10 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І.,
Трішкової І.Ю.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк»
на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та надвірних будівель,
ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, 3-я особа: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»про визнання права власності на частину житлового будинку та надвірних будівель, посилаючись на те, що з 05.03.2003 року знаходиться з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, 01.02.2007 року спільно придбали будинок АДРЕСА_1. При цьому правовстановлюючі документи були оформлені на відповідача, що підтверджує договором купівлі-продажу будинку від 01.02.2007 року та витягом з Державного реєстру правочинів. 01.02.2007 року відповідач оформив кредит у ЗАТ «ПриватБанк», на суму 80 800 грн. під заставу вказаного будинку. Враховуючи що цей будинок належить їй і відповідачу на праві спільної сумісної власності, шлюбно-сімейні відносини між ними припинені, позивачка просила визнати за нею і відповідачем право власності за кожним по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Вирішено визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя, право особистої власності за кожним на Ѕ частину житлового будинку та надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк»ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду, відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, стягнути з неї на користь апелянта судові витрати. При цьому посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскаржуване судове рішення порушує права ПАТ КБ «ПриватБанк». Зазначає, що суд позбавив Банк можливості задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі порушення позичальником основного зобов'язання за кредитним договором. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржуване рішення є необґрунтованим.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05.03.2003 року.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.
Під час шлюбу позивачка та відповідач 01.02.2007 року придбали будинок № 11 по вул. Добролюбова, в м. Куп'янську, Харківської області, який є предметом спору. Правовстановлюючі документи були оформлені на відповідача, що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 01.02.2007 року та витягом з Державного реєстру правочинів.
07.07.2005 року відповідач уклав договір кредиту з ЗАТ «ПриватБанк», на час розгляду справи - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», на суму 80 800 грн., під заставу будинку, який є предметом спору, згідно договору іпотеки від 01.02.2007 року. (а.с. 4,5,8-19).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Крім того, згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини.
Згідно положення ст. 65 СК України, згідно з яким договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім*ї, створює обов*язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обовязки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов*язань за кредитом.
Згідно роз*яснень Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди, вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з*ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов*язаннями, що виникли в інтересах сім*ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Таким чином, у результаті придбання подружжям будинку в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір; набувши право на частину предмету іпотеки, позивач набула статус іпотекодавця (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»). Зазначене прямо передбачено законом та не потребує додаткового визнання судовим рішенням.
Положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк»- відхилити.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -