Справа № 2014/2796/2012 р.
Провадження № 22-ц/2090/6054/2012 р. Головуючий 1 ін. -Пархоменко М.О.
Категорія: «сімейні» Доповідач -Бородін М.М.
25 вересня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -судді: Бородіна М.М.,
суддів -Ларенка В.І., Борової С.А.,
при секретарі - Галушко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: опікунська рада при виконавчому комітеті Зміївської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: служба у справах дітей при виконавчому комітеті Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, опікунська рада при виконавчому комітеті Зміївської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини, -
У червні 2012 року ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа: опікунська рада при виконавчому комітеті Зміївської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 2002 року вона разом із ОСОБА_2 проживали однією сім'єю. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився син -ОСОБА_4. 18 вересня 2007 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб, проте спільне життя не склалося і 31 жовтня 2011 року їх шлюб було розірвано рішенням Зміївського районного суду Харківської області.
До розірвання шлюбу неповнолітній син ОСОБА_4 проживав разом з нею в АДРЕСА_2 Восени 2011 року відповідач забрав їх спільного сина до себе та не повернув у визначений спільною домовленістю час.
У зв'язку із життєвими обставинами та відсутністю роботи у м. Змієві, вона вимушена була виїхати до м. Білозерське Донецької області.
01 квітня 2012 року ОСОБА_2 дозволив їй забрати до себе сина, але з обов'язковою умовою його повернення. Проте вона відмовилася його повертати батьку, тому останній, 20 квітня 2012 оку таємно викрав у неї сина, про що вона повідомила правоохоронні органи.
На момент звернення у суд із позовом дитина продовжує знаходитися у відповідача, добровільно врегулювати спір з приводу визначення місця проживання сина він відмовляється.
Позивач вказала, що забезпечена окремим житлом, має достатній дохід необхідний для утримання дитини, а в м. Білозерське є вільне місце для подальшого навчання дитини в закладах освіти.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із нею, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Не погоджуючись із поданим позовом, відповідач по справі, ОСОБА_2 звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.
При цьому зазначив, що фактично, після розірвання шлюбу і до теперішнього часу його син проживає разом із ним у м. Змієві. Відповідачка у вихованні та утриманні сина участі не бере, аліменти, які присудженні рішення суду не сплачує. ОСОБА_3 проживає у іншому регіоні окремо від дитини, не відвідує її. Натомість він є приватним підприємцем, має власний автомобіль, забезпечений будинком із окремою кімнатою для дитини та постійно проводить час із дитиною.
За таких обставин просив суд визначити місце проживання сина ОСОБА_5 разом із ним по АДРЕСА_3В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 власний позов підтримала, просила його задовольнити, проти зустрічного позову заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав у повному обсязі, зустрічний позов підтримав.
Представник третьої особи - опікунської ради при виконавчому комітеті Зміївської міської ради Харківської області позовні вимоги первісного позову не визнав, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.
Представник третьої особи - служби у справах дітей при виконавчому комітеті Зміївської районної державної адміністрації Харківської області вказав, що обидва батьки ОСОБА_5 характеризуються позитивно, тому просив вирішити справу на розсуд суду.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2012 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: опікунська рада при виконавчому комітеті Зміївської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини -задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю -ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп..
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: служба у справах дітей при виконавчому комітеті Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, опікунська рада при виконавчому комітеті Зміївської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини -відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі. Посилаючись при цьому на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновкам суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що дитина постійно проживала з ним у м. Зміїв, вона забезпечена належними побутовими умовами та має достатній догляд та високий рівень виховання, що забезпечує гармонійний та всебічний розвиток дитини в комфортних умовах проживання разом із рідним батьком.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 2002 року по 18 вересня 2007 року проживали разом без реєстрації шлюбу, та з 18 вересня 2007 року по 31 жовтня 2011 року у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився син - ОСОБА_4.
31 жовтня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано рішенням Зміївського районного суду Харківської області. Рішення з приводу місця проживання їх спільної дитини суд не приймав.
Згідно довідки від 29 липня 2011 року, виданої виконавчим комітетом Зміївської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані в АДРЕСА_2 (а.с. 9).
Проте, у зв'язку із неприязними відносинами з колишнім чоловіком, позивач змінила місце проживання та на даний час мешкає в АДРЕСА_1.
20 квітня 2012 року ОСОБА_2 забрав сина у ОСОБА_3 та до цього часу не повернув його, мотивуючи, що їхній дитині краще проживати разом із ним в м. Змієві.
Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо, від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 161 Сімейного Кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір мін ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Суд першої інстанції правильно вказав, що згідно Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не вказав наявність таких істотних чи виняткових обставин, за яких проживання малолітньої дитини з матір'ю не відповідало б її інтересам.
ОСОБА_3 батьківських прав не позбавлена, характеризується виключно з позитивної сторони, забезпечена окремим житлом, алкогольними напоями не зловживає, може влаштувати дитину до виховного закладу.
При цьому колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 також не позбавлений батьківських прав, характеризується позитивно, працює приватним підприємцем, що підтверджується відповідними довідками, проте це не можу бути обов'язковою підставою для визначення проживання дитини разом із ним.
Суд першої інстанції правильно встановив спірні правовідносини, дослідив докази по справі та надав їм належну правову оцінку.
Колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_2 не позбавлений права брати участь у вихованні дитини, допомоги їй матеріально, зустрічатися із нею.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів знаходить рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню.
На підставі наведеного та ст. ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно, суддя