Справа № 22-ц/1690/4253/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4253/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Шелудяков Л.В. Суддя-доповідач: Дорош А. І.
28 листопада 2012 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Бутенко С.Б, Обідіної О.І.
при секретарі: Зеленській О.І.
з участю
позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника тертьої особи ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_4
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області , служба у справах дітей Октябрської районної ради м. Полтави, про визначення місця проживання дитини,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, служба у справах дітей Октябрської районної ради м. Полтави про визначення проживання дитини задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати, а провадження по справі закрити.Свої вимоги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього серії НОМЕР_1 від 20 травня 2002 року ( а.с.7).
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 липня 2011 року -розірвано (а.с. 55-156).
Згідно довідки Щербанівської сільської ради Полтавського району № 2470 від 12.07.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані по АДРЕСА_1, однак за вказаною адресою не проживають ( а.с.105).
Згідно акту обстеження умов проживання, затвердженого 11.07.2012 р., обстежити умови проживання ОСОБА_4 службі у справах дітей не представилось можливим у зв'язку з відсутністю її у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 106).
Мати ОСОБА_4 працює викладачем в Аграрно-економічному коледжі Полтавської аграрної академії та зарекомендувала себе з позитивної сторони, що підтверджується характеристикою з місця роботи (а.с. 26).
Службою у справах дітей Полтавської райдержадміністрації в ході вивчення питання щодо місця проживання дитини отримана інформація з ПАТ «Полтавагаз»та з ПАТ «Полтаваобленерго»про те, що за несплату за природний газ та за користування електроенергією квартира АДРЕСА_1 з 29 травня 2012 року по 14 червня 2012 року відключався від газопостачання та електропостачання ( а.с.118,120).
19.05.2012 року в Октябрському РВ ПМУ УМВС України зареєстроване звернення гр. ОСОБА_7 на дії ОСОБА_4, яка спричинила їй тілесні ушкодження. Згідно акту судово-медичного обстеження № 1073 від 25.05.2012 р. у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров»я (а.с. 129). Постановою ст. ДІМ Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 28.05.2012 р. за заявою ОСОБА_7 у порушенні кримінальної справи за ст. 296 відмовлено, із ОСОБА_4 проведено бесіду профілактичного характеру та попереджено про відповідальність за можливе порушення громадського порядку (а.с. 130).
Крім цього, згідно акту судово-медичного обстеження № 1758 від 23.08.2012 р. громадянки ОСОБА_8 19.08.2012 р. під час сварки ОСОБА_4 завдала вказаній особі легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я (а.с. 127-128). Згідно постанов ДІМ Полтавського РВ УМВС від 02.08.2011 р. та від23.08.2012 р. за заявами ОСОБА_8 упорушенні кримінальних справ відмовлено, з ОСОБА_4 проведені профілактичні бесіди, попереджено про недопущення порушень громадського порядку (а.с. 125,126).
ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_1, однак фактично з квітня 2011 року проживає з малолітнім сином ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 (а.с. 8).
В ході обстеження службою у справах дітей Полтавської райдержадміністрації умов проживання дитини, встановлено, що дитина проживає в належних умовах. Будинок газифікований, електрифікований, проведене водопостачання, повністю умебльований необхідними меблями та побутовою технікою. Для дитини облаштовано окрему кімнату з письмовим столом, ліжком, шафою для одягу та іграшками. Дитина із задоволенням спілкується з батьком. Батько приділяє належну увагу всебічному вихованню та розвитку дитини. Вказане підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 19.06.2012 року та 06.07.2012 року, складеним службою у справах дітей ( а.с. 112,113).
Згідно висновку органу опіки й піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 від 13.07.2012 р. вирішено визначити місце проживання цієї дитини з батьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.97-100).
Під час розгляду звернень батьків малолітньої дитини, головним спеціалістом сектору з питань опіки, піклування, усиновлення служби у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації ОСОБА_9 18.10.2012 року проведено бесіду з ОСОБА_6, який повідомив, що хоче проживати з батьком. В її присутності, малолітній ОСОБА_6 власноручно дав письмові пояснення, що він любить обох батьків, бажає бачиться з мамою та залишатись у неї на декілька днів ( а.с. 157, 158).
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.Згідно ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не досягли згоди відносно того, з ким з них проживатиме малолітня дитина, спір між ними вирішується судом. Ч.2 ст.171 СК України передбачає випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До вказаних випадків належить вирішення спору між батьками, іншими щодо її місця проживання. Згідно ст.12 «Конвенції про права дитини» дитина здатна сформулювати власні погляди, має право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині зокрема надається можливість бути заслуханою в ході будь, якого судового розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами. При вирішенні спору про місце проживання дитини суд бере до уваги відношення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.Згідно п.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедури, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до діючого сімейного законодавства суд при вирішенні спору про місце проживання дитини повинен врахувати те, хто з батьків проявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання дитини. Оскільки згідно висновку органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації від 13.07.2-12 р. щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з одним із батьків вирішено за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком, сама дитина виявила бажання проживати з батьком, тому місцевий суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, в основному з правильним застосуванням норм матеріального права.
Однак, місцевий суд невірно послався на ч. 1 ст. 160 СК України, яка передбачає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, оскільки син ОСОБА_6 06.05.2012 р. досяг у травні 2012 р. десяти років, тому на час ухвалення рішення 23.10.2012 р. мав вказаний вік. При вирішенні спору підлягає застосуванню ч.2 цієї статті, яка передбачає, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Місцевий суд фактично на виконання вказаної норми матеріального права з»ясував думку дитини зі спірного питання, яка виявила бажання проживати з батьком, що є беззаперечним доказом з урахуванням інших встановлених судом фактичних обставин для задоволення позову.
У даному випадку помилкове посилання місцевого суду не на ту норму матеріального права, яка підлягає застосування, не впливає на законність судового рішення, оскільки місцевий суд вчинив процесуальні дії для з»ясування фактичних обставин справи на виконня вимог матеріального права.
Крім цього, як встановила колегія суддів і це вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 не має постійного місця проживання, тобто у неї відсутня можливість забезпечення стабільного та гармонійного розвитку та виховання малолітньої дитини, яка потребує певних побутових, матеріальних тощо умов, що є суттєвою обставиною при вирішенні спору. Згідно матеріалів справи за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 вона не проживає, що підтверджується відключенням даної квартири від електро- та газопостачання відповідно у грудні 2011 р., у травні-червні 2012 р., за адресою по АДРЕСА_3 вона заперечує проживання, встановити фактичне постійне місце проживання відповідача не можливо.
Доводи відповідача в тій частині, шо висновок органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації від 13.07.2-12 р. щодо визначення місця проживання малолітньої дитини не відповідає дійсності, не заслуговують на увагу, оскільки він не спростований належними та допустимими доказами. Вказаний висновок складений належним органом за місцем реєстрації дитини та відповідача, підстав критично його оцінювати немає.
Доводи відповідача в тій частині, що служба у справах дітей Октябрського району м. Полтави, яка була притягнута судом до участі у справі за її клопотанням про заміну служби у справах дітей Полтавської РДА на службу Октябрського району, фактично ухилилась від своїх повноважень, від участі у справі, погодилася з висновками служби Полтавської РДА, не заслуговують на увагу, оскільки згідно довідки виконкому Октябрської районної у м. Полтаві ради від 12.08.2011 р. працівники служби у справах дітей не мали можливості обстежити умови проживання дитини по АДРЕСА_3 (Октябрський район), як повідомила мати ОСОБА_4, за вказаною адресою ні вона, ні дитина не проживають, а мешкають в с. Щербані за місцем реєстрації (Полтавський район) (а.с. 119). Юрисдикція служби у справах дітей Октябрського району поширюється в межах цього району. Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується довідкою Надержинської сільської ради від 24.05.2011 р., з квітня 2011 року малолітнім син ОСОБА_6 мешкає з батьком по АДРЕСА_2 (а.с. 8).
Доводи відповідача в тій частині, що позивач з використанням службових повноважень штучно створив докази по справі, також не заслуговують на увагу, оскільки сторони мають рівні процесуальні права та обов»язки по наданню доказів у справі, відповідач має юридичну освіту.
Доводи відповідача в тій частині, що суд не з»ясував на якій підставі буде проживати син з батьком у будинку матері останнього при наявності приватизованої трикімнатної квартири за місцем реєстрації, не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України»від 12.06.1998 р., який є чинним, суд при вирішенні спору про місця проживання дитини має врахувати те, хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов до виховання дитини. Судова практика твердо стоїть на позиції, що кращі матеріально-побутові умови життя одного із батьків не можуть бути самодостатньою підставою для передання йому дитини. У даному випадку за місцем проживання разом з батьком для дитини створені всі належні умови для її розвитку.
Доводи відповідача в тій частині, що при вирішенні спору місцевий суд не врахував особисті якості батьків, зокрема наявність захворювання у позивача, не заслуговують на увагу, оскільки доказів відносно цього відповідач не надала. У даному випадку місцевий суд звернув увагу на негативну поведінку відповідача у побуті, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач спотворює обставини щодо бажання дитини проживати з батьком, із власноручного пояснення дитини вбачається, що він «хоче бачитися з мамою, хоче гуляти з нею, залишатися у мами на декілька днів», тобто дитина не виявила бажання постійно проживати з матір»ю (а.с. 157).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду -залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.