26 листопада 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В.
суддів: Бондаренко Н.В., Буцяка З.І.,
секретар судового засідання -Коробчук А.М.,
з участю сторін та їх представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 25 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування збитків, завданих ухиленням від укладення договору, -
Рішенням Рівненського міського суду від 25 жовтня 2012 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування збитків, завданих ухиленням від укладення договору за безпідставністю позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликався на його незаконність через порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що саме відповідач відмовився від укладення основного договору купівлі-продажу Ѕ частки нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, визначеною в попередньому договорі, мотивуючи зростанням офіційного курсу долара США відносно гривні, та вимагав його укладення за ціною в 577 500 грн., що в еквіваленті на момент укладення основного договору складало 75 000 доларів США, всупереч тому, що в пункті 2.1 попереднього договору сторони передбачили ціну, за яку відчужується приміщення - 349 781 грн. 50 коп., що в еквіваленті на момент укладення попереднього договору складало 71 000 доларів.
Доводить, що він не відмовлявся від укладення основного договору за ціною, визначеною попереднім договором (349 781 грн. 50 коп.), навпаки вживав усіх заходів щодо його укладення.
Посилання відповідача на закінчення строку попереднього договору є безпідставним, оскільки відповідно до п.6.3 він діє до виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за договором.
Письмові повідомлення, які йому направляв відповідач з пропозицією укласти договір купівлі-продажу, він отримував із запізненням, докази своєчасного отримання ним цих повідомлень в матеріалах справи відсутні.
Вважає, що оскільки договір купівлі-продажу укладено не було, передана ним відповідачу сума у 3000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню.
Стверджує, що маючи в майбутньому намір придбати приміщення він розпочав у ньому ремонт, уклав необхідні договори на вивезення відходів будівельних матеріалів, на влаштування козирка та ін.
Враховуючи наведене, просить рішення Рівненського міського суду від 25 жовтня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному розмірі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Справа № 2-7655/11 Головуючий у 1-й інст. -Кухарець В.М.
Провадження №22-ц 1790/2100/2012р. Доповідач -Боймиструк С.В.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відмовляючи в позові про стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування збитків, завданих ухиленням від укладення договору, суд першої інстанції виходив з того, що умови попереднього договору не дотримано самим позивачем, а не відповідачем, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Такий висновок місцевого суду в повній мірі не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недотримання умов попереднього договору самим позивачем в справі.
Ця обставина встановлена та підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким дано належну правову оцінку.
Відповідач ОСОБА_4., в обґрунтування свого наміру укласти (основний) договір, надав суду копію витягу № 21296605 від 17.12.2008 року з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що він отриманий для відчуження належного йому нерухомого майна -Ѕ частки нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також надав висновок про оцінку цього майна (а.с.57,59).
Крім того, ОСОБА_4 надсилав ОСОБА_1 письмові повідомлення з пропозицією з'явитися на 11 год. 26 грудня та на 11 год. 31 грудня 2008 року у приміщення офісу приватного нотаріуса ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, для підписання договору купівлі-продажу Ѕ частки нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.61-62,64-65).
Постановою від 31 грудня 2008 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_4 в посвідченні договору купівлі-продажу приміщення номер 4 розташованого за адресою АДРЕСА_1. в зв'язку з неявкою покупця -ОСОБА_1 (а.с.66).
Позивачем ОСОБА_1 не було надано місцевому суду доказів, що він вчиняв аналогічні за змістом дії направлені на укладення з ОСОБА_4 основного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, а той у період з 09 жовтня по 31 грудня 2008 року необґрунтовано ухилився від його укладення.
Відповідно до ч.3 ст.635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений у термін встановлений попереднім договором.
Пропозиції ОСОБА_4 на укладення основного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення надсилались ОСОБА_1 в січні 2009 року, після спливу передбаченого п.6.1 попереднього договору терміну - 31 грудня 2008 року та припинення зобов'язання, а також винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Отже, висновок місцевого суду про недотримання умов попереднього договору самим позивачем в справі є правильним та обґрунтованим.
З огляду на це суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку про відсутність збитків завданих позивачу ОСОБА_1 неукладенням основного договору та зазначив, що кошти витрачені на ремонт приміщення не є збитками.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні отриманих ОСОБА_4 коштів від ОСОБА_1 за попереднім договором.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Завдаток є доказом існування зобов'язання за укладеним договором, виконує платіжну функцію, оскільки зараховується в рахунок оплати за яким він і береться, а також є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до наведеного вище та положень ст. 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання, яке витікає з договору укладеного сторонами.
Натомість між сторонами 9 жовтня 2008 року було укладено лиш попередній договір, сторони якого зобов'язались в майбутньому у термін до 31 грудня 2008 року укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором.
Отже, на стадії попереднього договору між сторонами не виникли відносини пов'язані з здійсненням платежів, оскільки основний договір ще не був укладений, а тому грошові кошти видані на забезпечення виконання ще неіснуючих зобов'язань не можуть бути завдатком.
З огляду на викладене, кошти в сумі 14 779,5 грн. отримані ОСОБА_4 від ОСОБА_1 відповідно до п.5.1 попереднього договору від 09 жовтня 2008 року без укладення основного договору підлягають поверненню (а.с.13).
Отже, в цій частині рішення місцевого суду слід скасувати в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог на суму 14 779,5 грн., а не 3000 доларів США, як зазначає позивач, оскільки відповідно до згаданого п.5.1 попереднього договору продавець отримав саме 14 779,5 грн..
Відповідно до суми задоволених вимог слід стягнути з відповідача і судовий збір в розмірі 1% від задоволених вимог та 0,5 % від цієї ж суми за подання апеляційної скарги, що складає разом 221,69 грн..
В іншій частині рішення слід залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, і тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.307, п.1,3 ч.1 ст.309, 316, 317 ЦПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 25 жовтня 2012 року частково скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 14 779,5 грн. авансу та 221,69 грн. судового збору.
В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: