Справа № 2/2024/364/2012 р.
Провадження № 22-ц/2090/7101/2012 р. Головуючий 1 ін. -Ольховський Є.Б.
Категорія: «спадкові справи» Доповідач -Бородін М.М.
30 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -судді: Бородіна М.М.,
суддів - Міненкової Н.О., Гальянової І.Г.,
при секретарі - Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Харківської міської ради в порядку спадкування за законом,-
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Харківської міської ради в порядку спадкування за законом.
При цьому вказав, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 січня 1985 року, його мати ОСОБА_5, була власником 46/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Заповіту не залишила.
Спадкоємцями першої черги на все належне їй майно є ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Позивач стверджував, що на час відкриття спадщини він постійно проживав разом із спадкодавцем та фактично прийняв спадщину. Відповідач ОСОБА_2 у вказаному будинку не проживав більш ніж 25 років, оскільки мешкав у квартирі дружини в іншому районі м. Харкова. Із заявами про прийняття спадщини ні позивач, ні відповідач до нотаріальної контори не зверталися.
За таких обставин ОСОБА_3 вважав, що лише він є єдиним спадкоємцем, оскільки його брат не прийняв спадщину фактично та не звертався із відповідною заявою до нотаріуса, отже право на частку спадщини втратив.
Позивач також зазначив, що за життя своїх батьків, він за особисті кошти здійснив перебудову будинку з надвірними спорудами. Проте право власності на новозбудоване майно в установленому законом порядку не зареєстрував, дозволів на будівництво та реконструкцію не отримував.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнати ОСОБА_3 спадкоємцем за законом ОСОБА_5 на приміщення житлового будинку АДРЕСА_1, а саме: літери «А-1»№ № 2-1,2-2,2-3,2-4 загальною площею 36, 6 кв.м., визнати за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 а саме: літ. «А3-1»№ № 3-1, 3-2,3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9 загальною площею 103,9 кв.м. та на гараж літ. «О»площею 42,9 кв.м.. Визнати розмір ідеальних часток у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 -68/100 ідеальних часток, за власністю померлою ОСОБА_6 -32/100 ідеальних часток.
Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, проте надав письмову заяву в якій позовні вимоги визнав.
Представник Харківської міської ради до судового засідання не з'явився, подав письмову заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю. Проти визнання права власності на новостворене майно заперечував, враховуючи відсутність висновку спеціалізованої проектної організації щодо відповідного стану будівельних конструкцій державним будівельним нормам та правилам.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 -задоволені.
Встановлено факт про те, що ОСОБА_3 постійно проживав з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, що складається з приміщень: літери «А-1»№ № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 загальною площею 36, 6 кв.м.,
Визнано за ОСОБА_3 право власності на прибудовану частину житлового будинку АДРЕСА_1 а саме: літ. «А3-1»№ № 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9 загальною площею 103,9 кв.м. та на гараж літ. «О»площею 42,9 кв.м..
Перерозподілено ідеальні долі співвласників будинку АДРЕСА_1 наступним чином: 68/100 ідеальних часток замість 46/100 за ОСОБА_3, 32/100 ідеальних часток замість 54/100 за померлою ОСОБА_7.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянт вказує, що він також фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав у спірному будинку, до того ж самочинне будівництво здійснене без відповідного технічно-дозвільного обґрунтування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, право власності на 46/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 січня 1985 року зареєстровано за ОСОБА_5.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Заповіту не залишила.
Спадкоємцями за законом є її сини -позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2, які на момент відкриття спадщини були зареєстровані у спірному будинку.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що вказані особи до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини або про відмову у прийнятті спадщини протягом встановленого законом строку не зверталися.
В уточненому позові ОСОБА_3 також вказав, що за час проживання та користування спірною частиною будинку він за власні кошти провів перебудову батьківського житлового будинку, шляхом реконструкції частини житлового будинку літ. А-1»по вул. АДРЕСА_1 та добудови до неї нових житлових приміщень, а саме приміщення 3-2, 3-3, 3-4 -перебудовані під кухню, приміщення санітарного вузлу та ванної кімнати. До вказаних приміщень також були добудовані коридор з влаштованим окремим входом, гостинна, спальня, житлова кімната - 1 та житлова кімната - 2 загальною площею 86,6 кв. м., а також він збудував гараж. На вказані будови просив визнати право власності та врахувати їх сукупну масу при перерозподілі ідеальних часток у власності.
Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
При цьому, згідно п. 2 Постанови КМ України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»- прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III
категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на
підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації
Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її
територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником
декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі -
декларація). У разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних)
житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських
(присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських
будинків I та II категорії складності, побудованих без наявності
дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 р.,
особливості реєстрації декларації та її форма визначаються
Мінрегіоном.
Колегія суддів наголошує, що у справі відсутні відомості про отримання позивачем відповідного дозволу для початку робіт з реконструкції будинку та будівництва інших прибудинкових будівель. У справі також відсутня будь-яка дозвільна документація щодо відповідності новозбудованого майна пожежним, санітарним, екологічним та іншим державним нормам і стандартам.
Прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91.
У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
За таких обставин суд першої інстанції не мав права вирішувати питання про визнання права власності на самочинно збудовані споруди.
Оскільки самочинно збудоване майно не може бути об'єктом права власності при спадкуванні за законом, а позивач просив суд визнати за ним право власності на частину будинку та ідеальні долі співвласників будинку із врахуванням реконструйованих будівель та прибудинкових споруд, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням нового -про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року -скасувати.
Постановити по справі нове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Харківської міської ради в порядку спадкування за законом -відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно, суддя