Справа № 2018/10791/2012 Суддя першої інстанції: Бородіна Н.М.
Провадження № 33/2090/662/2012
17 жовтня 2012 року Суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області Плетньов В.В., за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 18 вересня 2012 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 18 вересня 2012 року ОСОБА_1 визнано винною за ст.ст.122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на неї накладено за сукупністю правопорушень адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 425 грн.
ОСОБА_1 подала на постанову судді апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і закрити провадження у справі за відсутності події і складу правопорушення, посилаючись на те, що ДТП не скоювала.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши апелянта ОСОБА_1, її захисника ОСОБА_2, думку потерпілої ОСОБА_3, вважаю, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - зміненню, виходячи з наступного:
Згідно з оскаржуваною постановою 21.06.2012 року о 19.00 год. в АДРЕСА_2, рухався автомобіль IS 250», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, яка не забезпечила безпечний боковий інтервал руху та скоїла зіткнення з нерухомим автомобілем », державний номерний знак НОМЕР_2. Після чого водій ОСОБА_1 місце дорожньо-транспортної пригоди полишила.
Даючи оцінку зібраним доказам в їх сукупності, суддя вважав, що дорожньо - транспортна пригода мала місце внаслідок порушення п.п. 2.10, 13.1 Правил Дорожнього Руху України водієм ОСОБА_1
Разом з тим, оцінюючи докази у справі, суддя зазначив, що з пояснень ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 навмисно здійснила наїзд на автомобіль потерпілої.
Таким чином, суддя увійшов у протиріччя з власними висновками. Адже правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення характеризується необережною формою вини. Фактично визначення вини в правопорушенні ОСОБА_1 ґрунтується на поясненнях ОСОБА_3 Сама ОСОБА_1 категорично і послідовно заперечувала свою участь в правопорушенні. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 протягом тривалого часу склалися неприязні стосунки. А тому, до пояснень обох цих осіб необхідно ставитися критично. При цьому, ОСОБА_3 зазначала, що є 4 свідки події. Але заходів щодо встановлення цих осіб і опитування них, вжиті не були.
Таким чином, наявними у справі матеріалами неможливо беззаперечно довести вину ОСОБА_1 в правопорушеннях. Можливість усунути цю неповноту в межах строків, передбачених ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, втрачена.
Згідно вимог ст.247 п.7 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, що передбачені ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Сторони не позбавлені можливості вирішити питання про вину в правопорушенні, як умову цивільної відповідальності, в порядку цивільного судочинства у випадку звернення будь-кого зі сторін з відповідним позовом.
Керуючись ст.ст.293 та 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 18 вересня 2012 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п.7 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя