Справа №2-а-1540/09 Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко О.М.
Номер провадження 22-а/1890/20046/12 Суддя-доповідач - Литовченко Н. О.
Категорія - 99
25 вересня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Литовченко Н. О.,
суддів - Попруги С. В., Рибалки В. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сумському районі
на постанову Сумського районного суду від 04 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Сумському районі
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу, як дитині війни,
Постановою Сумського районного суду від 04 серпня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сумському районі (далі -Управління) протиправною.
Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"та провести виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 703 грн. 87 коп., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 715 грн. 23 коп., що разом складає 1 419 грн. 10 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на необґрунтованість ухваленої постанови, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Позивач має статус дитини війни.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині визначення конкретних сум, які підлягають стягненню. Відповідно до статей 105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції повинен був визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача діяти відповідно до закону, а не ухвалювати постанову про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалена у справі постанова підлягає зміні
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами", колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сумському районі задовольнити частково.
Постанову Сумського районного суду від 04 серпня 2009 року у даній справі змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин вказівку про конкретні суми підвищення до пенсії, які підлягають нарахуванню та виплаті ОСОБА_3 .
В іншій частині постанову Сумського районного суду Сумської області від 04 серпня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -
Судді -