Справа № 2-2103/2011р.
Провадження № 22-ц/2090/6040/2012 р. Головуючий 1 ін. -Аркатова К.В.
Категорія: «житлові» Доповідач -Бородін М.М.
16 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -судді: Бородіна М.М.,
суддів -Гальянової І.Г., Ларенка В.І..,
при секретарі - Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування домоволодінням та виселення з житлового приміщення,-
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування домоволодінням та виселення з житлового приміщення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до договору дарування від 03 листопада 2010 року, укладеного між ним та його батьком - ОСОБА_4, йому на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1
При укладенні договору дарування, з довідки про зареєстрованих осіб, йому стало відомо про факт реєстрації 05 березня 2008 року за зазначеною адресою ОСОБА_2. З пояснень свого батька дізнався, що у 2006 році відповідач звернулася з проханням про тимчасове проживання разом зі своїм чоловіком та донькою у житловому будинку, на що отримала згоду ОСОБА_4 за умовою звільнення будинку у разі потреби. Однак батько ніколи не давав своєї згоди на реєстрацію за місцем свого мешкання ОСОБА_2. На неодноразові звернення до ОСОБА_2 з вимогою звільнити займаний будинок, остання вимоги не виконує, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити.
Відповідач надала суду заперечення, в яких не визнала позовних вимог, зазначивши що починаючи з 1998 року вона разом зі своєю родиною проживала у домоволодінні АДРЕСА_1, де була зареєстрована зі згоди ОСОБА_4 як член його родини. Увесь час проживання в будинку вона забезпечувала останнього всім необхідним, зокрема харчуванням, одягом, допомагала прати речі, надавала необхідну медичну допомогу, сплачувала комунальні послуги, оскільки діти ОСОБА_4 з ним не спілкувалися, не відвідували його та не підтримували з батьком стосунків.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування домоволодінням та виселення з житлового приміщення -задоволений.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування домоволодінням АДРЕСА_1 та зобов'язано неї звільнити займане приміщення і не чинити власнику перешкод у користуванні та розпорядженні цим майном.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує, що зареєструвалася у спірному будинку за згоди його власника, постійно доглядала за будинком, сплачувала за комунальні послуги. Отже має право на проживання в ньому.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 03 листопада 2010 року, укладеного між ним та його батьком -ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечує, що проживала та була зареєстрована у вказаному будинку за згодою колишнього власника -ОСОБА_4.
Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача, є сторонньою до нього особою, яка законного права на користування спірним житлом не має.
Договору найму (оренди) житла відповідач не укладала.
Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що не підлягає зміні чи скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: