11 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І.,
Трішкової І.Ю.,
при секретарі - Асєєвій В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
та за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа -відділ громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб Барвінківського РВ ГУМВСУ в Харківській області про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом. Посилається на те, що вона є власником житлового будинку № 141, розташованому по вул. Штирова в м. Барвінкове Харківської області, який належить їй на праві власності відповідно до договору дарування, посвідченого 28 серпня 2008 року приватним нотаріусом Барвінківського районного нотаріального округу Харківської області за реєстровим №1689. За вказаною адресою також зареєстрований ОСОБА_2, який не є членом сім'ї позивачки, в будинку тривалий час не проживає, добровільно з реєстрації за вказаною адресою зніматися не бажає. Вважає, що вказані дії відповідача обмежують її у здійсненні права власності, а саме перешкоджають в праві користування та розпорядження своїм майном - будинком, а тому просила зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження житловим будинком, зобов'язати третю особу зняти відповідача з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача 1 500 грн., яку суму витрат , пов'язаних з оплатою правової допомоги, та 3000 грн. компенсації моральної шкоди.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Вирішено зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження житлом, а саме - шляхом зняття з реєстрації в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 107 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане судове рішення, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому він посилається на те, що позовна заява ОСОБА_3 була прийнята до провадження суду з порушенням вимог ЦПК України. Зазначає, що позивач в своєму будинку не проживає. Наполягає, що будинок придбаний на його кошти, був зареєстрований на матір позивачки, з якою він проживав до 2007 року, а потім його примусили залишити це житло. Вказує, що в рішенні суду не зазначено які саме перешкоди він чинить ОСОБА_3 в здійсненні нею права власності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року змінити, позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на ті самі обставини, якими обґрунтовувала свої позовні вимоги.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії договору дарування від 28 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Барвінківського районного нотаріального округу Харківської області, позивачці належить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, що також підтверджується витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
З копії домової книги вбачається, що у вищевказаному житловому будинку зареєстрований ОСОБА_2, відповідач у справі.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 15 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1, визнання недійсним договору дарування будинку відмовлено. Зазначене судове рішення набрало законної сили.
ОСОБА_2 наполягає, що набув права користування спірним будинком, оскільки був вселений у спірний будинок та проживав там однією сім*єю без реєстрації шлюбу з матір*ю позивачки, яка була попереднім власником будинку.
Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.
Отже, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.
Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) на відміну від договору найму (оренди) житла - ст. ст. 810, 814 ЦК України.
Частина ж 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Зазначені висновки не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи. Враховуючи, що позивач не набув самостійного права на житло з підстав, передбачених законом (найм, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера тощо - ст. 810 ЦК України, ст. ст. 61, 64 ЖК України), висновок суду першої інстанції про усунення перешкод у праві власності позивачки шляхом зняття відповідача з реєстрації є правильним.
Вірним є також і висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в іншій частині. Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спричинення позивачу діями відповідача моральної шкоди. Відсутні докази того, що позивачем понесені витрати по сплаті правової допомоги.
Барвінківський РВ ГУМВСУ в Харківській області не залучений до участі у розгляді справи у якості відповідача, тому суд правильно відмовив у задоволенні позову в частині зобов'язання відділу громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб зняти відповідача з реєстрації за адресою вул. Штирова. 141, м. Барвінкове Харківської області
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -