Синявської Н.Ю., Єрмакової O.A. щодо опису й арешту майна, яке перебувало в квартирі АДРЕСА_1 та встановлення позивачам обмеження права користування ним, є незаконними, оскільки описане майно є предметами домашнього вжитку, які були і залишаються бути необхідними у повсякденному житті позивачів.
Посилаючись на додаток до Закону «Про виконавче провадження», яким до переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, належать носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні, та ч. 1 ст. 59 вказаного Закону, позивач просить виключити все майно, зазначене на 21 аркуші Акту опису й арешту майна від 22.09.2009р. та примусити відповідача-2 ОСОБА_6 повернути майно в попередній стан шляхом внесення речей до АДРЕСА_1
Підтримавши у судовому засіданні позовні вимоги з викладених підстав, позивач ОСОБА_1, діючи як представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3, також, представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 просили позов задовольнити.
Представник відповідача-1 ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень по суті позовних вимог не направив.
Представник відповідача-2 ОСОБА_6 -ОСОБА_5 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що ОСОБА_6 володіє переданим йому на зберігання майном на правовій підставі -на підставі акта передачі описаного майна, яке знаходилося в квартирі під час вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду про виселення, органом ДВС на відповідальне зберігання. Будь-яких правовідносин та зобов'язань щодо майна безпосередньо між позивачами та ОСОБА_6 ніколи не існувало та не існує на даний час, відповідно, за наявності рішення органа ДВС про повернення майна, ОСОБА_6 належним чином виконає наявні у нього зобов'язання перед органом ДВС. Оскільки будь-яких прав та інтересів позивачів відповідач-2 не порушував, представник вважає позовні вимоги безпідставними.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 грудня 2005 року Дніпровським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та членів його сім'ї: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні право власності та виселення, яке набрало законної сили 03 січня 2006 року.
02 серпня 2006 року, за вказаним судовим рішенням, Дніпровський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 2-72 щодо виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 - без надання іншого житла.
07 серпня 2006 року державним виконавцем ДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві Чобаном P.A. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 946/20 відповідно до виконавчого листа № 2-72 від 02 серпня 2006 року про виселення не тільки ОСОБА_7 а й членів його сім'ї: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
22.09.2009 року державним виконавцям ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва було проведено виконання судового рішення та виселено з квартири АДРЕСА_1 її мешканців.
Під час проведення виконавчих дій - 22.09.2009 року було описано й арештовано майно, яке знаходилось у АДРЕСА_1, що підтверджується Актом опису й арешту майна серія АА № 055929 від 22.09.2009 року.
Відповідно до Акту опису й арешту майна серія АА № 055929 від 22.09.2009 року, описане майно прийняв на відповідальне зберігання, отримавши копію акта, стягувач - ОСОБА_6, що підтверджується його підписом та не заперечувалося його представником в судовому засіданні.
25.09.2009 року державним виконавцем Омелюх І.О. було винесено постанову ВП №5896899 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»(виконання рішення в повному обсязі).
Правовим обгрунтуванням заявлених вимог є посилання позивачів на те, що описане майно належало позивачам, які не є боржниками за виконавчим листом, також, на те, що судовим виконавцем були вчинені протиправні дії щодо опису майна, яке є носильними речами.
Вказані доводи суд оцінює критично, оскільки згідно положень ст. 79 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, що діяла на час складення Акту опису й арешту майна) , - при виконанні судового рішення про виселення, приміщення звільняється не тільки від осіб, що виселяються, а й від речей таких осіб. Виселення проводиться з обов'язковим описом майна.
Чинна редакція статті 78 Закону України «Про виконавче провадження», по суті, передбачає аналогічні принципи: виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем. Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.
Посилання позивачів на додаток до Закону «Про виконавче провадження», яким до переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, належать носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні, є необґрунтованими, оскільки суду не надано доказів того, що на описане майно звернено стягнення -судом встановлено, що описане майно передане на відповідальне зберігання і його опис здійснено для вчинення виконавчих дій по рішенню суду про виселення.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Крім того, статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено спосіб захисту прав осіб, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, не визнаючи себе боржниками у виконавчому провадженні про виселення з квартири, позивачі вправі звернутися з відповідним позовом та захистити своє право у спосіб, встановлений Законом у випадку, якщо органом державної виконавчої служби буде надана відмова у вчиненні відповідних дій.
Суд вважає обгрунтованими заперечення відповідача-2 стосовно заявлених позовних вимог до ОСОБА_6 з тих підстав, що ст.ст. 11, 509 ЦК України наведено вичерпний перелік підстав для виникнення зобов'язань, оскільки по відношенню до позивачів у ОСОБА_6 дійсно відсутні підстави для виникнення будь-яких зобов'язань.
Відповідач - 2 не прийняв перед позивачами жодних зобов'язань щодо спірного рухомого майна, зберігає майно на відповідній правовій підставі, яка наявна і на час вирішення справи, а спорів з приводу майна, прийнятого на відповідальне зберігання чи спорів з приводу протиправності дій чи рішень державного виконавця щодо опису й арешту майна, у позивачів з органом ДВС та з ОСОБА_6 не виникало.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивачами не доведені обставини порушення відповідачами їх прав, свобод чи інтересів, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, суд ом оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений 26.11.2012р..
Враховуючи викладене та керуючись ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 57-61, 208-209, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві, ОСОБА_6 про виключення з Акту опису й арешту майна, повернення майна в попередній стан -відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів після його проголошення в судовому засіданні, а учасниками судового розгляду, які не брали участь у справі протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.