Справа № 2010/2792/2012 Головуючий 1 інстанції Нечипоренко І.М.
Провадження №11/2090/2378/2012 Доповідач Ємець О.П.
Категорія: ч.2 ст.125 КК України
06 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді Ємця О.П.,
суддів Курило О.М., Чопенко Я.В.
потерпілої ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року,-
Згідно цієї постанови:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Івашки Золочівського району Харківської області, освіта середня, розведений, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід 3 групи, не працюючий, який має на утриманні сина, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий.
який обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриваючи провадження у справі суд вказав наступне:
Відповідно до ст. 12 КК України злочин передбачений ч.2 ст. 125 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Згідно ч. 1 п. 2 ст. 49 КК України, особа яка вчинила злочин невеликої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки. Згідно ч. 2 ст. 11№ КПК України, суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Згідно ч. 1 ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю вмотивованою ухвалою, закриває справу.
Виходячи із вищезазначеного, враховуючи, що з моменту вчинення ОСОБА_2 діяння передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, пройшло більше трьох років, суд дійшов висновку про необхідність закриття кримінальної справи.
У своїй апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року скасувати, кримінальну справу направити на новий розгляд у Дергачівський районний суд в іншому складі суду.
В обґрунтування доводів своєї апеляції, потерпіла вказує, що на даний час органами міліції проводиться перевірка законності отримання ОСОБА_2 свідоцтва про статус ліквідатора наслідків ЧАЕС 1-ї категорії та встановлення 3 групи інвалідності. Також потерпіла зазначає, що заявляла клопотання про фіксацію судового розгляду технічними засобами, про визнання її цивільним відповідачем, та стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Крім цього потерпіла зазначає, що дана справа від початку і до проголошення постанови розглядалася у службовому кабінеті судді.
Потерпіла вважає, що суд незаконно застосував до обвинуваченого вимоги ст. 49 КК України та ст.ст. 11-1 ч.3, 282 КПК України, безпідставно послався на ч. 1 ст. 282 КК України.
Заслухавши доповідь судді, потерпілу ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію, та наполягала на скасуванні постанови, обвинуваченого ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 49 КК України, особа яка вчинила злочин невеликої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Згідно роз'яснень які містяться в п. 5 ст. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна у його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення . Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, незважаючи на те що обвинувачений винуватим себе не визнав, суд не впевнився і в постанові не вказав: чи мало місце діяння в якому обвинувачується ОСОБА_2, чи містить воно склад злочину і чи винний ОСОБА_2 у його вчиненні, що виключало можливість винесення законної і обгрунтованої постанови по справі( т.2 а.с. 35).
Крім того, ОСОБА_1, в обґрунтування доводів своєї апеляції між іншим вказала на те, що судом першої інстанції їй було безпідставно відмовлено в заявленому нею усному клопотанні щодо фіксації перебігу судового засідання технічними засобами. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, підтвердила факт звернення з таким клопотанням до головуючого по справі в суді першої інстанції, та пояснила, що її вимога фактично була проігнорована. Як вбачається із протоколу судового засідання від 20 липня 2012 року(а.с. 34 т. 2) потерпілій ОСОБА_1, взагалі не роз'яснювались положення ст. 87 ч. 4 КПК України, відсутні також і посилання, щодо вирішення тих клопотань, на які вказує апелянт, а саме: викликати в судове засідання свідків вказаних в скарзі, витребувати необхідні документи із Золочівського РВ МВС, та інше, це при тому, що суд в підготовчій частині засідання, сам же встановив такий порядок дослідження доказів по справі. Про об'єктивність доводів апеляції ОСОБА_1 в цій частині, свідчить на думку колегії суддів, також і те, що остання подавала зауваження на протокол судового засідання від 20.07. 2012 р., де вказувала на його неповноту. Але суд першої інстанції, без участі апелянта та обвинуваченого ОСОБА_2, формально розглянув ці зауваження та відхилив їх, не навівши переконливих аргументів, на користь такого рішення. У відповідності до ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 4 ст. 87 КПК України передбачене повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, і суд був зобов'язаний здійснювати таке фіксування, якщо цього вимагає хоча б один з учасників процесу. Неодержання цієї вимоги відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК України є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і тягне скасування вироку чи іншого судового рішення. Під час нового судового розгляду, слід перевірити та дати належну правову оцінку і іншим доводам апеляції потерпілої, за результатами чого винести по справі законне і обґрунтоване рішення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 362, 366, 374, 382 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року якою ОСОБА_2, обвинувачений за ч. 2 ст. 125 КК України звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, а провадження по справі закрито - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду, іншому судді.
Головуючий:
Судді: