Справа № 2011/1149/2012 р.
Провадження № 22-ц/2090/6989/2012 р. Головуючий 1 ін. -Шестак О.І.
Категорія: «житлові» Доповідач -Бородін М.М.
23 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -судді: Бородіна М.М.,
суддів -Гальянової І.Г., Ларенка В.І.,
при секретарі - Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права, вселення, виселення, захист порушеного права, відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Харківської міської ради про визнання ордеру недійсним,-
У січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права, вселення, виселення, захист порушеного права, відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України та з вересня 2011 року, не маючи власного житла перебуває на квартирному обліку на отримання житла у військовій частині А 1451. На підставі рішення КЕВ м. Харкова про забезпечення військовослужбовців Харківського гарнізону житловими приміщеннями та відповідно до засідання житлової комісії військової частини А 1451 від 24 травня 2011 року йому, як військовослужбовцю видано ордер на службове житлові приміщення, а саме кімнату № 5, розташовану в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.
Отримавши 23 листопада 2011 року службовий ордер та право на зайняття вказаної кімнати, 25 листопада 2011 року здійснив спробу зайняти кімнату, але не зміг цього зробити, так як у вказаній кімнаті проживає громадянин ОСОБА_3 зі своєю сім'єю. При цьому відповідач пояснив, що він має право проживати у цій кімнаті та звільняти її не буде. За таких обставин, він вимушений був проживати у найманій квартирі. З 25 листопада 2011 року на момент подання позову за піднайом житла та комунальні послуги ОСОБА_6 сплатив 3 000 грн..
Також, такими діями відповідачів, йому було заподіяно моральну шкоду, розмір якої позивач оцінив в 20 000 грн..
Враховуючи вищевикладене, уточнивши предмет та підстави позову, позивач просив суд визнати виданий йому службовий ордер законним, визнати за ним право користування службовим житловим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 виселити відповідачів з вказаного приміщення, вселити його у зазначену вище кімнату, зобов'язати відповідачів усунути перешкоди шляхом передачі ключів від вхідних дверей та надання вільного доступу до кімнати та приміщень загального користування в квартирі та стягнути з ОСОБА_7 майнову шкоду в сумі 13 763, 64 грн. та моральну шкоду в розмірі 120 000, 00 грн..
20 червня 2012 р. ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися у суд із зустрічною позовною заявою до Харківської міської ради та ОСОБА_6, в якій просили суд визнати недійсним ордер від 09 листопада 2011 p., виданий ОСОБА_6 на підставі рішення Харківської міської ради від 09 листопада 2011 р. на кімнату АДРЕСА_1
У судовому засіданні позивач ОСОБА_6 підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.
ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та представляла інтереси ОСОБА_7, ОСОБА_5, та її представник проти задоволення позовних вимог ОСОБА_6 заперечували, просили відмовити у їх задоволенні, свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути у його відсутності.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права, вселення, виселення, захист порушеного права, відшкодування шкоди задоволено частково.
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з кім. АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_6 в кім. АДРЕСА_1
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні кімн. АДРЕСА_1, шляхом передачі ключів від вхідних дверей.
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_2 шляхом надання вільного доступу до кімн. АДРЕСА_1 та приміщень загального користування в квартирі.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 в іншій частині -відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Харківської міської ради про визнання ордеру недійсним -відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні шкоди -скасувати та ухвалили по суті заявлених вимог. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема вказує на те, що діями відповідачів йому було заподіяно значної матеріальної та моральної шкоди, на що суд не звернув уваги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказується на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянти посилаються на те, що позивач після отримання службового житла зареєстрував у кімнату ще одну особу, на що не отримував відповідного дозволу, крім того Харківською міською радою взагалі не було перевірено, чи є підстави для надання ОСОБА_6, службового приміщення.
Просять рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволенні первісного позову -відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_6 перебуває на військовій службі у Військовій частині А 1451. З 21 серпня 2002 року позивач перебуває на квартирному обліку.
21 листопада 2011 року ОСОБА_6 було видано ордер на право заняття житлового приміщення, жилою площею 12, 4 кв.м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 листопада 2011 року.
Рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради від 31 січня 2006 року кімната площею 12, 4 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 включена в число службової житлової площі квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Житлового Кодексу України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у службове жиле приміщення.
За таких обставин, колегія суддів повністю погоджується із висновками районного суду щодо законності та обґрунтованості видачі позивачу ОСОБА_6 ордеру на житлове приміщення.
Колегія суддів також наголошує, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2012 року, визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатами 1, 2, 3, 4 комунальної квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Вказане рішення набрало законної сили і відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_6 має законне право на користування кімнатою № 5 вказаної комунальної квартири.
Посилання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ту обставину, що ОСОБА_6 у відповідності до ст. 61 Житлового кодексу України не уклав договору найму житлового приміщення, не впливають на висновки районного суду щодо законності видачі ордера на зайняття службового приміщення.
Не знайшли в ході судового розгляду справи і посилання апелянта ОСОБА_6 на ту обставину, що йому необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальних та моральних збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Звертаючись із позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, позивач не надав суду жодних фактичних даних, що підтверджують наявність такої шкоди та її розмір.
Позивач ОСОБА_6 сплачував за користування кімнатою житлово-комунальні послуги, проте не мав об'єктивної можливості користувався ними, тому має відповідне право вирішити питання із надавачем послуг про перерахунок сплачених сум.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність і обґрунтованість рішення суду не впливають.
На підставі наведеного та ст. ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 -відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: