Справа № 2604/19423/12
Ухвала
іменем України
"26" листопада 2012 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ЛАСТОВКА Н.Д., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року повністю задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
До Дніпровського районного суду м. Києва зі сторони відповідача ОСОБА_1, надійшла заява про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.10.2012 року.
В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.10.2012 року, відповідач посилається на те, що він не погоджується з розміром аліментів, зазначеним в рішенні суду, оскільки в даний час він не працює є безробітним.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав.
Позивач ОСОБА_2 проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення заперечила, вказала, що відповідач не офіційно працює й може сплачувати визначену суму аліментів.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.10.2012 р. задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Заочне провадження є однією з гарантій позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце слухання справи у порядку встановленому чинним ЦПК України, але в судове засідання не з'явився.
Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Даної позиції дотримується й Верховний Суд України, що підтверджується узагальненням Верховного Суду України «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах».
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1, зловживаючи власними процесуальними правами, неодноразово не з'являвся в судові засідання, та не надав жодного доказу, який свідчив би про поважність причин такої неявки.
Крім того, з поданої заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2012 р. та доданих до неї документів вбачається, що доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи подано не було.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.10.2012 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 230, 231, 232 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя